5.5. Антиінфляційне регулювання
Грошові реформи, коли їх вдало здійснити, можуть призупинити інфляційні процеси або сприяти значному зниженню інфляції. Однак це не означає виключення можливості нового наростання інфляційних процесів. Тому держава проводить антиінфляційну політику.
Антиінфляційна політика – комплекс заходів державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією.
Антиінфляційна політика не може бути спрямована на уникнення інфляції, її зникнення з реалій економічного життя. Досвід показує, що інфляцію не можна ліквідувати, вона неодмінний супутник ринкової економіки. Але можна встановити контроль над інфляцією і стримувати її в певних відносно невеликих межах.
Антиінфляційна політика має спрямовуватись на досягнення трьох основних цілей:
розвиток ринкового механізму, оскільки саме ринок здатний найбільш ефективно і швидко відновлювати порушений з розвитком інфляційних процесів баланс між грошовою і товарною масою;
проведення глибоко продуманої політики грошового регулювання, здійснюваного насамперед центральним банком країни і спрямованої на забезпечення оптимальної зміни грошової маси;
скорочення бюджетного дефіциту до рівня, що не викликає великомасштабних негативних змін в економіці країни.
Історично сформувались два основних шляхи антиінфляційної політики: політика регулювання попиту (дефляційна) та політика доходів.
Дефляційна політика базується на методах обмеження грошового попиту через грошово-кредитний та податковий механізми шляхом зниження державних видатків, підвищення відсоткової ставки за кредит, посилення податкового пресу, обмеження грошової маси тощо. Особливість дії дефляційної політики полягає у тому, що вона, як правило, викликає уповільнення економічного зростання, тому більшість урядів при її проведенні в 60-70-х роках виявляли стриманість в її проведенні або навіть відмовлялись від неї.
Політика доходів передбачає паралельний контроль над цінами та заробітною платою шляхом повного їх заморожування або встановлення меж їх росту. За соціальними мотивами цей вид антиінфляційної політики застосовується рідко. В той же час досвід використання політики доходів у США при президентові Ніксоні, у Великобританії при лейбористських урядах, а також в скандинавських країнах свідчить про обмеженість її результатів. По-перше, уповільнення зростання цін викликало дефіцит на деякі товари, по-друге, зростання цін стримувалось лише на деякий час, а із скасуванням обмежень знову прискорювалося.
Основні засади організації і здійснення антиінфляційної політики мають дещо узагальнений характер. Що стосується розробки і реалізації антиінфляційної політики, то в кожній окремій державі вона матиме свої особливості.
У світі вже накопичено певний досвід боротьби з інфляцією. Яскравим прикладом реалізації чіткої низки антиінфляційних заходів у країнах з розвинутою ринковою економікою стала політика президента США Р.Рейгана, яка отримала назву «рейганоміки». Її основні практичні заходи звелись до зменшення дефіциту державного бюджету США за рахунок скорочення перш за все непродуктивних витрат. Так, була скорочена чисельність державного апарату на 100 тис. чоловік. Адміністрація Рейгана відмовилась від державної підтримки таких малорентабельних галузей, як чорна металургія, що викликало хвилю злиття великих компаній, в результаті чого різко зросла конкуренція. Одночасно було вжито низку заходів з посилення мотивації до праці і проведено податкову реформу, яка дала змогу корпораціям направити значні кошти на збільшення виробництва продукції і переоснащення виробництва. Конкретні заходи вживались щодо контролю за емісією грошей і швидкістю обігу грошової одиниці. Усе це дало свої позитивні результати, і вже в кінці 1980-х років інфляція в США знизилась до прийнятного рівня в 4-5 % річних.
Особливою формою боротьби з інфляцією, яку використовували деякі країни (Польща, Ізраїль), є "шокова терапія". Суть її полягає в стимулюванні розвитку ринкових відносин, вільному ціноутворенні, відмові від регулювання цін, суворому контролі за зростанням доходів (особливо заробітної плати) і, як результат, в зниженні (на початковому етапі) життєвого рівня населення. Але як показує практика при правильному підході шокова терапія виправдовує себе.
Досить цікавим є досвід боротьби з інфляцією в Бразилії. На початку 90-х років минулого століття президент цієї країни Ф.Коллор з метою подолання інфляції запровадив пакет надзвичайних економічних заходів, спрямованих на зменшення інфляції, що отримали назву «Нова Бразилія». В основу цих заходів покладено завдання звільнення грошового обігу від надлишкової грошової маси. З цією метою здійснено грошову реформу із заміною старої грошової одиниці на нову у співвідношенні 1:1. Але це торкнулось тільки готівкових грошей. Що ж стосується тих грошей, які були на рахунках у банках, то їх власники мали право отримати ці гроші, але в розмірі не більше 20 % від суми вкладу, або не більше визначеної суми. Решта вкладів концентрувалась у Центральному банку Бразилії і власник не мав права отримати ці гроші раніше 18 місяців. Щодо анонімних вкладів, їх власники повинні були для отримання грошей надати свідоцтва, що підтверджували легітимність джерел утворення таких коштів. Це відчутно відбилося на грошових нагромадженнях тіньового сектору економіки. Крім того, власники рахунків, на яких були суми, що перевищували встановлений урядом розмір, повинні були заплатити з неї певний податок у новій грошовій одиниці.
Вказана заходи уряду Бразилії призвели до заморожування банківських вкладів. Більша частина грошової маси (80 %) була вилучена з обігу на 18 місяців. Усе це дало позитивні наслідки. Інфляцію було приборкано, а в економіці почалось певне пожвавлення.
