6.4.2. Документарний акредитив
Документарний акредитив (Documentary Credit, Letter of Credit (L/C)) – це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (
виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;
надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж проти передбачених документів при дотриманні строків та умов акредитива.
Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в зовнішньоекономічному договорі (контракті) між бенефіціаром і заявником. Розрахунки за акредитивами регулюються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів в редакції 1993 року (публікація Міжнародної торгової палати № 500).
Уніфіковані правила визначають:
види і типи акредитивів;
спосіб і порядок виконання та передачі акредитивів;
зобов’язання і відповідальність банків;
умови, яким повинні відповідати документи, що подаються за акредитивом;
тлумачення різних термінів;
інші питання, які виникають при акредитивній формі розрахунків.
Уніфіковані правила є складовою частиною кожного документарного акредитива, про що свідчить відповідна примітка, яка включається до тексту акредитива.
Акредитивна форма розрахунків рекомендується Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.1995 № 444 “Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті” як найбільш вигідна форма для української сторони.
Акредитив за своєю суттю є договором, що відокремлений від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, навіть якщо в акредитиві є посилання на них.
За операціями з акредитивами усі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов’язань, з якими можуть бути пов’язані ці документи.
Банк з належною ретельністю приймає передбачені за акредитивом документи, контролює, чи відповідають ці документи за
Банк не несе фінансової відповідальності за:
затримку при передачі чи втрату будь-якого повідомлення, листа чи документа за акредитивом;
за перекладацькі помилки чи помилки у тлумаченні технічних термінів та залишає за собою право передавати терміни акредитива без перекладу;
наслідки форс-мажорних обставин;
невиконання банками-кореспондентами або іншими банками, наданих їм інструкцій, навіть, якщо банк самостійно обрав для роботи ці банки.
Застосування документарного акредитива у зовнішньоторговельних угодах обумовлено наступними обставинами:
взаємний ризик контрагентів: продавець ризикує тим, що його товар не буде оплачений, тоді як для покупця існує ризик
191 н.191 191 191 проканя товару, і він не хоче здійснювати попередню оплату, не впевнений в тому, що товар відвантажений;прагнення отримати додаткові гарантії за рахунок участі в угоді третьої сторони – банку;
для експортера:
використання акредитива є гарантією оплати за відвантажену продукцію у випадку, якщо надані їм документи повністю відповідають умовам акредитива;
використовуючи акредитивну форму розрахунків, експортер має змогу звести до незначних ризики, спричинені його поганою обізнаністю з вимогами, стандартами нового освоюваного ринку збуту, політичною та економічною стабільністю в країні імпортера; незнанням місцевих законів щодо розрахунків в іноземній валюті, специфіки перевезення, страхування товару, оформлення
191 н.191 191 191 пртації на його ввезення та відправки;
для імпортера:
використання акредитива дає гарантію здійснення оплати тільки у випадку підтвердження факту відвантаження товару;
скориставшись акредитивною формою розрахунків, імпортер може звести до мінімуму ризики, пов’язані із закупівлею товару у незнайомих країнах; незнанням особливостей валютного законодавства країни-експортера (зокрема, стосовно можливості ввезення товару); невпевненістю у добропорядності експортера.
