16.2. Міжнародні податкові відносини і уникнення подвійного оподаткування
Міжнародні податкові відносини– це відносини між країнами, що взаємно врегульовують сфери застосування податкового законодавства (або податкової юрисдикції) та інших питань оподаткування. Вони можуть регулюватися в одно-, двох- і багатосторонньому порядку. Таке регулювання застосовують переважно відносно прибуткових податків, які розраховуються на основі суми загальних доходів платника податків, що включає також доходи, отримані з-за кордону (беручи за основу принцип
Міжнародні податкові відносини регулюються країнами в односторонньому порядку – завдяки прийняттю законодавчих актів, що визначають податкові режими для юридичних і фізичних осіб – нерезидентів даної країни, так і для її резидентів – юридичних і фізичних осіб, які мають доходи або здійснюють комерційну чи ділову діяльність за кордоном.
Для цього є також двосторонні та багатосторонні міжнародні податкові угоди. Відносно податків, які мають об’єктом угоди купівлю-продаж товарів, нерухомості, послуг, регулювання впроваджується у формі видання законодавчих актів. Відносно податків на доходи і
Розвинуті країни з початку 1980-х років докладають значних зусиль з регулювання міжнародних податкових відносин також з метою боротьби проти ухиляння від податків, що отримало велике поширення. Шляхом укладення податкових угод або прийняття відповідних односторонніх кроків вони намагаються посилити податковий контроль над діяльністю транснаціональних компаній і банків, для яких різні податкові зловживання стали звичайною практикою. Протиріччя між інтересами країн-імпортерів і країн-експортерів капіталу – найважливіша проблема міжнародних податкових відносин.
Практично всі країни світу розробили свої правила, що регулюють режим стягнення податків для своїх резидентів, які здійснюють діяльність за кордоном і отримують звідти доходи, а також для іноземних платників податків, що діють у країні. Відмінності підходів окремих країн до питань оподаткування породжують не тільки складності в оформленні необхідної податкової звітності, але й призводять до феномена під назвою “подвійне оподаткування”. Посилення інтернаціоналізації господарського життя загострює проблему подвійного оподаткування. У податковій практиці і теорії розрізняють подвійне економічне оподаткування та подвійне юридичне оподаткування.
Під подвійним економічним оподаткуванням розуміється ситуація, коли податок сплачують з одного й того ж доходу декілька його послідовних отримувачів. Наприклад, при оподаткуванні податком доходу підприємства як самостійного окремого платника та обкладання податком при розподілі прибутку доходу акціонера або пайовика.
Проблема подвійного економічного оподаткування вирішується при розробці національного податкового законодавства, в якому передбачаються норми, що дозволяють тим або іншим способом зараховувати акціонеру податок, сплачений підприємством при розрахунку податкових зобов’язань.
Подвійне юридичне оподаткування – це ситуація, коли один і той самий платник податків обкладається відносно одного й того ж доходу однаковими або схожими податками два і більше разів за один і той же період. Подібна ситуація може виникати і в тому разі, якщо платник податків здійснює економічну діяльність тільки в одній країні. Подвійне оподаткування також може виникнути при нестиковці загальнодержавного (центрального, федерального, конфедерального) законодавства та законодавства регіонів (штатів, провінцій, областей, земель), а також підзаконних нормативних актів органів місцевого самоврядування.
Подібна ситуація не раз відзначалася в 1990-ті роки в Російській Федерації, і основною причиною цього явища була неконтрольована федеральною владою регіональна та місцева нормотворчість у сфері оподаткування. Однак якщо в одній країні дану проблему можна вирішити шляхом приведення регіонального законодавства і
Не тільки платники податків зацікавлені в усуненні подвійного оподаткування доходів та майна, податковий тягар яких зростає багаторазово при послідовному оподаткуванні одного і того ж об’єкта в різних країнах. В цьому зацікавлені також держави, які прагнуть збільшення іноземних інвестицій та внутрішнього і зовнішнього товарообігу, підвищення конкурентоспроможності не тільки окремо національних підприємств, але й в цілому економіки. Податковий тягар фізичних і юридичних осіб, що здійснюють діяльність у сфері міжнародних економічних відносин, з подвійним оподаткуванням може досягати таких розмірів, при яких участь у міжнародній діяльності та роподілі праці для них буде економічно невиправданою.
