2.4. Процедура підготовки, укладання, ведення та припинення дії страхового договору

Порядок укладання договору визначається цивільним законодавством, зокрема Законом України «Про страхування». Процедура підготовки та укладення договору передбачає чітку домовленість щодо однозначного обумовлення предмету страхування, страхової премії, терміну дії та страхової суми.

Процес укладення договору передбачає дві стадії:

1) пропозицію одної сторони іншій вступити в договірні відносини

(оферта);

2) одержання і прийняття пропозиції іншою стороною (акцепт), що -і вказує на згоду укласти договір на умовах, викладених у

пропозиції.

Пропозиція щодо укладення договору однією або кількома конкретними сторонами є офертою, якщо вона достатньо визначена і відображає намір особи, що внесла пропозицію, вважати себе пов'язаною договором в разі її прийняття. Достатньо визначеною пропозиція є такою, коли:

♦ у ній зазначені достатні умови договору чи порядок їх визначення;

♦ якщо вона є дійсною на момент, коли інша особа має намір її

прийняти.

Коли пропозиції укласти договір зроблено із вказівкою строку для відповіді, момент укладення договору встановлюється залежно від того, в усній чи письмовій формі подано пропозицію. У першому випадку договір визнається укладеним, якщо інша сторона терміново повідомила особу, яка внесла пропозицію, про прийняття цієї пропозиції. В іншому випадку угода вважається досягнутою і договір укладеним, якщо повідомлення про прийняття пропозиції одержано до строку, встановленого законодавством, а якщо такий строк не встановлений, - у межах необхідного для цього часу.

До форми договору страхування застосовують загальні правила, установлені у формі угоди. Якщо згідно із законодавством або угодою сторін договір має бути укладений у письмовій формі, то він може бути укладений складанням одного документа, підписаного сторонами, обміну листами, телетайпограмами, а також підписаний стороною, яка їх надсилає.

Законодавство передбачає, що для укладання договору страхувальник подає страховикові письмову заяву встановленої форми або іншим способом повідомляє свій намір укласти договір страхування. Для письмового визнання договору страхування необхідна не тільки письмова заява страхувальника, а письмова згода страховика на укладання такого договору, підтвердженням якої є страхове свідоцтво (страховий поліс), видане страховиком.

У разі укладання договору з третьою особою оферент зобов'язаний компенсувати збитки стороні, якій раніше була зроблена пропозиція за умови, що остання акцептувала його і на виконання договору понесла витрати.

У міжнародній практиці акцепт може бути виражений такими способами:

♦ видання відповідного полісу;

♦ прийняття від страхувальника премій;

♦ «конструктивна поведінка» (конклюдентні дії) страховика. Відповідно до законодавства України договір страхування вступає в силу:

а) при сплаті страхової премії готівкою - з моменту підписання договору представником страхової компанії й страхувальником;

б) при безготівковому розрахунку - з моменту, що вказаний в полісі (але не раніше 24 годин від дня списання коштів із поточного рахунку страхувальника для зарахування їх на рахунок страхової компанії).

Дія договору страхування закінчується о 24 год. того ж дня, що вказаний у полісі, як день припинення договору, якщо інше не передбачено відповідними правилами страхування.

Супровід договору страхування. Укладання і підписання договору страхування являє собою певною мірою формальну процедуру. Проте можливі проблеми з отриманням внесків, якщо страхові платежі мають вноситися неодноразово, а щокварталу, щомісяця, чи в інші строки. Адже розтягнені в часі внески вимагають від страховика постійного контролю з використанням інформації з бухгалтерії, спілкування з клієнтом (контроль за проведенням першого внеску та початком страхового покриття, нагадування про наступний внесок тощо).

З метою уникнення ускладнень та кращої організації роботи, коли договорів страхування багато, окремі страховики запроваджують порядок проходження договорів страхування від їх укладення до перс-дання в архів (табл. 2.1).