Таким чином, можна зазначити, що використання акредитивної форми розрахунків має наступні переваги:
це самостійна від торгового контракту угода, що містить як чітке зобов’язання платежу на користь експортера, так і можливість отримання кредиту імпортером;
акредитив дозволяє використовувати кредитоспроможність та репутацію банку, що відкриває акредитив, в інтересах обох контрагентів;
акредитивна форма розрахунків усуває ризик неплатежу з боку покупця, тому що оплата документів гарантується банком емітентом;
підтверджений акредитив надає бенефіціару гарантію платежу з боку ще одного банку;
акредитив забезпечує ефективну допомогу та консультацію банку з питань відкриття акредитива, визначення та оформлення документів, які повинні бути надані відповідно до його умов;
акредитив передбачає ретельну та неупереджену перевірку банками документів, на основі яких здійснюється платіж;
експортер не отримає платіж доти, доки не представить певні документи відповідно до умов акредитива;
акредитив надає імпортеру можливість отримати більш тривалий комерційний кредит, ніж при використанні інших форм розрахунків;
імпортер може вимагати відвантаження товару в певні часові інтервали шляхом внесення відповідної умови по акредитиву;
підпорядкованість Уніфікованим правилам дозволяє
192 н.192 192 192 прокат192 192 ти акредитивну форму розрахунків фактично з усіма країнами світу;акредитив може бути використаний як база для зовнішньоторговельного кредитування експортера;
акредитив дозволяє нейтралізувати окремі валютні та політичні ризики;
авізування акредитива через банк захищає експортера від підробки та фальшивих акредитивів, тому що без засвідчення авізуючим банком справжності акредитива він залишається зобов’язанням на папері.
Недоліки застосування акредитивної форми розрахунків:
банки працюють лише з документами, а не з товарами, тому платіж здійснюється на основі наданих експортером документів у відповідності з умовами акредитива, незалежно від характеристик та стану самих товарів;
відкриваючи акредитив, банк-емітент бере на себе зобов’язання від імені покупця, що може обмежити отримання покупцем інших позик у цьому банку;
акредитивна форма розрахунків є найбільш дорогою формою, тому відкриття акредитива на незначні суми недоцільно;
при покритому акредитиві відволікаються кошти експортера на весь період дії акредитива.
Саме акредитивну форму розрахунків можна порекомендувати у випадках, коли між експортером та імпортером укладаються:
перша угода;
угоди на великі суми;
угоди, пов’язані з кредитами на тривалі строки;
угоди з імпортерами із країн, які перебувають у важкому економічному становищі, відомих низькою культурою оплати та нестабільністю політико-економічної ситуації;
кредитоспроможність покупця викликає сумнів;
угода пов’язана з комерційними кредитами на тривалі строки;
наявність валютних і інших обмежень в країні імпортера;
товари виготовляються за спеціальним замовленням і тому їх реалізація іншому покупцю неможлива;
угоди з резидентами з країн, які потребують оформлення платежів виключно через акредитиви.
Основні сторони, що беруть участь в розрахунках акредитивами:
193 н.193 193 193 п(Applicant) (імпортер, покупець, платник, заявник, емітент, наказодавець) – юридична особа, за дорученням якої банк-емітент відкриває акредитив;бенефіціар(Beneficiary) (експортер, продавець) – юридична особа, на користь якої відкрито акредитив;
банк-емітент(Issuing Bank, Applicant’s Bank) – банк платника, що відкриває акредитив за дорученням свого клієнта;
авізуючий банк(Advising Bank) – банк у країні продавця, який у відповідь на звернення банку-емітента авізує (повідомляє) умови акредитива бенефіціару без зобов’язань виконати платіж, або акцептувати чи
193 н.193 193 193 прокат переказний вексель (тратту), виписаний відповідно до умов акредитива;виконуючий банк(Paying/Accepting/Negotiating Bank) – банк-емітент, або інший (зазвичай, підтверджуючий) банк, який уповноважений банком-емітентом здійснити платіж, прийняти на себе зобов’язання по платежу з відстрочкою, акцептувати або
193 н.193 193 193 прокат тратти проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива; якщо акредитив передбачає вільну негоціацію (негоціацію по пред’явленню), то будь-який банк євиконуючим. Якщо тільки виконуючий банк не є підтверджуючим банком, то його призначення в цій ролі банком-емітентом не створює для виконуючого банку якого-небудь зобов’язання провести платіж, платіж з розстрочкою, акцептувати тратти або193 н.193 193 193 прокат;підтверджуючий банк(Confirming Bank) – банк, уповноважений банком-емітентом, або до якого звернувся банк-емітент з проханням додати своє підтвердження стосовно зобов’язання такого банку здійснити платіж, акцептувати або
193 н.193 193 193 прокат тратти проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива, та якому банк-емітент зобов’язується надати відшкодування. Підтверджуючий банк приймає на себе та несе такі ж зобов’язання, як і банк-емітент;рамбурсуючий банк(Reimbursing Bank) – банк, який призначається банком-емітентом для надання відшкодування за платежами за акредитивами. Рамбурс (Reimbursement) – вимога платежу за
193 н.193 193 193 тивом, що надсилається виконуючим банком на адресу банку-емітента, або іншого (193 н.193 193 193 прокат193 193 ) банку, якому банк-емітент надав повноваження здійснити відшкодування за платежами за акредитивом.
