1.2.Поняття резидента та нерезидента

Суб’єктний склад валютних правовідносин фіксується шляхом використання у законодавстві України понять «резидент» та «нерезидент». Кваліфікація суб’єкта як резидента чи нерезидента є підставою для застосування чи незастосування до його господарських та інших операцій спеціального режиму правового регулювання, зокрема, валютного та податкового.

Коротко нерезидента можна визначити як іноземного суб’єкта, який має постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України. Більш детально це поняття розкривається у п. 5 Декрету КМУ від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», де під нерезидентами розуміються:

- фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;

- юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб’єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб’єктів підприємницької діяльності України;

- розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

Включення до нерезидентів дипломатичних та інших організацій, що мають імунітет та дипломатичні привілеї, є цілком обґрунтованим, оскільки такі організації наділені статусом екстериторіальності.

Нерезиденти перебувають у юрисдикції тих держав, в яких вони постійно проживають чи створені, зокрема, з питань оподаткування.