Для уникнення міжнародного подвійного оподаткування або застосовуються односторонні заходи (залік сплачених за кордоном податків, скасування оподаткування доходів з іноземних джерел), або укладаються міжнародні податкові угоди, в тому числі угоди про недопущення та уникнення подвійного оподаткування доходів і майна.
Усунення подвійного оподаткування можливе в односторонньому порядку. Країна постійного місцеперебування може дозволити платнику податку враховувати при виконанні податкових зобов’язань податки, сплачені за кордоном. Однак це іноді призводить до невиправданих втрат бюджету і різного роду махінацій нечесних платників податків. Крім цього, країна постійного місцеперебування резидента виступає нетто-донором тієї країни, де підприємство або громадянин здійснюють економічну діяльність. Інший шлях врегулювання проблеми подвійного оподаткування – укладання міжнародних угод. У цьому випадку країни, що підписали такі угоди, йдуть на компроміс, домовляючись про застосування єдиних «правил гри» щодо категорій платників податків і про те, які податки будуть утримуватися на території кожного з учасників угоди. Ілюзорною є думка про те, що угоди про уникнення подвійного оподаткування надають податкові пільги або взагалі звільнення від податків. Це абсолютно не відповідає дійсності. Угоди й договори про уникнення подвійного оподаткування привносять в економіку країн цілий ряд найважливіших гарантій, необхідних для залучення іноземних інвестицій і, в кінцевому рахунку, для розвитку національної економіки. Зокрема, мова йде про закріплення принципу недискримінації в податковій сфері, гарантії
Податкові юрисдикції будуються на різних принципах. Теоретично можна виділити три основні принципи податкової юрисдикції: за ознакою територіальності,
Міжнародне оподаткування юридичних осіб викликає особливий інтерес. Діяльність багатьох підприємств у сучасних умовах набула міжнародного характеру, тобто здійснюється вона на території
Міжнародне оподаткування юридичних та фізичних осіб в принципі схоже, але воно має й певну специфіку. Наприклад, у визначенні суб’єкта оподаткування та в обчисленні бази оподаткування. Окрім цього, існують норми міжнародного оподаткування, які стосуються лише юридичних осіб. Це статті угод стосовно уникнення подвійного оподаткування дивідендів.
В міжнародному оподаткуванні юридичних осіб всі проблеми можна розподілити на наступні групи:
для юридичної особи – суб’єкта оподаткування – визначення її національної прив’язки; встановлення джерела доходу;
порядок визначення режиму діяльності на території країни, іноземної юридичної особи;
облік податків, вже сплачених за кордоном, під час визначення податкових зобов’язань в країні постійного місцеперебування;
у зовнішньоекономічній діяльності – порядок визначення податкової бази прибуткового оподаткування залежних один від одного економічних агентів при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
Юридичні особи мають єдине місце реєстрації – юридичну адресу, на відміну від фізичних осіб, національну приналежність яких буває складно визначити через неспівпадіння громадянства і постійного місця проживання, відсутність громадянства або через подвійне громадянство. Юридичні особи у країні реєстрації завжди мають статус податкового резидента. Але цей статус юридична особа може одержати і в країні, в якій вона здійснює комерційну або економічну діяльність. Для прив’язки комерційної діяльності до певної території використовуються наступні режими: діяльність за контрактами, укладеними з місцевими фірмами, діяльність через незалежних агентів та через власні ділові установи. Зовнішньоторговельна діяльність, як правило, не призводить до поширення податкової юрисдикції іншої держави на національне підприємство.
