Дження інвестиційних проектів (бізнес-план).

10.3 „Самофінансування” енергозбережних заходів.

10.1 Планування поточних та інвестиційних витрат.

Планування та реалізація стратегії розвитку енергетич- них господарств підприємств потребує значних витрат, які можуть мати як одномоментний (капітальні витрати), так і поточний (поточні витрати) характер.

Витрати, які мають періодичність більше одного року,

тобто вносяться один раз на декілька років, називають ка- пітальними. Залежно від змісту планованих заходів склад капітальних витрат різниться. Якщо це, наприклад, впро- вадження одиниці нового енергетичного устаткування, то капітальні витрати являють собою суму витрат на при- дбання, доставку, монтаж, налагодження устаткування. У разі реконструкції, будівництва нового об’єкта, створення спеціалізованого виробництва склад капітальних витрат буде іншим.

Разом з безпосередньо капітальними витратами при те-

хніко-економічному обґрунтуванні планів розвитку енер- гогосподарств враховуються й інші одноразові витрати, які необхідні для створення та застосування енергетичних по- тужностей незалежно від джерела їх фінансування. До них належать:

- витрати на науково-дослідні та дослідно- конструкторські роботи, у тому числі випробування та доопрацювання дослідних зразків;

- витрати на придбання, доставку, монтаж, демонтаж, технічну підготовку, налагодження та освоєння вироб- ництва;

- витрати на поповнення оборотних фондів, пов’язаних

зі створенням та використанням нових енергетичних потужностей;

- вартість необхідних виробничих площ та інших елеме-

нтів основних фондів, пов’язаних зі створенням та ви-

користанням базових і нових енергетичних потужнос-

тей;

- витрати на технічні заходи та установки, що запобіга-

ють екодеструктивному впливу, а також умови праці;

- збиток (прибуток) від виробництва і реалізації продук-

ції в період освоєння виробництва та ін.

Загалом капітальні витрати визначаються як сума пря- мих, супутніх, сукупних капітальних витрат та витрат на виконання науково-дослідних робіт.

Прямі капітальні витрати містять вкладення в основні

та оборотні кошти, необхідні для виробництва певної про- дукції (виконання певного заходу). Вони розраховуються за окремими елементами, наприклад, капітальні вкладення в технологічне устаткування, вартість інших видів устат- кування, капітальні вкладення у будівлі, у дороге осна- щення, у виробничий та господарський інвентар; однора- зові вкладення в запаси матеріалів тощо.

Супутні капітальні вкладення пов’язані територіально

та функціонально з об’єктами прямих капітальних вкла- день. Це, зокрема, вкладення у будівництво житлових бу- динків, комунальних, культурно-побутових та інших об’єктів, необхідних для забезпечення та закріплення ро- бочої сили, що залучається; витрати на перебазування пра-

цівників та їх родин; витрати на підготовку кадрів будіве- льників та експлуатаційного персоналу; витрати на приро- доохоронне устаткування.

Під сукупними капітальними витратами розуміють вкладення у суміжні галузі промисловості. До них нале- жать капітальні витрати: у розвиток потужностей місцевої будівельної бази; розвиток енергетичної та сировинної ба- зи; у водозабезпечення; на компенсацію втрат, викликаних будівництвом; в охорону навколишнього природного сере- довища. Розрахунок цих витрат виконується на основі норм питомих капітальних вкладень і оборотних коштів або за іншими збільшеними показниками. При розрахунках капітальних витрат вартість береться за цінами діючих прейскурантів, а за їх відсутності – за розрахунковими і договірними цінами. При розрахунках економічної ефек- тивності мають враховуватися капітальні витрати як у нові засоби праці, так і вартість наявних засобів (якщо передба- чається їх використання). Наявні засоби оцінюються за за- лишковою вартістю. Якщо наявні засоби підлягають спи- санню, то необхідні капітальні витрати збільшуються на величину втрат від передчасного виведення зі сфери виро- бництва частини основних засобів.

Для техніко-економічного обґрунтування планів розви-

тку енергогосподарств підприємства поряд з одноразовими витратами мають враховуватися й поточні. Поточні витра- ти у виробничій сфері являють собою собівартість продук- ції. Залежно від характеру заходів при техніко- економічному обґрунтуванні планів застосовуються показ- ники повної, виробничої, цехової, технологічної собіварто- сті. Існують різні методи визначення собівартості. Якщо мова йде про розроблення та освоєння виробництва нових видів продукції, то для визначення собівартості можуть за- стосовуватися питомі показники матеріальних та трудових витрат; збільшені норми і нормативи витрат за групами

(видами продукції); встановлені формули залежності собі- вартості від зміни параметрів за аналогічними виробами; агрегатний метод (за високого ступеня уніфікації нової продукції); метод кошторисного калькулювання.