6.4.1. Інкасо

Інкасо– доручення експортера своєму банку отримати від184н.184184184тера безпосередньо або через інший банк визначену суму чи184н.184184184дження того, що ця сума буде виплачена у встановлені строки.

Термін “інкасо” означає обробку банками у відповідності до отриманих інструкцій документів з метою:

• отримати акцепт і/або, залежно від конкретного випадку, оплату, або

• вручити документи проти акцепту і/або, залежно від конкретного випадку, проти оплати, або

• вручити документи на інших умовах.

Залежно від видів документів, що підлягають інкасуванню, виділяють:

8. документарне інкасо – це інкасування через банк суми, що належить отримати від покупця проти вручення пакета документів:

• фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами;

• комерційних документів, що не супроводжуються фінансовими документами;

2) чисте інкасо – це інкасування через банк суми, що належить отримати від покупця проти вручення пакета фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами.

Умови та порядок проведення розрахунків по інкасо передбачаються в зовнішньоекономічному договорі (контракті) між бенефіціаром і платником. Розрахунки по інкасо регулюються Уніфікованими правилами по інкасо в редакції 1996 року (публікація Міжнародної торгової палати № 522).

Уніфіковані правила визначають:

• права та обов’язки сторін, що беруть участь в операції інкасо;

• види інкасо;

• порядок подання документів до платежу;

• порядок здійснення платежу та акцепту;

• механізм повідомлення про здійснення платежу/акцепту або неплатежу/неакцепту.

Правила і визначення уніфікованих правил є обов’язковими, якщо вони не суперечать:

• взаємним домовленостям між контрагентами;

• національному, державному, місцевому законодавству, від якого не можна відступити.

Сторони, що беруть участь в операції документарного інкасо:

• довіритель – клієнт (продавець, експортер), що доручає своєму банку проведення операції по інкасо та представляє в банк документи з відповідним інкасовим дорученням;

• банк-ремітент– банк, якому довіритель доручив операцію по інкасо (банк експортера); він спрямовує документи у відповідності з інкасовим дорученням185н.185185185прокат банку в країні покупця (імпортера);

• інкасуючий банк – банк імпортера (банк, що представляє 185н.185185185прти) –здійснює інкасування сум платежу чи отримання акцепту у відповідності з вимогами інкасового доручення, отриманого від банку, що прийняв документи;

• зобов’язаний– платник-покупець (імпортер), що оплачує інкасові документи.

Загальна схема здійснення розрахунків за документарним інкасо показана на рис. 6.3.

Переваги документарного інкасо:

8. для імпортера:

• він реалізує платіж (акцептує тратту) і майже одночасно з цим отримує відвантажений товар у своє повне розпорядження;

• не відбувається відволікання грошових коштів з його активного обігу;

• можливість інспектування товару при отриманні попередньої згоди експортера;

2) для експортера:

• документарне інкасо менш ризиковане, ніж розрахунки банківським переказом, оскільки документи не переходять у розпорядження 186н.портера до здійснення ним платежу чи акцепту тратти;

• зниження ризику втрати документів в дорозі або ризику їх отримання несанкціонованими сторонами;

• у випадку неоплати/неакцепту інкасуючий банк при наявності відповідних інструкцій експортера може організувати зберігання, страхування та перепродаж товару;

• простота здійснення операції та відносно невеликі витрати на проведення розрахунків за допомогою документарного інкасо.

Недоліки документарного інкасо:

8. для імпортера:

• документи передаються через банк, тому він не зможе отримати їх у своє повне розпорядження до платежу чи акцепту тратти;

2) для експортера:

• ймовірність ризику змін у фінансовому становищі покупця, тобто ризик того, що до моменту отримання документів банком імпортера покупець виявиться неплатоспроможним. Відмова покупця оплатити документи призводить до необхідності пошуку інших покупців або транспортування товару до країни експортера, що в усіх випадках пов’язано зі значними технічними труднощами, часовими та грошовими витратами;

• значний розрив у часі між відвантаженням товару та отриманням платежу, що сповільнює обіговість коштів продавця.

