3.5 Організація праці, її нормування, заробітна плата

Як вже зазначалося, персонал енергетичних підрозділів можна поділити на експлуатаційний та ремонтний.

У зв’язку з тим, що експлуатаційний персонал працює у

черговому (змінному) режимі, його ще називають черго-

вим персоналом.

До керівників чергового персоналу належать:

- черговий диспетчер енергосистеми;

- черговий диспетчер електричної, газової, теплової ме-

режі;

- начальник зміни електростанції тощо.

Нижчою ланкою є черговий електрик, теплотехнік. Чер-

говий персонал працює за складеним графіком. Чергування

впродовж двох змін підряд заборонено. Такий черговий, що прийшов на зміну, приймає зміну у попереднього чер- гового, а після закінчення роботи здає зміну наступному черговому, про що здійснюється відповідний запис у жур- налі. У випадку безперервного чергування одним з варіан- тів організації праці може бути чотири бригадна організа- ція графіка роботи при семигодинному робочому дні. За 7 днів тижня кожне робоче місце потрібно обслуговувати протягом 168 годин (7 днів по 24 години), проте кожен ро- бітник повинен відпрацювати за тиждень 42 години, тому для обслуговування 1 робочого місця потрібно 4 працівни- ки. Можуть бути інші графіки роботи чергового персоналу. В даному випадку застосовується погодинна оплата праці з різними доплатами.

Ремонтний та адміністративний персонал здебільшого

працює у незмінному режимі, тому організація праці і її нормування дещо інші. Робочий день інженерно-технічних працівників (ІТП), адміністративного персоналу може бути нормований та ненормований. У разі ненормованого робо- чого дня компенсація за “перепрацювання” здійснюється у вигляді збільшення тривалості щорічної відпустки. Оплата праці є погодинно-преміальною.

Планування праці ремонтних підрозділів проводиться з

оформленням змінно-добового завдання, яке планується на підрозділ і на кожного робітника. Основою планування та- кого завдання є норма часу на здійснення операції або ви- готовлення деталі в цілому. Тому суспільно доцільні необ- хідні витрати часу, що виражені у вигляді норми (часу, ви- робітку, обслуговування), і є мірилом праці.

Елементами робочого часу (рис. 3.4) є:

- основний час – час, протягом якого виконуються робо-

ти, що є метою даного технологічного процесу (ма-

шинний, машинно-ручний, ручний).

- допоміжний час – час, який витрачає робітник на дії, які забезпечують виконання основної роботи (установ- ка, закріплення деталі, зміна інструментів);

- оперативний час – є сумою основного і допоміжного часу;

Робочий день

_{Час роботи Час перерви}

Підготовчо -

заключний час

Оперативний час

Час обслуговування робочого місця

Не залеж- но від робочого

Залежно від робочого

Оперативний час

Допоміжний час

Рисунок 3.4 – Елементи часу робочого дня

- підготовчо-заключний час – час, витрачений на підго- товку до роботи. Він не залежить від кількості деталей (налагоджування обладнання, одержання інструменту, ознайомлення з кресленням);

- час перерви незалежний від робітника (очікування майстра, транспорту, заготовки), він залежить від ор- ганізаційно-технічних причин;

- час перерви залежний від робітника (несвоєчасний

початок роботи, передчасне закінчення робочого дня тощо);

- час перерви, регламентований з точки зору умов праці

(знаходження у зоні дії шкідливих факторів);

- час на особисті потреби робітника.

Технічна норма – це час, який дається для виконання однієї операції або проведення регламентних робіт (норма часу).

Час обслуговування робочого місця та час перерв на ві- дпочинок та особисті потреби розраховується у відсотках до оперативного часу, тоді норма на операцію буде такою:

Норма = Оперативний час + Оперативний час × а/100,

де Оперативний час = Основний час + допоміжний час;

а – відсоток на особисті потреби від оперативного часу;

Загальна норма = Норма + Норма підготовчо-