Техніку здійснення розрахунків акредитивами наведено на рис. 6.4.
- Міжнародні фінанси
- Передмова
- Розділ 1. Система міжнародних фінансів
- Предмет вивчення науки про міжнародні фінанси
- 1.2. Система міжнародних фінансів та її функції
- 1.3. Суб’єкти міжнародних фінансів
- 1.4. Міжнародні фінанси у сучасному світовому господарстві
- 1.5. Міжнародна фінансова політика
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 2. Глобалізація світового фінансового середовища. Світові фінансові кризи
- 2.1. Сутність, виміри та форми прояву фінансової глобалізації
- 2.2. Наслідки фінансової глобалізації
- 2.3. Світові фінансові кризи
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 3. Заборгованість у системі міжнародних фінансів
- 3.1. Сутність, структура, наслідки існування зовнішнього боргу та основні показники вимірювання зовнішнього боргу
- Показники вимірювання зовнішнього боргу
- 3.2. Міжнародні валютно-кредитні і фінансові організації у сфері управління зовнішнім боргом
- Характеристики Лондонського та Паризького клубів кредиторів
- 3.3. Реструктуризація зовнішнього боргу в системі методів управління зовнішнім боргом
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 4. Світова валютно-фінансова система та етапи її еволюції
- 4.1. Елементи валютно-фінансової системи
- 4.2. Етапи формування світової валютної системи
- 4.3. Європейська валютна система
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 5. Фінансова і монетарна політикаєвропейського валютного союзу
- 5.1. Валютно-фінансова конвергенція як передумова створення Європейського валютного союзу
- 5.2. Монетарні і фіскальні аспекти інтеграції в межах Європейського валютного союзу
- 5.3. Роль євро у міжнародній валютно-фінансовій системі
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 6. Міжнародні розрахунки та їх організаційні засади
- 6.1. Економічні основи міжнародних розрахунків та їх організаційні засади
- 6.2. Порівняльна характеристика основних форм міжнародних розрахунків
- 6.3. Недокументарні форми міжнародних розрахунків
- 6.3.1. Авансова форма розрахунків
- 6.3.2. Розрахунки за відкритим рахунком
- 6.4. Документарні форми міжнародних розрахунків
- 6.4.1. Інкасо
- 6.4.2. Документарний акредитив
- Види акредитивів у міжнародній практиці
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 7. Платіжний баланс країн світу
- 7.1. Платіжний баланс як інструмент міжнародно-фінансового аналізу
- 7.2. Методика складання платіжного балансу та класифікація його статей
- 7.2.1. Методичні підходи мвф до формування платіжного балансу
- 7.2.2. Організаційні основи складання платіжного балансу України
- 7.3. Сучасні тенденції врівноваження платіжних балансів країн світу
- 7.3.1. Аналіз основних показників платіжних балансів провідних країн світу
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 8. Світовий фінансовий ринок та його структура
- 8.1. Фінансові ресурси світового господарства та механізм їх перерозподілу
- 8.2. Міжнародні фінансові активи та їх властивості
- 8.3. Міжнародні валютно-фінансові потоки
- 8.4. Світовий фінансовий ринок. Сутність і структура
- 8.5. Моделі фінансового ринку
- 8.6. Особливості державного регулювання фінансового ринку
- 8.7. Офшорні банківські центри
- 8.8. Міжнародні фінансові центри
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 9. Валютні ринки та валютні операції
- 9.1. Поняття, функції та структура валютного ринку
- 9.2. Суб’єкти та види валютних ринків
- 9.3. Організаційні засади функціонування ринку “форекс”
- 9.4. Валютні операції як інструменти валютного ринку
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 10. Міжнародний фондовий ринок
- Сутність, значення та сучасні тенденції розвитку міжнародного фондового ринку