Визначати джерела доходу юридичної особи можна за місцем укладання угоди, за фактичним місцем передачі товару або за тим, де відбувся перехід права власності на нього, за місцезнаходженням споживача послуги або покупця товару.
Специфіка оподаткування юридичних та фізичних осіб у сфері міжнародних економічних відносин призводить до того, що в угодах про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна містяться не тільки загальні норми та правила, але й спеціальні окремі статті та положення, що стосуються тільки фізичних або тільки юридичних осіб.
В угодах про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна, укладених Україною, використовуються такі механізми запобігання подвійному оподаткуванню:
1) податок, сплачений в іншій державі, з якою Україна має договір, іде в залік при обрахунку податкових зобов’язань в країні постійного місцеперебування;
2) звільнення доходів від оподаткування, якщо їх оподаткування було зроблено в країні – джерелі доходу. Переважна частка угод про уникнення подвійного оподаткування передбачає застосування залікового методу.
Міжнародне податкове право є основою для міжнародних податкових відносин. Це сукупність юридичних принципів та норм, які регулюють податкові міжнародні відносини. У міжнародних договорах та актах податкового законодавства деяких держав містяться норми міжнародного податкового права. Міжнародний договір у питаннях оподаткування – це угода між державами або суб’єктами міжнародного права, яка встановлює права та обов’язки між ними у сфері міжнародних податкових відносин. Основним джерелом міжнародного податкового права є міжнародні договори. У міжнародних податкових відносинах застосовуються різні найменування таких договорів: конвенція, декларація, пакт, договір, угода та інші. Міжнародні договори бувають багатосторонніми або двосторонніми.
Міжнародні податкові угоди за змістом поділяються на:
1) угоди про взаємні податкові пільги (митні конвенції, податкові статті Ломейської конвенції та інші);
2) угоди щодо усунення міжнародного подвійного оподаткування;
3) угоди про надання правової та адміністративної допомоги з податкових питань (Нордична конвенція 1972 р., угоди з США та Канадою, ФРН, Великобританією).
Окрему групу складають багатосторонні угоди з митних зборів і мит (Генеральна угода з тарифів і торгівлі – ГАТТ).
Існує більше трьох тисяч угод з питань оподаткування, які діють у сучасних умовах.
До багатосторонніх регіональних міжнародних податкових угод можна віднести Угоду країн Бенілюксу, Податкову конвенцію країн Андського пакту, директиви із податкових питань Ради ЄС, які мають обов’язкову силу для членів цієї організації. Угоди країн РЕВ – членів Ради Економічної Взаємодопомоги, що стосуються усунення подвійного оподаткування доходів і майна фізичних та юридичних осіб, також є багатосторонніми.
Стандартизація та нормалізація міжнародних податкових угод стали оговорюватись на міжнародному рівні ще після Першої світової війни. Ці питання вперше були обговорені на Міжнародній фінансовій конференції, що відбулася у Брюсселі у 1920 р., потім на фінансовому комітеті Ліги Націй. В результаті роботи комітету, яка тривала до 1945 року, було підготовано декілька типових конвенцій: про надання адміністративної та правової допомоги; про усунення подвійного оподаткування податками на доходи і капітал, податками на дарунки і спадщину. Організація Європейського Економічного Співробітництва (ОЄЕС, з вересня 1961 року – ОЕСР), заснована у 1948 р. для розподілу допомоги згідно з планом Маршалла та прискорення відродження Західної Європи, з 1954 року стає центром міжнародного
Міжнародні угоди стосовно уникнення подвійного оподаткування охоплюють всі види податків на капітал і доходи та мають дві основні цілі: запобігання подвійному оподаткуванню та боротьба з ухиленням від сплати податків. Угоди, зазвичай, складаються з чотирьох частин: перша перераховує види податків та осіб, охоплених угодою; друга містить конкретний опис режимів оподаткування, встановлених даною угодою по окремим видам доходів (заробітна плата, підприємницький прибуток, відсотки, дивіденди, роялті та
