18.1. Еволюція та сучасні тенденції розвитку валютного ринку України
Валютний ринок України, як і валютні ринки більшості країн світу, значною мірою відображає стан економіки країни. Його коротка (за світовими мірками) історія представлена кількома періодами, коли застосовувалися різні підходи до його регулювання.
Аналіз процесу становлення вітчизняного валютного ринку засвідчує вагомий внесок Національного банку України в розбудову збалансованої та самодостатньої фінансової системи країни.
Формування валютного ринку в Україні безпосередньо пов’язане з процесами розбудови української держави та реформуванням її економіки. В умовах колишнього СРСР в Україні існувала державна монополія на зовнішньоторговельну діяльність і державна валютна монополія. Валютний ринок був представлений Держбанком та Зовнішекономбанком СРСР. Функції регулювання валютних надходжень від реалізації продукції виконували такі державні органи, як Держплан, Держбанк, Міністерство фінансів.
Готівкову емісію рубля виконував виключно Держбанк СРСР. Після розпаду СРСР весь обсяг готівкових грошей друкувався Центральним банком Росії. В умовах інфляційних процесів, коли економі
Офіційно купон розглядався не як національна валюта, а як своєрідний субститут готівкового рубля. У зв’язку з цим весь облік в Україні, виплати населенню проводилися за курсом 1:1.
Національний банк України не встановлював офіційного
Характерною ознакою вітчизняного валютного ринку на перехідному етапі була також відсутність національної системи валютного регулювання в Україні. Хронічно нестійка грошова система фактично перебувала в “рублевій зоні”: курс відносно інших іноземних валют визначався через крос-курс щодо російського рубля, а рубль фактично відігравав роль ключової резервної валюти.
Серед негативних явищ у валютній сфері, що були характерними для цього етапу розвитку валютного ринку України, слід назвати:
організаційну слабкість банківської системи;
низький рівень офіційних золотовалютних резервів;
кризу платежів з країнами СНД, в першу чергу з Росією;
відсутність системи контролю за проведенням валютних операцій та порядку переміщення валюти через митний кордон України;
широке використання іноземних валют у внутрішньому грошовому обігу, яке істотно підірвало стабільність і без того нестабільної національної валюти;
хронічний дефіцит платіжного балансу у відносинах з країнами СНД, загострення економічної та енергетичної кризи;
відсутність системи адміністративних інструментів валютної політики тощо.
Фактичне відокремлення систем безготівкового грошового обігу почалося з впровадженням Центральним банком Росії нового розрахункового порядку з країнами колишнього СРСР, відповідно до якого всі розрахунки проводилися лише через спеціально відкриті для цього кореспондентські рахунки центральних банків. З липня 1992 р. перерахування на користь резидентів Росії приймалися лише за умови кредитового сальдо за цим рахунком. Внаслідок цих дій фактично припинилися міждержавні розрахунки між Україною та Росією.
Таким чином, наступний крок до проведення грошової та валютної реформи в Україні, який було зроблено 16 листопада 1992 р. згідно з Указом Президента України, фактично був викликаний станом розрахунків з країнами СНД. З цього часу український карбованець стає єдиним законним засобом платежу на території України. Офіційний курс було встановлено на рівні 1,45 українських карбованців за 1 російський рубль. Передумовою виходу України з так званої “рублевої зони” стало проведення взаємозаліку заборгованості між Україною та Росією в грудні 1992 р.
В умовах кризи системи міждержавних розрахунків неплатежі за продукцію, експортовану з України, на початок жовтня 1992 р. становили майже 300 млрд
Розуміючи необхідність створення умов для підтримання курсу національної грошової одиниці, Національний банк України наприкінці 1992 р. розпочав роботу зі створення офіційного валютного резерву України, структура якого була затверджена Правлінням НБУ у наступних пропорціях:
долар США – 40 %;
марка ФРН – 20 %;
екю – 20 %;
інші валюти – 15 %;
золото – 5 %.
Значні надії у створенні валютного резерву покладалися на підтримку міжнародних фінансових організацій, проте суттєвої фінансової допомоги з їхнього боку у той час не було надано.