Окрім цього, етап супроводу договорів передбачає вжиття не менш важливих заходів з регулярного контролю за об'єктом страхування, а саме: 1) виконання клієнтом своїх зобов'язань з додержанням норм безпеки,

своєчасного виявлення та усунення передумов до страхового > ' випадку або прийняття ним інших відповідних рішень; Щ своєчасного виявлення можливих тенденцій у характері ризику і (заміна перевізника чи маршруту транспортування застрахованого

вантажу; заняття екстремальними видами спорту застрахованою

особою; поява сторонніх факторів, у тому числі з незалежних від

страховика причин тощо);

3) систематичного отримання інформації - наприклад, щодо проходження чи причин затримки застрахованого вантажоперевезення, при страхуванні фінансових ризиків - щодо дій контрагента страхувальника, спрямованих на вжиття передбачених бізнес-планом заходів з погашення кредиту, чи надійності заставних зобов'язань для консультування клієнта в порядку його сервісного обслуговування та прийняття спільних відповідних рішень;

4) вивчення стану та якості послуг, що надаються клієнтові третьою стороною за дорученням страховика (асистанс чи служба технічної допомоги на автошляхах, медичні заклади при медичному страхуванні, і т. ін.) з метою максимального задоволення потреб страхувальника та підтримання ділової репутації страховика. Викладений у таблиці процес значно спрощується в разі використання автоматизованої системи даних. Проте з різних причин такі системи у вітчизняній практиці значного поширення ще не набули, зокрема, через недостатній рівень забезпечення інформаційними технологіями та їх значну вартість.

Разом з викладеними заходами страховик має постійно дбати про здійснення чи коригування запобіжних заходів щодо внесення змін до договору страхування, аж до закінчення терміну дії або його дострокового припинення.

У разі відсутності страхової події протягом терміну страхового покриття страховик при потребі, в порядку сервісу, інформує про це клієнта, запрошуючи його до подальшої співпраці, і вносить відповідну інформацію в банки даних (насамперед - для фінансово-економічних та актуарних підрозділів). Причому страховик може застосовувати систему знижок до страхових платежів (якщо страхові випадки не настали протягом дії минулого договору), а також пільговий період страхування. Дії при настанні страхового випадку та страхове відшкодування.

Діяльність страховика в разі настання будь-якої події, котра має ознаки страхового випадку, є об'єктивним показником його надійності, компетенції та кваліфікації фахівців, а також найбільш вагомим критерієм у прийнятті клієнтом рішення щодо страхування і вибору страховика. Цей етап більш ніж будь-який інший, потребує концентрації зусиль фахівців з різних підрозділів страховика, передусім узгодженості рішень і ретельності, коли йдеться про завчасну правову підготовку (розробка правил страхування визначення умов договору і т. ін.). Колишній генеральний директор Лондонського Інституту дипломованих страховиків Д. Бланд щодо цієї частини страхового продукту писав: «Кожний втрачений долар залежить від персоналу - тут, звісно, я говорю про втрати, понесені внаслідок поганого контролю чи поганого страхування, яких можна було уникнути. Кожен долар, сплачений на справжні відшкодування, - добре витрачений: це обґрунтовує необхідність страхування, а також є його найкращою рекламою». Поверхневе, неконкретне формулювання прав і обов'язків договірних сторін приводить до двояких тлумачень; у такому разі за непорушними принципами страхування набирає сили презумпція правоти клієнта, тобто клієнт правий доти, доки страховик не доведе протилежне.

Права і зобов'язання сторін з кожного виду страхування мають свої особливості, але принциповим є те, що першочергові обов'язки клієнта при настанні страхового випадку зі зрозумілих причин мають бути сформульовані просто, коротко і точно, легко сприйматись і запам'ятовуватись.

З боку страховика основними вимогами до працівників служб урегулювання збитків, тобто тих, хто забезпечує безпосереднє спілкування з клієнтом за даних обставин, мають бути глибоке знання правил

страхування, достатня правова підготовка, оперативність, завбачливість і ввічливість. Зазначена служба формує імідж страховика у критичній ситуації для клієнта, дії якого в цей час можуть бути некоректними.

