2.6.1. Купівля-продаж уповноваженими банками валюти на міжбанківському валютному ринку

Відповідно до п. 13 розділу I Положення № 281 суб'єкти ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і в порядку, передбачених цим Положенням.

Зокрема, суб’єкти ринку мають право здійснювати:

1) купівлю, обмін іноземної валюти за поточними торговельними операціями (глава 1 розділу II «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою»);

2) купівлю, обмін іноземної валюти за поточними неторговельними операціями суб'єктів господарювання, іноземних представництв та за операціями фізичних осіб (глава 2 розділу II «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою»);

3) купівлю, обмін іноземної валюти за операціями, пов'язаними з рухом капіталу (глава 3 розділу II «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою»);

4) купівлю, обміну іноземної валюти в інших випадках (глава 4 розділу II «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою»). Наприклад, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро, страхові (перестрахові) брокери, постійні представництва страхових (перестрахових) брокерів-нерезидентів мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідно до «Положення про застосування іноземної валюти в страховій діяльності», затвердженого постановою Правління НБУ від 11 квітня 2000 р. № 135.

При цьому суб'єкти ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою за договірним обмінним курсом за кожною операцією (п. 35 розділу I Положення № 281).

Підстави для купівлі, обміну іноземної валюти встановлюються у розділі II «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою». Зокрема, згідно з п. 1 Глави 1 цього Розділу клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обміняти іноземну валюту з метою здійснення розрахунків з нерезидентами за торговельними операціями (крім випадку, передбаченого пунктом 2 цієї глави) на підставі таких документів:

- заяви про купівлю іноземної валюти;

- договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України;

- вантажної митної декларації (за формою, встановленою відповідно до «Положення про вантажну митну декларацію», яке затверджене Постановою КМУ України від 09 червня 1997 р. N 574 (зі змінами), якщо товар ввезений на територію України (вантажні митні декларації, за якими здійснене митне оформлення тимчасово ввезених вантажів під зобов'язання про їх зворотне вивезення, не є підставою для купівлі, обміну іноземної валюти);

- акта (здавання-приймання тощо) або іншого документа, який свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності, якщо оплачуються отримані послуги (права), виконані роботи;

- документів, що передбачені для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків.

Купівля, обмін іноземної валюти з метою оплати векселя, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором, дозволяється лише в разі пред'явлення резидентом вантажної митної декларації, що підтверджує поставку продукції в Україну, або документа, який згідно з умовами зовнішньоторговельного договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, отримання резидентом послуг.

У п. 2 глави 1 розділу II «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою» встановлюється перелік документів, на підставі якого клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обміняти іноземну валюту з метою проведення розрахунків з нерезидентами за імпорт продукції (послуг), який здійснюється без увезення із-за кордону цієї продукції (послуг) на територію України.

Банк може виконати заявку клієнта на купівлю-продаж валюти такими способами:

1) взяти участь у торгах Української міжбанківської валютної біржі за дорученням клієнта;

2) укласти договір щодо купівлі-продажу валюти на міжбанківському валютному ринку на замовлення клієнта;

3) виконати замовлення в межах одного банку за умови, що продавець і покупець є клієнтами одного банку;

4) продати клієнтові або викупити в нього валюту за власний рахунок у межах відкритої валютної позиції. У трьох перших випадках банк виступає посередником між покупцем і продавцем валюти, в останньому випадку продає чи викупає у клієнта валюту напряму.

Валютні операції з іноземними валютами I групи Класифікатора та операції з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют за гривні уповноважені банки (уповноважені фінансові установи) мають право здійснювати лише на умовах «тод» (від англійського «today», поставка валюти відбувається сьогодні), «том» (від англійського «tomorrow», поставка валюти відбувається наступного робочого дня) або «спот» (від англійського «spot», поставка валюти відбувається на другий робочий день з дня укладення угоди). У Положенні № 281 (п. 23 та інші пункти розділу I) передбачається, що уповноважені банки та суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право здійснювати валютні операції на умовах «форвард» для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валюти чи щодо гривні. Форвардні договори на купівлю чи продаж валюти передбачають, що валютний курс у них фіксується в момент укладення і використовується без змін при фактичному перерахуванні купленої чи проданої валюти. Умови форвардного договору, згідно з п. 4 розділу I Положення № 281, передбачають виконання цієї операції (з поставкою валюти за договором) пізніше ніж на другий робочий день після дня укладення договору.

Суб’єкти міжбанківського валютного ринку України, а також валютні біржі при проведенні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України отримують комісійну винагороду від клієнтів виключно у гривнях (п. 37 розділу I «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою»).