Характерною рисою цього періоду становлення валютного ринку країни було прийняття Постанови Верховної Ради України “Про формування валютних фондів України у 1992 році” від 5 лютого 1992 р. та створення у жовтні 1992 року валютної біржі при НБУ (пізніше – Української міжбанківської валютної біржі (УМВБ)). Перші торги на біржі, засновниками якої стали понад 40 комерційних банків, почалися у листопаді 1992 р.
Порядок формування валютних фондів передбачав, що суб’єкти підприємницької діяльності, розташовані в Україні, незалежно від місця реєстрації та форм власності, сплачують податок на валютну виручку від експорту продукції (робіт, послуг) за всіма видами валютних надходжень.
Введення податку на валютну виручку супроводжувалося певними додатковими умовами.
1. До суми виручки, що підлягала оподаткуванню, не
2. Від податку на валютну виручку звільнялися:
підприємства з участю іноземного капіталу, частка якого у статутному фонді становила не менше 30 %;
кошти на благодійні цілі за умови використання їх за призначенням у повному обсязі;
частина валютної виручки, яка спрямовувалася на погашення заборгованості за іноземними кредитами;
кошти від продажу сільськогосподарської продукції (зерна, зернобобових тощо).
3. Ставка податку у межах держзамовлення зменшувалася на 5 % за умови виконання державного замовлення на експорт у повному обсязі.
4. З метою запобігання подвійному оподаткуванню було встановлено, що доход підприємств зменшувався на суму валютних
5. Валютна виручка від експорту продукції, робіт, послуг підлягала обов’язковому зарахуванню на рахунки підприємств в
Зазначений порядок тривав до прийняття національного законодавства з питань валютного регулювання.
Головною ознакою розвитку валютного ринку в Україні у 1993 р. стало запровадження елементів системи його регулювання. З прийняттям 19 лютого 1993 р. Декрету Кабінету Міністрів “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” в Україні було створено юридичну основу для подальшого розвитку валютного ринку.
Водночас інфляційні процеси в економіці України внаслідок неконтрольованої кредитної емісії, подальшого спаду виробництва, зростання цін на енергоносії, відсутності як зовнішньої, так і внутрішньої рівноваги грошового обігу, проблеми, пов’язані з використанням “тимчасової” валюти – карбованця, призвели до різкої девальвації
Внаслідок цього урядова політика протягом 1993–1994 рр. була переорієнтована на спробу відновлення зовнішньотор
у введенні режиму так званих “
508 н.508 508 508 прокат508 508 ію”;впровадженні фіксованого валютного курсу на рівні 5 970 крб. за 1 дол. США (пізніше – 12 610 крб. за 1 дол. США).
різкому зменшенні обсягів операцій на валютній біржі, а згодом взагалі в адміністративному припиненні її діяльності;
впровадженні так званого аукціонного продажу іноземної валюти за адміністративно встановленим курсом до іноземних валют через “тендерний комітет”;
зменшенні з 90 до 30 днів терміну повернення в країну валютної виручки експортерів та збільшенні від 0,3 до 1 % пені за кожний день прострочки при порушенні цих термінів.
Слід підкреслити, що в результаті зазначених заходів гальмувався експорт з України та стимулювався імпорт, що, у свою чергу, призвело до зменшення валютних надходжень у країну разом із різким зростанням попиту на іноземну валюту.
Розуміння безперспективності політики адміністративного регулювання зовнішньоекономічних і валютних відносин знайшло відображення в поверненні до ринкових методів. Указом Президента від 22 серпня 1994 р. “Про вдосконалення валютного регулювання”, який передбачав ряд заходів щодо лібералізації валютного ринку в Україні, насамперед передбачалося з 1 жовтня 1994 р. відновити роботу УМВБ, розробити систему заходів для наближення та уніфікації офіційного та ринкового курсів, встановлення валютного курсу карбованця за результатами торгів на валютній біржі. Ці заходи були спрямовані на децентралізацію валютного ринку, стабілізацію курсу карбованця, створення передумов для проведення грошової реформи.
Постановою Правління Національного банку України “Про уніфікацію курсу українського карбованця до іноземних валют та лібералізацію валютного ринку України” від 22 жовтня 1994 р. було проголошено, що офіційний курс карбованця до долара США, німецької марки, російського та білоруського рублів визначається на підставі результатів торгів на УМВБ, тобто постійно змінюється. Встановлений у такий спосіб офіційний курс карбованця використовувався під час здійснення усіх безготівкових і готівкових операцій продажу та купівлі іноземної валюти. Отже, фіксований курс карбованця до іноземних валют, що використовувався Тендерним комітетом, було скасовано, а множинність курсів – ліквідовано. У країні залишився один законний курс, що було прогресивно для розвитку валютного ринку України (сприяло поверненню валютної виручки від експорту в Україну, збільшенню на ринку пропозиції іноземної валюти тощо).
