6.3 Тарифи на енергоресурси

Енергогенеруючі компанії повинні розраховувати свої тарифи на рівні, достатньому для виконання своїх фінан- сових зобов’язань. З урахуванням цього тарифи на елект- роенергію слід розраховувати, виходячи з таких компонен- тів витрат:

- затрати на енергію – витрати на паливо, технічне об- слуговування та експлуатацію обладнання, що викори- стовується для спалювання палива;

- витрати на забезпечення навантаження – витрати,

пов’язані з капіталовкладеннями в обладнання, яке ви- користовується для генерації, передачі та розподілу електроенергії, що необхідно для забезпечення елект- ропостачання з урахуванням технічного обслуговуван- ня та експлуатації;

- витрати на обслуговування споживачів – витрати,

пов’язані з підключенням споживачів до мережі та ад- міністративним управлінням їх рахунками (зняття по- казань лічильника, виставлення рахунків, обслугову- вання місцевих мереж, адміністративне управління).

Основні принципи, що слід враховувати при розроблен-

ні тарифної структури:

- тарифи мають бути справедливими та забезпечувати рівновагу між інтересами споживачів та постачальни- ків послуг; всі споживачі мають сплачувати послуги за однаковою ціною;

- тарифні структури повинні відображати структури ви- трат для забезпечення справедливого ціноутворення; в іншому разі, якщо для деякої категорії споживачів ціни не покрили витрати, то необхідно підвищити ціну для іншої категорії, щоб покрити загальні витрати енерге- тичних компаній;

- розвиток тарифів повинен проходити безперервно та

послідовно; споживачі повинні мати можливість про- гнозувати очікувані ціни, споживач повинен мати за- хист від непотрібних раптових змін структури тарифів;

- тариф, що застосовується для споживача, повинен бу-

ти простим для його розуміння і таким, щоб енергоко-

мпанія могла регулювати його;

- тариф повинен заохочувати управління навантажен-

ням.

Наскільки це можливо, тарифи повинні бути розробле- ними так, щоб забезпечувати більш високий коефіцієнт на- вантаження та зведення до мінімуму витрат споживачів та постачальників.

Коефіцієнт навантаження – це відношення середньо- го навантаження до максимального споживання потужнос- ті.

На даний час тарифи на енергію визначають калькулю-

ванням усіх витрат з урахуванням нормативу рентабельно- сті. В основу формування тарифів покладено витратний механізм, що не стимулює зниження собівартості вироб- ництва. Негативна ситуація підсилюється ще й тим, що в умовах зниження виробництва на більшості енергогенеру- ючих джерел існують значні витрати на обслуговування надлишкової потужності та покриття наднормативних по- треб.

Тому з урахуванням зазначених основних принципів формування тарифів доцільно формувати тарифи на енер- горесурси, виходячи з таких складових:

- тариф повинен заохочувати зростання рентабельності виробництва та транспортування у регіональних енер- госистемах;

- тариф повинен стимулювати економію енергії у жит-

ловому секторі;

- повинен бути закладений механізм зниження втрат в оплаті за енергію для малозабезпечених верств насе- лення;

- тариф повинен контролюватися за допомогою засобів,

що є в населення;

- тариф повинен бути простим для розуміння;

- застосування тарифу не повинне супроводжуватися збиранням довідок від населення (за виняткрм нараху- вання субсидій).