13. Оцінювання дохідності операцій з фінансовими активами на вторинному ринку

Видами доходу за будь-яким фінансовим активом є дохід від володіння та дохід від перепродажу фінансового активу на вторин­ному ринку. Дохід від володіння борговим зобов'язанням з плаваю­чою ставкою коригується ринком незалежно від того, існує чи не існує вторинного ринку таких зобов'язань. Дохід від володіння борговим зобов'язанням з фіксованим купоном визначається ставкою купо­на, якщо це зобов'язання не перебуває в обігу на вторинному ринку і коригується ринковою ціною при його перепродажу на ринку. При цьому очікуваний рівень доходу за зобов'язанням відповідає ринковій дохідності подібних зобов'язань.

Визначення ставки доходу від володіння фінансовим активо здійснюється з урахуванням часового чинника і грунтується на оцінці очікуваних грошових потоків за ним. Очікуваний рівень доходу від володіння борговим зобов'язанням розраховується на основі купон­них виплат, номінальної вартості та часового періоду до погашення фінансового активу. Очікувана дохідність акції обчислюється вихо­дячи з певних припущень щодо розміру очікуваних дивідендів. Ос­кільки майбутній розмір дивідендних виплат залежить від бага­тьох чинників, навіть в умовах стабільних діяльності корпорації та дивідендної політики визначення очікуваної дохідності акцій є в більшості випадків досить складним завданням.

Дохідність операцій з купівлі-продажу фінансових активів на вторинному ринку, як правило, розраховують на основі короткостро­кових часових періодів (менш як рік) у вигляді річної процентної ставки. Так само визначають дохідність короткострокових фінансо­вих активів.

Для визначення дохідності операцій з фінансовими активами на вторинному ринку використовують формулу

де Р_п — ціна продажу чи погашення фінансового активу; Р_к — ціна купівлі фінансового активу на ринку; В — процентні чи дивідендні виплати за період t; T — часова база (365 або 360 днів); t — період володіння фінансовим активом.

Період володіння t фінансовим активом, як правило, менший від 1 року, оскільки спекулятивні операції проводяться переважно в короткостроковий період. Крім того, багато таких операцій здійсню­ються з інструментами грошового ринку, термін обігу яких менш як 1 рік і які часто розміщуються на дисконтній основі.

Розглянемо три основні способи визначення ставки доходу за век­селями та іншими дисконтними цінними паперами, які базуються на використанні формул простих та складних процентів. Ставку дохо­ду, обчислену цими трьома способами, називають відповідно банків­сько-дисконтною, купонно-еквівалентною та ефективною.

Банківсько-дисконтну ставку доходу k_b визначають за формулою

де N — номінальна вартість векселя; Р — ринкова вартість векселя;T- часова база; t — термін погашення векселя, днів.

Для встановлення курсів іноземних валют відносно національної використовується валютне котирування. Котирування здійснюють центральні або найбільші комерційні банки країн. На національних ринках набір валют, що котируються, може значно відрізнятись. Це залежить від специфіки національного валютного ринку.

У більшості країн використовується пряме котирування інозем­ної валюти, при якому до одиниці іноземної валюти прирівнюється відповідна кількість одиниць національної валюти. При непрямо­му котируванні (використовується у Великій Британії та деяких інших країнах) до одиниці національної валюти прирівнюється пев­на кількість одиниць іноземної валюти.

При котируванні валют визначаються курси попиту та пропозиції. Курс попиту (bid) є курсом, за яким фінансові посередники (найчас­тіше комерційні банки) купують, а споживачі продають валюту. За курсом пропозиції (offer) фінансові посередники продають, а спожи­вачі купують валюту. Різниця курсів, або спред попиту-пропозиції (bid-ask spread), є прибутком фінансових посередників.

Для визначення курсу національної валюти використовують різні методи. Одним із традиційних методів визначення валютного курсу є метод, що грунтується на порівнянні ринкових цін на золото. При цьому порівнюються ціни на золото в іноземних та в національній валютах і визначається поточний валютний курс.

При встановленні валютного курсу методом "споживчого коши­ка" визначається ціна стандартного набору товарів та послуг ("спо­живчого кошика") в різних валютах. Порівнянням цін "споживчо­го кошика" в різних валютах з ціною в національній валюті визна­чається відповідний валютний курс.

Ще одним ефективним методом визначення валютного курсу, що враховує не тільки поточну ситуацію в економіці, а й середньо- та довгострокові перспективи розвитку, є метод, що грунтується на по­рівнянні ефективних виробничих витрат. При визначенні валютно­го курсу цим методом порівнюються показники продуктивності праці, рівні заробітної плати, рівні ринкових процентних ставок тощо.