1.3. Страхові агенти та специфіка їх роботи

Відповідно до статті 15 Закону України «Про страхування» страхові агенти - це громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика, і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат, а також збирають інформацію про відповідні види страхових послуг та страховиків - конкурентів, здійснюють аналіз ринкового середовища. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Залежно від специфіки страхової діяльності розрізняють декілька груп страхових агентів - юридичних осіб:

1) за географічним поширенням:

♦ республіканські (такі як АППБ «Аваль», Державний Ощадбанк, Правекс-банк, Київстар, UMC, Укрпошта);

♦ регіональні (станції технічного обслуговування, пункти перетину кордону);

2) за видами страхування:

♦ті, що займаються страхуванням життя (громадські об'єднання, профспілкові комітети);

♦ ті, що займаються особистим страхуванням, крім страхування життя (туристичні фірми, медичні установи);

♦ ті, що займаються майновим страхуванням (автосалони, банки, кредитні спілки, лізингові компанії);

♦ ті, що займаються страхуванням відповідальності (перевізники вантажів);

3) за участю в процесі страхування:

♦ страхові агенти, що безпосередньо надають страхові послуги (банки, автостанції, залізничні вокзали);

♦ страхові агенти, що сприяють укладанню договорів страхування (нотаріальні контори, аудиторські фірми);

4) за організаційно-правовою формою:

♦ страхові агенти, створені на підставі договірних відносин між страховим агентом і страховою компанією;

♦ страхові агенти через спільне створення окремої юридичної особи;

♦ дочірні підприємства страховика;

♦ страхові компанії, створені посередником,наприклад банком. Заданими Міністерства фінансів України у 2002 році на страховому ринку України працювало близько 34,3 тис. осіб, з яких 9,6 тис. страхових агентів, що склало 28% від загальної кількості працівників на ринку.

Перед кандидатами,які бажають працювати страховими агента-ми,страховики висувають певні вимоги. Критерії професійного відбору включають такі показники, як: комунікабельність, зовнішня привабливість, оперативність реагування, рівень страхової культури, як мінімум - середня освіта, а також сумлінність кандидата (відсутність претензій з боку контролюючих органів).

У закордонній практиці поширення страхових продуктів здійснюється через страхових агентів, яких залежно від повноважень та професійності поділяють на групи:

1) прямі страхові агенти, які знаходяться в штаті страхової компанії, мають високий рівень професійної підготовки, продають страхові поліси від імені тільки цієї компанії та одержують крім комісійної винагороди, постійну оплату праці. Недолік полягає в тім, що страхова компанія дуже часто несе постійні витрати по оплаті праці - незалежно від її продуктивності. Крім того, число співробітників важко змінювати в залежності від стану ринку;

2) мономандатні страхові агенти, які пов'язані з компанією спеціальним контрактом. Такі страхові агенти у даний час одержали широке поширення у ряді країн. До їхнього числа відносяться страхові агенти, які характеризуються:

♦ прихильністю (ідентифікацією до однієї страхової компанії);

♦ оплатою тільки комісійних;

♦ постійними відносинами із клієнтом;

♦ гнучкістю структури.

Такі страхові агенти займаються чи спеціалізуються на одному чи декількох видах страхування. При цьому вони пропонують своїм клієнтам, як правило, такі договори страхування, за які вони одержать більшу комісійну винагороду. Ось чому «молодим» страховим компаніям, які здійснюють експансію на страховому ринку, дуже вигідно користуватися послугами саме таких страхових агентів;

3) багатомандатні страхові агенти - працюють одночасно на декілька страхових компаній і характерні для канадського страхового ринку;

4) генеральні агенти, до основних функцій яких входить укладання договорів страхування та передання їх до страхової компанії. Генеральний агент не входить до штату страхової компанії. Генеральні агенти - це фізичні особи, що уповноважені одним або кількома страховиками, яких вони представляють у тому чи іншому територіально-адміністративному регіоні. Робота такого агента контролюється інспектором і працівниками страхової компанії, яка його уповноважила. Юридично відносини між генеральним страховим агентом та страховою компанією оформлені договором про призначення на посаду. Таким договором обумовлено вид страхування, в якому агент уповноважений працювати, максимальний ліміт ризику, що його він може прийняти, територіальні обмеження, зобов'язання зі здійснення та управління контрактами, виплата страхових сум та страхових відшкодувань, розмір комісійної винагороди. Кожному генеральному агентству, котре починає свою роботу, страхова компанія відкриває фінансування на організацію справи (оренда приміщення, оплата праці спеціалістів, рекламні заходи).