Типові конвенції ОЕСР були розроблені з урахуванням відносин, що склалися всередині цієї групи країн, в них невиправдані переваги віддаються принципам оподаткування за місцем проживання (резидентства) одержувача доходів, а не за місцем одержання доходу, завдяки чому відстоюються інтереси лише країн – експортерів капіталу. Зростання числа країн, що розвиваються, призвело до необхідності розробки нової типової конвенції, в якій були б враховані інтереси країн – імпортерів капіталу. Генеральний секретар ООН в 1968 році ухвалив рішення про підготовку такої типової конвенції, яка б враховувала
- Міжнародні фінанси
- Передмова
- Розділ 1. Система міжнародних фінансів
- Предмет вивчення науки про міжнародні фінанси
- 1.2. Система міжнародних фінансів та її функції
- 1.3. Суб’єкти міжнародних фінансів
- 1.4. Міжнародні фінанси у сучасному світовому господарстві
- 1.5. Міжнародна фінансова політика
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 2. Глобалізація світового фінансового середовища. Світові фінансові кризи
- 2.1. Сутність, виміри та форми прояву фінансової глобалізації
- 2.2. Наслідки фінансової глобалізації
- 2.3. Світові фінансові кризи
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 3. Заборгованість у системі міжнародних фінансів
- 3.1. Сутність, структура, наслідки існування зовнішнього боргу та основні показники вимірювання зовнішнього боргу
- Показники вимірювання зовнішнього боргу
- 3.2. Міжнародні валютно-кредитні і фінансові організації у сфері управління зовнішнім боргом
- Характеристики Лондонського та Паризького клубів кредиторів
- 3.3. Реструктуризація зовнішнього боргу в системі методів управління зовнішнім боргом
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 4. Світова валютно-фінансова система та етапи її еволюції
- 4.1. Елементи валютно-фінансової системи
- 4.2. Етапи формування світової валютної системи
- 4.3. Європейська валютна система
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 5. Фінансова і монетарна політикаєвропейського валютного союзу
- 5.1. Валютно-фінансова конвергенція як передумова створення Європейського валютного союзу
- 5.2. Монетарні і фіскальні аспекти інтеграції в межах Європейського валютного союзу
- 5.3. Роль євро у міжнародній валютно-фінансовій системі
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 6. Міжнародні розрахунки та їх організаційні засади
- 6.1. Економічні основи міжнародних розрахунків та їх організаційні засади
- 6.2. Порівняльна характеристика основних форм міжнародних розрахунків
- 6.3. Недокументарні форми міжнародних розрахунків
- 6.3.1. Авансова форма розрахунків
- 6.3.2. Розрахунки за відкритим рахунком
- 6.4. Документарні форми міжнародних розрахунків
- 6.4.1. Інкасо
- 6.4.2. Документарний акредитив
- Види акредитивів у міжнародній практиці
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 7. Платіжний баланс країн світу
- 7.1. Платіжний баланс як інструмент міжнародно-фінансового аналізу
- 7.2. Методика складання платіжного балансу та класифікація його статей
- 7.2.1. Методичні підходи мвф до формування платіжного балансу
- 7.2.2. Організаційні основи складання платіжного балансу України
- 7.3. Сучасні тенденції врівноваження платіжних балансів країн світу
- 7.3.1. Аналіз основних показників платіжних балансів провідних країн світу
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 8. Світовий фінансовий ринок та його структура
- 8.1. Фінансові ресурси світового господарства та механізм їх перерозподілу
- 8.2. Міжнародні фінансові активи та їх властивості
- 8.3. Міжнародні валютно-фінансові потоки
- 8.4. Світовий фінансовий ринок. Сутність і структура
- 8.5. Моделі фінансового ринку
- 8.6. Особливості державного регулювання фінансового ринку
- 8.7. Офшорні банківські центри
- 8.8. Міжнародні фінансові центри
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 9. Валютні ринки та валютні операції
- 9.1. Поняття, функції та структура валютного ринку