З метою розширення переліку операцій, які допускаються на валютному ринку, Національний банк України надав можливість уповноваженим банкам приймати заявки клієнтів на купівлю іноземної валюти для здійснення ліцензійних валютних операцій, пов’язаних із рухом капіталу, в тому числі і для обслуговування заборгованості за кредитами в іноземній валюті, наданими резидентами України чи нерезидентами. Для забезпечення децентралізації валютного ринку в Україні уповноваженим банкам була дозволена купівля-продаж на міжбанківському валютному ринку доларів США, німецьких марок, російських та білоруських рублів, які підлягали вільному продажу.
У подальшому з метою виконання державної програми економічних реформ Постановою Правління Національного банку України “Про заходи щодо лібералізації валютного ринку України” від 16 травня 1995 р. було дано дозвіл на здійснення обов’язкового продажу валютних надходжень та вільних валютних коштів резидентів України як через Українську міжбанківську валютну біржу, так і безпосередньо через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України. Цією постановою прийнято також рішення вважати за недоцільне подальше продовження обов’язкового викупу до Офіційного валютного резерву Національного банку України 10 % валютних надходжень від суб’єктів господарської діяльності. Резидентам дозволялося купувати іноземну валюту як через УМВБ, так і безпосередньо через уповноважені банки України на міжбан
Водночас було реалізовано проголошений ще у лютому 1994 р. Верховною Радою України підхід до посилення адміністративної і кримінальної відповідальності за порушення правил здійснення валютних операцій. Так, уже влітку 1994 р. розвиток ідеї щодо посилення адміністративного контролю знайшов своє втілення в президентському рішенні про необхідність декларування резидентами не лише наявності, а й відсутності інвестицій і валютних коштів за
Таким чином, перехідний етап розвитку валютного ринку в Україні можна поділити на декілька періодів:
1) попередній – від прийняття Декларації про державний суверенітет України до виходу України з “рублевої зони”;
2) період упровадження власної грошової одиниці та прийняття національного валютного законодавства;
3) період спроби відновлення державної валютної монополії;
4) період лібералізації валютного ринку та відносної стабілізації валютного курсу карбованця, який закінчився запровадженням національної валюти – гривні.
Удосконалення системи заходів щодо валютного регулювання протягом останнього періоду (кінець 1994 – серпень 1996 р.) сприяло позитивним тенденціям, які визначилися на валютному ринку в Україні:
значно зросла роль УМВБ як центру проведення валютних операцій, активізувалися валютні операції не тільки на біржовому, але й на міжбанківському валютному ринках;
змінилося співвідношення між попитом та пропозицією іноземних валют і стабілізувався курс українського карбованця відносно ключових іноземних валют;
НБУ зміг без залучення 1,5 млрд доларів США, які обіцяв надати МВФ як кредит розширеного фінансування, створити значні валютні резерви в іноземній валюті;
було розроблено систему заходів, які вплинули на переведення коштів з валютного та кредитного ринків на ринок державних цінних паперів. Так, за даними НБУ, підписка на ОВДП тільки нерезидентами досягла 300–370 млн
511 н.511 .
Досягнення фінансової стабілізації у 1996 р., у тому числі завдяки відповідному валютному регулюванню, дало змогу у вересні цього ж року здійснити грошову реформу, яка стала початком наступного етапу розвитку валютного ринку України. Вона мала неконфіскаційний, прозорий характер і передбачала заміну карбованця новою грошовою одиницею – гривнею у співвідношенні 1 грн. до 100 тис.
