Основні концепції фінансового аналізу та їх застосування у маркетинговій стратегії банку.

Як відомо, аналіз — це важлива функція управління, тому й фінансовий аналіз як один із видів економічного аналізу слід розглядати в контексті управління фінансами. Тож дослідження проблем фінансового аналізу та управління фінансами як незалежних наукових напрямків по-суті неможливе. У методологічному аспекті важливим, на наш погляд, є поділ фінансового аналізу на зовнішній (аналіз фінансової звітності) та внутрішній фінансовий аналіз, як складову управлінського аналізу, оскільки вони різняться за метою, суб’єктами аналізу, складом інформаційної бази, спрямованістю та інструментарієм. У процесі аналізу, як і будь-якого дослідження, першим та обов’яз¬ковим етапом є визначення мети, з якою він проводиться і в залежності від якої формуються інструментарій та інформаційна база. Різні суб’єкти економічних відносин формулюють мету аналізу, виходячи з власних потреб та інтересів. Зовнішні по відношенню до конкретного учасника ринкових відносин суб’єкти аналізу, як правило, ставлять за мету одержання достовірної оцінки фінансового стану компанії. Основою інформаційної бази при проведенні зовнішнього аналізу є публічна фінансова звітність, тому в міжнародній практиці цей розділ заведено називати аналізом фінансової звітності. Слід зауважити, що призначення звітності полягає в максимальному узгодженні інтересів різних груп користувачів, а її пріоритетна роль як основного засобу комунікацій між суб’єк¬тами економічних відносин проявляється в тому, що мета та вимоги, яким вона має відповідати, є наріжним каменем концептуальних основ теорії бухгалтерського обліку.

ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

концепції чистої поточної вартості, відповідно до якої фінансовий менеджер спрямовує інвестиції в такі проекти, де очікуваний прибуток перевищує витрати;

· теорії ефективного ринку, вихідним пунктом якої є аксіома про те, що курси цінних паперів швидко і точно відбивають зміни на ринках;

· теорії портфеля, що наказує ранжувати цінні папери і портфелі на основі компромісу між прибутковістю і ризиком;

· теорії ціноутворення основного капіталу, що визначає розмір необхідного прибутку на ризиковані активи шляхом виділення диверсифікованих і недиверсифікованих ризиків;

· теорії ціноутворення опціону, що наводить схему визначення цінності можливих вимог або опціонів;

· теорії посередництва, що вивчає протиріччя в договірних відносинах, які виникають внаслідок розбіжностей у мотиваціях партнерів і перекручування інформації.