Особливої уваги потребує організація аварійного комісаріату страховика, у тому числі його представництв у географічних регіонах страхового покриття.

Аварійний комісар - уповноважений експерт страховика, який проводить розслідування обставин події, котра заявлена клієнтом як страховий випадок, визначаючи її відповідність умовам страхування, оцінює й узгоджує з клієнтом розміри збитку, вживає заходів до його зменшення, оформлює і подає відповідний висновок (аварійний сертифікат). При потребі аварійний комісар може залучатись до вивчення ризику на стадії розробки умов договору страхування.

Логічним завершенням дій страховика на цьому етапі є підготовка і проведення суброгації - використання свого права на регресні вимоги до винуватця страхової події для часткової чи повної компенсації сплачених страхових відшкодувань. Це положення в окремих випадках може дати головний поштовх до прийняття клієнтом рішення щодо страхування (наприклад, намагання уникнути проблем із судовим позовом до винуватця даної події на території іншої країни тощо).

З метою найраціональнішої організації праці на даному етапі в окремих страхових компаніях запроваджено спеціальний порядок врегулювання збитків і проходження відповідних документів, яким регламентуються:

♦ фіксація, аналіз та попереднє встановлення збитку при отриманні повідомлення;

♦ прийом заяви і організація розслідування, при потребі - робота служб аварійного комісаріату;

♦ в окремих випадках винесення даного питання на розгляд Ради з урегулювання збитків — позаштатний орган страховика у складі спеціалістів, що відіграють роль експертів чи обстоюють у суді інтереси страховика (або клієнта перед третьою стороною);

♦ попереднє повідомлення перестраховиків;

♦ затвердження висновків - аварійного акта (сертифіката) чи рішення Ради з урегулювання збитків, розрахунку суми страхового відшкодування;

♦ розрахунки з клієнтом і перед страховиками;

♦ архівна обробка документів, що стосуються факту страхової події. Згідно з чинним в Україні законодавством усі суперечки за договорами, у тому числі й за договорами страхування, підлягають вирішенню в суді.

Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:

♦ закінчення терміну дії;

♦ виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

♦ несплати страхувальником страхових платежів у встановлені терміни. При цьому договір вважається достроково припиненим у разі, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня висунення такої вимоги страхувальникові, якщо інше не передбачено умовами договору;

♦ ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника - громадянина чи втрати ним дієздатності за винятком випадків, передбачених статтями 21-23 Закону «Про страхування»;

♦ ліквідації страховика в порядку, установленому законодавством України; прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Дія договору страхування може бути достроково припинена за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше як за ЗО днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.

У разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового

відшкодування, здійснених за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страхових положень договору страхування, то останній повертає страхувальнику всі сплачені страхові платежі повністю.

У разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страховика страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням умов договору страхування, то страховик повертає страхувальнику всі страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат на ведення справи, визначених нормативом у розмірі страхового тарифу, виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

У разі дострокового припинення договору страхування не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі.

При укладанні договорів страхування Законом України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про страхування» передбачено особливі умови врегулювання відмови у питаннях, пов'язаних з виплатою страхових сум (страхового відшкодування). Підставою для відмови страховика у виплаті страхових сум (страхового відшкодування) може бути таке:

♦ навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється надії, пов'язані з виконанням ними громадського чи службового обов'язку, у разі необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

♦ вчинення страхувальником - громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, - умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

♦ подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування, отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у заподіянні шкоди;

♦ несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

♦ інші випадки, передбачені законодавством України.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у виплаті страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України. Рішення про відмову у виплаті страхових сум приймається страховиком у термін, не більший від передбаченого правилами страхування і повідомляється страхувальникові в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика щодо виплати страхових сум може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Договір страхування вважається недійсним з часу його укладання у випадках, передбачених цивільним законодавством України. Крім того, відповідно до законодавства договір страхування визнається недійсним також у разі:

♦ коли його укладено після страхового випадку;

♦ коли об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили. За таких умов договір страхування визначається недійсним у судовому порядку.