6.3. Обов'язкове страхування від нещасних випадків

Метою обов'язкової форми страхування, яку встановлює держава, є захист інтересів не лише окремих страхувальників, а й усього суспільства в цілому. Законодавчими актами визначається перелік об'єктів страхування, обсяги страхової відповідальності, норми страхового забезпечення, порядок сплати страхових платежів, права й обов'язки учасників страхування, страхові організації, які здійснюють обов'язкове страхування.

Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків охоплює такі види страхування (стаття 7 Закону України «Про страхування»): * обов'язкове страхування від нещасних випадків на транспорті;

♦ працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добро вільних пожежних дружин (команд);

♦ страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадки

на транспорті здійснюється відповідно до Постанови KM Україні (див. літ. 2). Дія обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті поширюється на:

• пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротранспорту (крім внутрішнього міського) пі/ час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;

• працівників транспортних підприємств, незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, а саме:

♦ водії автомобілів, електротранспорту, машиністи і помічники машиністів поїздів;

♦ машиністи поїздів метрополітену, провідники пасажирських вагонів, начальники поїздів;

♦ електромонтери поїздів;

♦ кондуктори;

♦ працівники вагонів-ресторанів та одиниць рухомого складу;

♦ механіки рефрижераторних секцій;

♦ працівники бригад медичної допомоги.

Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в той чи інший вид транспорту до моменту завершення поїздки, а водії - тільки на час обслуговування поїздки.

Страхувальниками виступають самі пасажири, які сплачують страховий платіж додатково при оплаті проїзного квитка, а для водіїв -юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності - власники транспортних засобів, які уклали із страховиком договори страхування і страхують водіїв на час обслуговування поїздок.

Дія обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті не поширюється на пасажирів:

♦ морського і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях;

♦ внутрішнього водного транспорту внутрішньоміського сполучення і переправ;

♦ автомобільного й електротранспорту на міських маршрутах. За цим видом страхування страховими випадками вважаються:

♦ загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;

♦ одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності;

♦ тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Страховий платіж з цього виду страхування утримується з пасажира транспортною організацією, яка має агентську угоду із страховиком, на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 2% вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення - до 5% вартості проїзду, та враховується у вартості квитка. Страхові платежі перераховуються транспортними організаціями страховикам, які отримали ліцензію на здійснення обов'язкового особистого страхування та уклали агентську угоду з ними. Страховий платіж з обов'язкового особистого страхування водіїв на залізничному, автомобільному та електротранспорті визначається у розмірі до 1% страхової суми за кожного застрахованого.

Транспортна організація кожному застрахованому видає страховий поліс, який міститься на зворотному боці квитка, або видається на окремому бланку. В страховому полісі зазначається: вид обов'язкового страхування; найменування, адреса, телефон страховика; розміри страхового платежу та страхової суми.

Якщо квиток на проїзд повністю купується за валюту іншої держави, то страховий платіж включається у вартість квитка і утримується з пасажира у цій же валюті.

Вітчизняним законодавством передбачено, що пасажирам, які мають право на безплатний проїзд, обов'язкове особисте страхування проводиться без сплати страхового платежу і без отримання ними страхового полісу.

Страхові суми виплачуються страховиками у таких випадках:

♦ загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті сім'ї загиблого або його спадкоємцю - у розмірі 100 % страхової суми;

♦ отримання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності: 1 групи - 90 % страхової суми; II групи — 75 % страхової суми; III групи - 50 % страхової суми;

♦ тимчасової втрати застрахованим працездатності за кожну добу - 0,2 % страхової суми, але не більше 50 % страхової суми. Транспортна організація на кожний нещасний випадок, що стався із застрахованим на транспорті, повинна:

♦ скласти акт про нещасний випадок із застрахованим водієм (форма Н-1, передбачена Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993р. № 623);

♦ скласти акт про нещасний випадок із пасажирами галузевого зразка;

♦ видати довідку потерпілому (що мав право на безплатний проїзд відповідно до чинного законодавства) із зазначенням відомостей про страховика (найменування, адреса, телефон).