Особливості інфляційних процесів в Україні, Росії та інших країнах СНД передбачають спеціальні підходи до здійснення ефективної антиінфляційної політики. В зв'язку з цим необхідно здійснювати:
- розробку та втілення в життя комплексних державних програм розвитку економіки, в першу чергу галузей і підприємств, які сприяють становленню конкурентного, високотехнологічного та наукомісткого виробництва;
- проведення послідовної антимонопольної політики та створення широкої мережі економічної інформації для підприємств;
- посилення стимулів виробничого накопичення, включаючи субсидії, що здатні підтримати процес накопичення коштів у підприємців та населення;
- зміну структури виробничих фондів з метою розширення виробництва товарів народного споживання, тобто створення умов для переливу капіталу з однієї до іншої галузі суспільного виробництва;
- стимулювання кредитної та інвестиційної діяльності банків та обмеження покриття дефіциту коштів за рахунок банківського кредиту;
- вдосконалення податкової системи; особливу увагу приділяють регулюючій ролі податків;
- створення умов для припинення імпорту інфляції. З цією метою забезпечити перетворення закордонних доларових запасів у товари виробничого призначення, які, потрапивши у нашу країну, були б в змозі пожвавити інвестиційний процес;
- підвищення ефективності грошово-кредитної політики, яка повинна забезпечити тісний взаємозв'язок усіх елементів ринкового механізму товарно-грошових відносин.
Таким чином, мета антиінфляційної політики держави полягає в тому, щоб встановити контроль над інфляцією і досягти прийнятних її темпів для народного господарства. Важливим завданням в боротьбі з інфляцією є подолання економічного спаду, кризи неплатежів, зниження інвестиційної активності, формування стабільної ринкової інфраструктури. Оздоровлення економіки пов'язане з підтримкою пріоритетних галузей народного господарства, стимулюванням експорту продукції, виваженою протекціоністською політикою і валютною політикою, що сприяє вирішенню питань конкурентоспроможності вітчизняних товарів.
Yandex.RTB R-A-252273-3
- Міністерство освіти і науки україни
- Змістовий модуль і
- 1.2. Суть, функції та роль грошей в ринковій економіці
- 1.3. Види грошей
- Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки
- 2.1. Грошовий обіг і його структура
- 2.2. Загальна схема грошового обігу і грошові потоки
- 2.3. Готівкові та безготівкові грошові розрахунки
- 2.4. Грошова маса та її структура. Закон грошового обігу
- Тема 3. Грошовий ринок
- 3.1.Суть та особливості функціонування грошового ринку
- 3.2. Попит на гроші та його загальна характеристика
- 3.3. Пропозиція грошей і механізм її формування
- 3.4. Рівновага на грошовому ринку
- Тема 4. Грошові системи
- 4.1. Поняття, структура й типи грошових систем
- 4.2. Види металевих грошових систем
- 4.3. Паперово-грошові системи
- 4.4. Створення грошової системи України
- 1. Побудова власного емісійного механізму:
- 4.5. Грошово-кредитна політика, її цілі та інструменти
- Тема 5. Інфляція і грошові реформи
- 5.1. Сутність, види і причини інфляції
- 5.2. Соціально-економічні наслідки інфляції
- 5.3. Інфляція в Україні та її особливості
- 5.4. Грошові реформи
- 5.5. Антиінфляційне регулювання
- Тема 6. Валютний ринок і валютні системи
- 6.1. Поняття валюти. Валютний курс і способи його визначення
- 6.2. Валютний ринок та валютні операції
- 6.3. Поняття валютної системи. Міжнародні валютні системи
- 6.4. Валютне регулювання. Валютна політика нбу
- Тема 7. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм
- 7.1. Металістична і номіналістична теорії грошей
- 7.2. Класична кількісна теорія грошей
- 7.3. Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії
- 7.4. Дж.Кейнс і його внесок у кількісну теорію грошей
- 7.5. Монетаризм як сучасна теорія грошей
- 7.6. Грошова політика України у світлі монетаризму
- Тема 8. Кредит у ринковій економіці
- 8.1. Необхідність та сутність кредиту
- 8.2. Позичковий капітал і позичковий відсоток
- 8.3. Форми, види та функції кредиту
- 8.4. Поняття кредитної системи та її побудова
- 8.5. Роль кредитної системи в розвитку економіки
- Тема 9.Фінансові посередники грошового ринку
- 9.1. Сутність і основні функції небанківських кредитних установ
- 9.2. Інвестиційні фонди
- 9.3. Пенсійні фонди
- 9.4. Кредитні спілки у системі пара банків
- 9.5. Страхові компанії та ломбарди
- Тема 10. Центральні банки
- 10.1. Походження центральних банків. Національний банк України
- 10.2. Функції центрального банку
- 10.3. Грошово-кредитна політика нбу
- Тема 11. Комерційні банки
- 11.1. Основи організації діяльності комерційних банків
- 11.2. Ресурси комерційного банку.
- 11.3. Організація і форми банківського кредитування.
- 11.4. Контроль і регулювання діяльності комерційних банків з боку центрального банку
- Тема 12. Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з україною
- 12.1. Світовий ринок позичкового капіталу і його структура
- 12.2. Міжнародний валютний фонд і його діяльність в Україні
- 12.2. Світовий банк
- 12.4. Європейський банк реконструкції та розвитку
- Глосарій