2.1. Неторговельні операції банків з валютними цінностями

Важливим видом неторговельних операцій банків з валютними цінностями є валютно-обмінні операції з іноземною валютою, дорожніми та іменними чеками (далі - валютно-обмінні операції).

Порядок відкриття та організації роботи пунктів обміну іноземної валюти на території України, здійснення валютно-обмінних операцій з іноземною валютою і платіжними документами, що виражені в іноземній валюті, встановлюється «Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України», затвердженою постановою Правління НБУ від 12 січня 2002 р. № 502 (далі – Інструкція № 502).

Відповідно до п. 1.2 глави 1 Інструкції № 502 до валютно-обмінних операцій належать:

- купівля у фізичних осіб-резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

- продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривню;

- зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;

- купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;

- конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;

- прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

Як передбачено у п. 2.1 глави 2 Інструкції № 502 відкривати пункти обміну валюти для здійснення валютно-обмінних операцій мають право:

- банки, що отримали банківську ліцензію та письмовий дозвіл НБУ на здійснення неторговельних операцій з валютними цінностями;

- фінансові установи, що отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями.

При цьому відкриття пунктів обміну валюти банком (фінансовою установою) дозволяється лише на території того територіального управління НБУ України, на території якого розташований цей банк (фінансова установа).

На відміну від кас, обмінних пунктів банків та інших фінансових установ, для пунктів обміну валюти агентів Інструкцією № 502 встановлюються обмеження щодо здійснення валютно-обмінних операцій. Агентом є фінансова установа або юридична особа, що не є фінансовою установою, статутний капітал якої становить не менше ніж 250 000 гривень та установчими документами якої передбачено надавати фінансові послуги з обміну валют. Відповідно, пункти обміну валюти агентів не мають права працювати з дорожніми та іменними чеками і можуть здійснювати лише обмінні операції з іноземною валютою.

Агентська угода юридичних осіб з уповноваженими банками на здійснення операцій купівлі-продажу готівкової іноземної валюти для фізичних осіб за своєю правовою суттю є договором доручення, який укладається у порядку комерційного посередництва (ст.ст. 295-305 ГК України). Сторонами такого договору можуть бути суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи.

Оскільки агент має здійснювати купівлю-продаж готівкової іноземної валюти від імені та за рахунок уповноваженого банку, то ці операції належать до складу операцій банку, а не агента. Використання агентами уповноважених банків власних готівкових коштів при здійсненні вищезазначених операцій є неправомірним, оскільки агенти не мають на це відповідної ліцензії.

Що стосується прибутку агента, то він його має отримувати не від здійснення операцій купівлі-продажу готівкової іноземної валюти, а в якості винагороди за надання агентських послуг, що сплачується уповноваженим банком.¹

Відповідно до вимог вищевказаної Інструкції № 502 (глава 3) голова правління банку (фінансової установи) до початку робочого дня встановлює єдиний курс купівлі та продажу іноземних валют за гривні згідно з наказом (розпорядженням) банку (фінансової установи). Інші керівники не мають права встановлювати курси купівлі та продажу іноземних валют за гривні.

Банк (фінансова установа) не має права змінювати значення курсу купівлі та продажу іноземних валют протягом операційного (робочого) дня.

НБУ має право встановлювати граничні розміри маржі за операціями на готівковому валютному ринку.