Виплата страхової суми застрахованому здійснюється страховиком на підставі заяви застрахованого (його сім'ї або спадкоємця) про її виплату, акта про нещасний випадок, листа непрацездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності, у разі загибелі чи смерті застрахованого внаслідок страхового випадку — копії свідоцтва про смерть і документа про правонаступництво для спадкоємців, а також страхового поліса або документа, що його замінює (для пільгових категорій пасажирів - документа, що підтверджує право на пільги).

Страхова сума виплачується не пізніше як через 10 діб з дня отримання необхідних документів. Згідно зі ст. 10 Закону страхові виплати здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.

Метою страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд)

є захист їхнього життя та здоров'я під час виконання своїх обов'язків за рахунок коштів, передбачених у кошторисах на їх утримання підприємств, установ та організацій, де вони створені, а працівників сільської пожежної охорони - за рахунок юридичних осіб, які утримують підрозділи цієї охорони, або за рахунок місцевого бюджету. Страховими випадками за цим видом страхування є:

♦ загибель або смерть застрахованого під час виконання своїх обов'язків;

♦ поранення, контузії, травми, каліцтва або захворювання, отримані під час ліквідації пожежі або наслідків аварії застрахованим, який виконував свої обов'язки згідно з наказом або дорученням. Законодавство України передбачає, що страховиком є акціонерне

товариство «Українська пожежно-страхова компанія» або інша страхова організація, яка отримала відповідну ліцензію в Уповноваженому органі, а застрахованим - працівник відомчої та сільської пожежної охорони, член добровільної пожежної дружини (команди), який виконує згідно із чинним законодавством функції з гасіння пожеж і ліквідації наслідків аварії. Максимальний обсяг відповідальності страховика встановлюється у розмірі десятирічної заробітної плати застрахованого за його посадою на день страхування. Максимальний страховий тариф становить 2 % страхової суми за кожного застрахованого. Договір страхування укладається, як правило, на один рік.

Якщо застрахованому внаслідок виконання ним обов'язків щодо гасіння пожеж або ліквідації наслідків аварії встановлено І групу інвалідності (або має місце загибель чи смерть застрахованого), то страховик зобов'язаний виплатити 100 % страхової суми, II групу інвалідності - 90 % страхової суми, 111 групу інвалідності - 70 % страхової суми, а при тимчасовій втраті працездатності внаслідок страхового випадку застрахованому виплачується 0,2 % страхової суми за кожну добу, але не більше 50 % страхової суми.

Якщо має місце тимчасова втрата працездатності внаслідок страхового випадку, то застрахований або його спадкоємець для виплати страхового відшкодування подають страховику заяву за встановленою формою і пред'являють документ, що засвідчує особу, а у випадку загибелі або смерті застрахованого подається копія свідоцтва про смерть

застрахованого і свідоцтво про право на спадщину, при втраті застрахованим працездатності - копія довідки медико-соціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності, посвідчена нотаріально.

З вимогою про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть звернутися до страховика не пізніше трьох років з дня настання страхового випадку.

Обов'язкове страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини проводиться за рахунок позабюджетних надходжень установ державної ветеринарної медицини на випадок загибелі (смерті), каліцтва або професійного захворювання, що настали у зв'язку з виконанням службових обов'язків, при боротьбі із зоонозними захворюваннями та при безпосередніх маніпуляціях з тваринами (надалі страхові випадки).

Страхуванню підлягають лікарі, фельдшери та техніки ветеринарної медицини, які здійснюють діагностичні, профілактичні, оздоровчі, лікувальні роботи у тваринництві, ветеринарно-санітарну експертизу тваринницької продукції та надають інші ветеринарні послуги власникам тварин (надалі застраховані).

Страхові платежі за обов'язковим страхуванням спеціалістів ветеринарної медицини сплачуються установами державної ветеринарної медицини, які мають позабюджетні надходження.

Щорічний страховий внесок за кожного застрахованого встановлюється у розмірі 8 % мінімального розміру заробітної плати.