Рисунок 6.3 – Порядок розрахунків з використанням документарного інкасо:

1 – укладення контракту;

2 – відвантаження товару експортером;

3 – отримання від перевізника транспортних документів;

4 – подання документів експортером своєму банку;

5 – відправлення документів банку-кореспонденту країни імпортера;

6 – подання банком отриманих документів імпортеру;

7 – отримання платежу від імпортера;

8 – переказування отриманих коштів від імпортера банку-ремітенту;

9 – зарахування банком-ремітентом виручки на рахунок експортера.

Розрахунки на основі документарного інкасо передбачають також узгодження між експортером та імпортером чітких умов, на яких буде відбуватись обмін документів на гроші (187н.187187. 6.1).

Таблиця 6.1 – Умови інкасо

Специфічні особливості документарного інкасо:

1. Виконуючи інкасове доручення продавця, банки в той же час не приймають на себе ніяких зобов’язань в цьому відношенні. В обов’язки банків не входить забезпечення того, що експортер безумовно отримає платіж за товар, відвантажений на адресу іноземного покупця.

2. За документарним інкасо банки несуть відповідальність лише за те, що документи переслані та вручені, а сплачені кошти спрямовані покупцю.

3. Банки відповідальні за те, щоб відповідне представлення документів покупцю відбувалося незалежно від комерційної угоди, що є основою при здійсненні розрахунків.

4. Банк-ремітент не зобов’язаний перевіряти правильність оформлення документів; він перевіряє тільки їх наявність та відповідність переліку, що додається (інкасове доручення).

5. Інкасуючий банк перевіряє отримані документи на відповідність за зовнішнім виглядом інкасовому дорученню і не має зобов’язань виконувати їх подальшу перевірку. Він повинен слідкувати, щоб акцепт тратти за текстом, формою та реквізитами був повним та правильним, він не несе відповідальності за справжність будь-яких підписів чи за повноваження особи, що підписала акцепт, на подібний підпис.

6. Банки не несуть відповідальність:

• за дії третіх сторін (компанії-перевізники, страхові компанії, митні служби, інші банки), які беруть участь у виконанні інкасової процедури;

• за затримки, що виникли не з їх вини в передачі повідомлень;

• наслідки стихійних лих.

7. Всі розбіжності відносно кількості та якості товарів, що постачаються, повинні вирішуватися безпосередньо між продавцем та покупцем.

8. По можливості банки контролюють правильність виконання інкасових доручень до тих пір, поки документи не будуть оплачені. Однак вони не можуть бути відповідальними у випадку, якщо довіритель не отримає повідомлення про затримку з тієї чи іншої причини і буде в результаті мати збитки.

9. Без ясних та детальних інструкцій інкасуючий банк не 188н.188нює ніяких дій по зберіганню та страхуванню товару.

10. Якщо інкасове доручення залишається несплаченим чи вексель неакцептованим, а інкасуючий банк не отримує нових інструкцій протягом дев’яноста днів, він уповноважений повернути документи в той банк, з якого прийшли документи на інкасо.

Використання документарного інкасо доцільне в наступних випадках:

• наявність стабільних відносин між контрагентами;

• готовність та спроможність імпортера здійснити платіж не викликає ніякого сумніву;

• стабільність політичних, економічних та правових умов в країні 189н.портера;

• міжнародному платіжному обігу країни імпортера не заважають чи не загрожують валютний контроль та валютні обмеження;

• товар, що постачається, не виготовляється в одиничному екземплярі;

• інкасо використовується на принципах взаємності.

У випадку неплатежу чи неакцепту інкасуючий банк зобов’язаний негайно повідомити банк-ремітент, а той – експортера про факт неоплати/неакцепту. Якщо інкасове доручення не оплачено чи вексель не акцептований та неотримані нові інструкції від банку-ремітента протягом дев’яноста днів, то банк-ремітент повертає документи 189н.189189189прокат банку.