2.2 Поняття і рівні банківської конкуренція

Банківська конкуренція – це суперництво між учасниками ринку банківських послуг.

ВИДІЛЯЮТЬ ТРИ РІВНІ БАНКІВСЬКОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

у залежності від складу суб’єктів, що конкурують між собою:

1. Конкуренція між комерційними банками. Її рівень і гострота визначаються насамперед співвідношенням між універсальними і спеціалізованими банками. Функціонує обернена залежність: чим вищий рівень спеціалізації в банківській сфері, тим нижчий рівень конкуренції. Оскільки визначальною тенденцією в банківській сфері є ріст універсалізації банків, то цілком логічним буде висновок про загострення конкуренції на цьому рівні.

2. Конкуренція комерційних банків з небанківськими кредитно-фінансовими установами, до яких належать: ломбарди, пенсійні фонди, інвестиційні фонди, установи кредитної кооперації тощо.

3. Конкуренція комерційних банків з нефінансовими організаціями (з відділеннями зв’язку у сфері грошових переказів, з торговими підприємствами, що реалізують товари в кредит, з структурами, що емітують і обслуговують платіжні картки тощо).

Два підрівні банківської конкуренції:

• індивідуальна конкуренція, при якій конкурують окремі кредитні інститути;

• групова конкуренція, при якій конкурують групи кредитних інститутів.

Залежно від пріоритету ринкових суб’єктів, що приймають участь в конкуренції виділяють:

• конкуренцію продавців – суперництво кредитних інститутів за найвигідніші умови продажу;

• конкуренцію покупців – змагання наявних і потенційних клієнтів за кращі умови доступу до банківських продуктів.