- Регулювання міжнародного ринку цінних паперів
- 10.3. Особливості функціонування міжнародного ринку титулів власності
- Міжнародний ринок боргових зобов’язань
- Фондові біржі на світовому фондовому ринку
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 11. Міжнародний ринок банківських кредитів
- 11.1. Міжнародний кредит як економічна категорія
- 11.2. Форми міжнародного кредиту
- 11.3. Основи організації міжнародного кредитування
- 11.4. Міжнародний лізинг
- 11.5. Міжнародний факторинг
- 11.6. Міжнародний форфейтинг
- 11.7. Сек’юритизація міжнародних кредитів
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 12. Міжнародний ринок дорогоцінних металів
- 12.1. Значення і роль золота у міжнародній валютній системі
- 12.2. Сутність, класифікація та особливості функціонування ринку золота
- 12.3. Характеристика операцій із золотом та особливості проведення “золотих” аукціонів
- 12.4. Ринок банківських металів в Україні
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 13. Міжнародний ринок похідних цінних паперів (деривативів)
- 13.1. Поняття, еволюція розвитку, функції та учасники міжнародного ринку деривативів
- 13.2. Характеристика похідних фінансових інструментів
- 13.2.1. Форвардні операції
- 13.2.2. Операції “своп”
- 13.2.3. Ф’ючерсні контракти
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 14. Фінанси транснаціональних корпорацій
- 14.1. Тнк: класифікація й види
- 14.2. Фінанси і фінансова політика тнк
- 14.3. Джерела фінансування тнк
- 14.4. Внутрішні фінансові ресурси транснаціональних корпорацій
- 14.5. Зовнішні джерела фінансування транснаціональних корпорацій
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 15. Міжнародна банківська справа
- 15.1. Розвиток міжнародної банківської діяльності
- 15.2. Сучасні тенденції в міжнародній банківській справі
- 15.3. Банківська система України на тлі міжнародних тенденцій
- 15.4. Основи банківського нагляду та регулювання
- Вимоги до капіталу
- Врахування ризику ліквідності
- Корпоративне управління
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 16. Міжнародне оподаткування
- 16.1. Сутність та еволюція податкових систем світу
- 16.2. Міжнародні податкові відносини і уникнення подвійного оподаткування
- 16.3. Специфіка податкових систем країн світу
- 16.4. Офшорні зони і креативний облік
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 17. Міжнародне страхування
- 17.1. Міжнародний досвід функціонування страхових ринків
- 17.2. Тенденції розвитку міжнародного страхового ринку
- 17.3. Місце і роль страхування в інвестиційному процесі та залученні іноземних інвестицій
- 17.4. Міжнародне перестрахування як необхідний елемент залучення українського страхового ринку в міжнародні ринки страхування і перестрахування
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 18. Україна у світовому фінансовому середовищі
- 18.1. Еволюція та сучасні тенденції розвитку валютного ринку України
- 18.2. Ринок банківських металів в Україні
- 18.3. Оцінка позицій платіжного балансу України
- 18.4. Зовнішнє фінансування української економіки
- 18.4.1. Аналіз тенденцій зовнішньої заборгованості України
- 18.4.2. Співробітництво України з Міжнародним валютним фондом
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Додаток а
- Додаток б
- Додаток в
- Додаток ж
- Додаток з
- Додаток к Укрупнена класифікація стандартних компонентів платіжного балансу відповідно до п’ятої редакції рекомендацій мвф
- 1. Current Account (поточний рахунок)
- 2. Capital and Financial Account (рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій)
- Додаток м
- Додаток н
- Додаток п
- Додаток р
- Додаток с
- Додаток т
- Додаток у
- Додаток ф
- Міжнародні фінанси