В європейській практиці завдання генеральних агентів такі:

♦ «завоювання» клієнта;

♦ «управління» клієнтом;

♦ управління ризиками.

За реалізацію свого завдання вони одержують від страховика певну комісійну винагороду. Юридичний статус генеральних агентів визначається угодою між ним та страховиком, яку може бути змінено тільки за згодою обох сторін. Цією угодою регламентуються, як правило:

♦ вид страхування, у якому уповноважений працювати генеральний агент;

♦ максимальний ліміт прийняття страхового ризику;

♦ територіальні обмеження;

♦ зобов'язання щодо укладання, управління договорів страхування та здійснення страхових виплат;

♦ розмір комісійних в залежності від виду страхування;

♦ посадові обов'язки страхового агента.

Комісійна винагорода генерального агента складається з:

♦ комісійних за укладення нових договорів страхування (залежить від кількості укладених договорів);

♦ управлінських комісійних (виплачуються за проведення організаційної і технічної роботи);

♦ комісійних за управління ризиками;

♦ компенсації перед виходом на пенсію ( накопичується протягом всього виробничого стажу).

Комісійна винагорода прямо залежить від прийнятих на страхування ризиків і отриманих страхових премій.

Відповідно до існуючої практики діяльність генерального агента повинна будуватися на таких принципах:

♦ страховий портфель є власністю компанії;

♦ генеральний агент повинен відповідати визначеним умовам прийому на роботу: вік, освіта, компетентність і сумлінне відношення до своїх посадових обов'язків;

♦ генеральний агент разом із страховим портфелем одержує також всю інформацію, що стосується портфеля;

♦ генеральний агент має право на вільну організацію свого робочого дня;

♦ генеральний агент повинен обов'язково застрахувати свою цивільну відповідальність;

♦ генеральний агент має право працювати тільки з однією страховою компанією та бути її уповноваженою особою.

Одним з головних обов'язків генерального агента є своєчасне перерахування на рахунок страховика отриманих страхових внесків. Терміни перерахування встановлюються страховиками і, як правило, знаходяться у межах від 3 діб до одного місяця. Термін залежить від типу діяльності агента.

Ексклюзивність території діяльності страхового агента означає:

1) на час дії мандата генерального агента страхова компанія гарантує недоторканість приналежної йому території (права ж власності на клієнта не існує);

2) страховий агент вільний у прийнятті на страхування ризиків від клієнтів, що проживають на інших територіях (ексклюзивність території захищає його лише від діяльності на його території іншого страхового агента страховика);

3) необхідність збереження генеральним агентом ексклюзивності страхового продукту. У випадку, коли генеральний агент виступає одночасно від імені іншого страховика, то він зобов'язаний зберігати також ексклюзивність його страхового продукту. Система генеральних страхових агентств характеризує вищий ступінь відносин між страховою компанією та страховим агентом. У наш час така система переважає на зарубіжних страхових ринках.

Генеральний страховий агент наймає на роботу страхових агентів, яким виділяється зона обслуговування -територія (конкретні населені пункти), де вони мають організувати продаж страхових полісів. З часом, коли вже досягнуто відповідного рівня розвитку страхування на визначеній території, страховий агент має право залучати субагентів як помічників, вступати з ними у трудові відносини і передавати частину функцій з укладання нових та обслуговування раніше укладених договорів. Іноді обов'язки субагентів можуть обмежуватися лише репрезентативними функціями. Наприклад, вивчати ринок та орієнтувати агентів з питань конкретного виду страхування, які можуть становити інтерес для працівників того чи іншого підприємства або жителів невеликого населеного пункту. Субагенти залучають також глядачів на концерти чи спортивні змагання, які організовують із рекламною метою страхові компанії. Проте такі працівники не мають прямих відносин зі страховою компанією.

Безперечними перевагами системи генеральних страхових агентів є їх гнучкість та мобільність. Страхові агенти всіх типів реалізують готовий страховий продукт. Отже, вони не мають впливу на його якість і не можуть бути об'єктивними щодо ціни останньої.

Регулювання посередницької діяльності агентів у багатьох країнах здійснюють контрольно-ревізійні служби страхових компаній. Згідно з Положенням про порядок провадження діяльності страховими посередниками, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року за№1523, неналежний контроль страховика за діяльністю його страхових агентів кваліфікується як порушення страхового законодавства.