1.1. Для чого у країні впроваджується валютний режим?

Загальні принципи валютного регулювання, права та обов’язки суб’єктів валютних відносин, включаючи банки, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення вимог валютного законодавства встановлено у Декреті КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93, а також у Законах України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України» та у низці підзаконних актів КМУ та НБУ.

Слід вказати, що за оцінками вчених-економістів національна валюта України – гривня є так званою внутрішньою валютою, як і валюти інших країн із слабкими ринковими відносинами. На відміну від міжнародних валют (як-от американський долар, євро, єна) внутрішні валюти істотно реагують на девальваційні ризики (тобто вони швидко знецінюються), а заходи ревальвації по відношенню до них практично не спрацьовують. Внаслідок цього внутрішні валюти часто заміщаються міжнародними і тому в більшій чи меншій мірі втрачають здатність виконувати функції грошей (зокрема, бути засобом платежу та засобом зберігання та нагромадження цінності). Тому для підтримання стабільності національних валют на їх ринках та для посилення функцій національних валют в обслуговуванні міжнародних розрахунків у державах з перехідною економікою впроваджуються так звані валютні режими. Метою таких режимів є цілеспрямований вплив на суб’єктів валютного ринку, включаючи банки, і цей вплив може бути прямим (у вигляді валютних обмежень та валютного контролю) чи опосередкованим (із використанням таких інструментів, як зміна процентної ставки та валютні інтервенції на ринку, що коригують валютний курс на макрорівні та стримують небажані тенденції на внутрішньому валютному ринку). Україна не є винятком із загального правила, і тому в нашій державі довгий час було встановлено достатньо жорсткий валютний режим, пов’язаний із значними обмеженнями валютних операцій як банків, так і зовнішньоекономічних операцій товаровиробників, у ході яких відбуваються розрахунки валютою¹.

В даний час валютний режим України поступово лібералізується. Так, постановою КМУ та НБУ від 30 березня 2005 р. № 215 було скасовано обов’язковий продаж 50 % валютних надходжень (лист НБУ від 31 березня 2005 р. № 101), який застосовувався в Україні починаючи з вересня 1998 р. (постанова Правління НБУ «Про введення обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів»). Однак у зв’язку із негативними наслідками всесвітньої фінансової кризи існують пропозиції по його відновленню (зокрема, у ВРУ було зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» від 19 лютого 2009 р. № 3585/П, відповідно до якого повинен бути встановлений обов’язковий продаж протягом не пізніше п’яти днів з дня надходження 50 відсотків надходжень в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют НБУ на користь резидентів (юридичних осіб та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності) через уповноважені банки та уповноважені фінансові установи на міжбанківському валютному ринку України.

Також слід відзначити, що лібералізації валютного режиму в Україні з осені 2008 р. перешкоджають інші чинники, що виникли внаслідок розвитку всесвітньої фінансово-промислової кризи. Зокрема, міжнародні валютні резерви НБУ, що нарощувалися починаючи з 2004 р. і досягли у 2007 р. 32.5 мільярдів доларів США, протягом 2008 р. та особливо у 2009 р. помітно зменшилися (тільки за 11 місяців 2009 р. НБУ витратив на підтримання курсу національної валюти понад 10 мільярдів доларів США). Також надзвичайно зріс та зберігається попит на готівкову іноземну валюту, причиною чого стали інфляційні очікування населення та потреби позичальників повертати валютні кредити, що при обмеженості пропозиції готівкової валюти на ринку призвело до її стрімкого подорожчання.