2.4. Міжнародні розрахунки через уповноважені банки

Розрахунки між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності здійснюються відповідно до законодавства України (Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР, відповідні постанови НБУ) та згідно з правилами оформлення і оплати платіжних документів у міжнародних розрахунках, встановленими міжнародними договорами України та документами Міжнародної Торгової Палати (скорочено – МТП).

Слід звернути увагу на те, що не зважаючи на їх широке застосування, правила МТП (за винятком «Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2000 року)», застосування яких вимагається згідно із ч. 4 ст. 265 ГК України), не є частиною банківського та господарського законодавства України, оскільки приватно - правові суб’єкти самі вирішують, керуватися ними чи ні у своїх господарських відносинах (тобто у цих правил відсутній загальнообов’язковий характер). Органи правотворення України також на сьогодні можуть лише рекомендувати банкам та іншим суб’єктам господарювання використовувати відповідні документи МТП чи їх окремі положення. Зокрема, постановою КМУ та НБУ від 21 червня 1995 р. № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» рекомендується суб’єктам підприємницької діяльності України застосовувати під час укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті. При цьому використовуються положення деяких правил МТП.