- 9.2. Суб’єкти та види валютних ринків
- 9.3. Організаційні засади функціонування ринку “форекс”
- 9.4. Валютні операції як інструменти валютного ринку
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 10. Міжнародний фондовий ринок
- Сутність, значення та сучасні тенденції розвитку міжнародного фондового ринку
- Регулювання міжнародного ринку цінних паперів
- 10.3. Особливості функціонування міжнародного ринку титулів власності
- Міжнародний ринок боргових зобов’язань
- Фондові біржі на світовому фондовому ринку
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 11. Міжнародний ринок банківських кредитів
- 11.1. Міжнародний кредит як економічна категорія
- 11.2. Форми міжнародного кредиту
- 11.3. Основи організації міжнародного кредитування
- 11.4. Міжнародний лізинг
- 11.5. Міжнародний факторинг
- 11.6. Міжнародний форфейтинг
- 11.7. Сек’юритизація міжнародних кредитів
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 12. Міжнародний ринок дорогоцінних металів
- 12.1. Значення і роль золота у міжнародній валютній системі
- 12.2. Сутність, класифікація та особливості функціонування ринку золота
- 12.3. Характеристика операцій із золотом та особливості проведення “золотих” аукціонів
- 12.4. Ринок банківських металів в Україні
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 13. Міжнародний ринок похідних цінних паперів (деривативів)
- 13.1. Поняття, еволюція розвитку, функції та учасники міжнародного ринку деривативів
- 13.2. Характеристика похідних фінансових інструментів
- 13.2.1. Форвардні операції
- 13.2.2. Операції “своп”
- 13.2.3. Ф’ючерсні контракти
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 14. Фінанси транснаціональних корпорацій
- 14.1. Тнк: класифікація й види
- 14.2. Фінанси і фінансова політика тнк
- 14.3. Джерела фінансування тнк
- 14.4. Внутрішні фінансові ресурси транснаціональних корпорацій
- 14.5. Зовнішні джерела фінансування транснаціональних корпорацій
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 15. Міжнародна банківська справа
- 15.1. Розвиток міжнародної банківської діяльності
- 15.2. Сучасні тенденції в міжнародній банківській справі
- 15.3. Банківська система України на тлі міжнародних тенденцій
- 15.4. Основи банківського нагляду та регулювання
- Вимоги до капіталу
- Врахування ризику ліквідності
- Корпоративне управління
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 16. Міжнародне оподаткування
- 16.1. Сутність та еволюція податкових систем світу
- 16.2. Міжнародні податкові відносини і уникнення подвійного оподаткування
- 16.3. Специфіка податкових систем країн світу
- 16.4. Офшорні зони і креативний облік
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 17. Міжнародне страхування
- 17.1. Міжнародний досвід функціонування страхових ринків
- 17.2. Тенденції розвитку міжнародного страхового ринку
- 17.3. Місце і роль страхування в інвестиційному процесі та залученні іноземних інвестицій
- 17.4. Міжнародне перестрахування як необхідний елемент залучення українського страхового ринку в міжнародні ринки страхування і перестрахування
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 18. Україна у світовому фінансовому середовищі
- 18.1. Еволюція та сучасні тенденції розвитку валютного ринку України
- 18.2. Ринок банківських металів в Україні
- 18.3. Оцінка позицій платіжного балансу України
- 18.4. Зовнішнє фінансування української економіки
- 18.4.1. Аналіз тенденцій зовнішньої заборгованості України
- 18.4.2. Співробітництво України з Міжнародним валютним фондом
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Додаток а
- Додаток б
- Додаток в
- Додаток ж
- Додаток з
- Додаток к Укрупнена класифікація стандартних компонентів платіжного балансу відповідно до п’ятої редакції рекомендацій мвф
- 1. Current Account (поточний рахунок)
- 2. Capital and Financial Account (рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій)
- Додаток м
- Додаток н
- Додаток п
- Додаток р
- Додаток с
- Додаток т
- Додаток у
- Додаток ф
- Міжнародні фінанси