Розвиток валютного ринку в Україні, забезпечення внутрішньої конвертованості та певна стабілізація національної валюти створили передумови для того, щоб Україна у травні 1997 р. змогла заявити про приєднання до статті ХVІІІ Статуту МВФ. Це означало, що з юридичного погляду у рамках світової валютної системи гривня стала віль
Разом з тим необхідно зазначити, що досягнута стабільність в цей період була насамперед пов’язана з розвитком ринку ОВДП, активний випуск яких державою і висо
Втім саме у зв’язку з надвисокими прибутками за цим видом цінних паперів валютні вкладення часто мали спекулятивний характер, що було пов’язано зі значним ризиком для стабільності курсу національної валюти. Світова економічна і фінансова криза 1997 р. призвела до непрогнозованого переміщення капіталів, посилила попит на долари США як основну резервну валюту, що, у свою чергу, призвело до девальваційного тиску на більшість світових валют, включаючи і гривню.
Отже, перехід до неемісійних джерел фінансування державного бюджету за рахунок розміщення ОВДП і припливу іноземного капіталу без позитивних структурних зрушень у реальному секторі економіки закінчився валютною кризою 1998 р. і різким знеціненням гривні. Упродовж наступних двох років гривня девальвувала майже у три рази, відбулося також скорочення валютних резервів Національного банку – з 2,8 млрд американських доларів у серпні 1997 р. до 0,5 млрд доларів США у лютому 1999 р.
Суттєве підвищення попиту на іноземну валюту, а відтак
відтік коштів іноземних інвесторів з українського ринку ОВДП;
негативне сальдо платіжного балансу за зовнішньоторговими операціями, що перевищило 1 млрд
512 н.512 . США;зростання майже на 25 % обсягів фінансування зовнішнього державного боргу.
У цей період підтримання курсу національної валюти здійснювалося практично виключно за рахунок валютних резервів Національного банку України, що з урахуванням зазначених негативних факторів призводило лише до їх вичерпання. Незважаючи на всі зусилля, девальвація офіційного курсу за 1998 р. сягнула майже 50 % (з 1,899 до 3,427 грн. за 1 дол. США).
Зрозуміло, що така ситуація потребувала вжиття комплексу антикризових заходів, спрямованих на забезпечення фінансової стабілізації, тимчасове припинення функціонування міжбанківського валютного ринку, обов’язковий продаж валютних надходжень, жорсткий контроль за купівлею іноземної валюти.
Починаючи з 1999 року, Національний банк України послідовно і поступово запроваджував у сфері валютного регулювання заходи, які спрямовувалися на лібералізацію валютного ринку, а саме стосовно:
розширення переліку операцій, що здійснюються на ньому, в тому числі і з банківськими металами;
ввезення в Україну та вивезення за її межі валютних цінностей уповноваженими банками;
здійснення переказів та вивезення іноземної валюти фізичними особами за кордон.
Удосконалення системи валютного регулювання здійснювалося також шляхом спрощення окремих її елементів, зокрема процедур купівлі іноземної валюти. Впроваджені заходи створили сприятливі умови для зовнішньоекономічної діяльності, розширили можливості роботи на валютному ринку як банків, так і їх клієнтів. Здійснюючи певні кроки з лібералізації валютних операцій, Національний банк водночас забезпечив прозорість їх проведення та дієвий контроль за ними з боку уповноважених банків.
Як результат з 21 лютого 2000 р. Кабінет Міністрів і Національний банк України запровадили плаваючий валютний курс. Відтоді офіційний курс гривні до долара США почав установлюватися на основі аналізу інформації про середньозважений курс, який складався за курсами та обсягами безготівкових операцій із купівлі-продажу доларів США комерційними банками на міжбанківському валютному ринку України, а також про курс, за яким Національний банк України сам здійснював відповідні операції (по суті валютні інтервенції).
Але фактично, починаючи з 2000 р., валютно-курсова політика знову повернулася до принципу підтримки відносної стабільності номінального курсу гривні до долара США. Проте за однієї і тієї ж форми це була вже якісно інша політика.
Упродовж 2000–2005 рр. Національний банк України сприяв стабілізації курсу гривні відносно долара США. У такий спосіб було підтримано процеси фінансового оздоровлення, уповільнення інфляції та початку економічного зростання.
Виважена валютна політика НБУ стимулювала не лише швидке накопичення міжнародних резервів, але й вирішення стратегічного завдання – збереження внутрішньої і зовнішньої стабільності національної грошової одиниці, що слугувало надійним орієнтиром для вітчизняних підприємців та іноземних інвесторів.
Зважаючи на швидкий приплив короткострокового капіталу на початку 2005 р. і різке зростання надходжень валюти, яка притримувалася за кордоном під час політичної невизначеності, а також з метою приведення валютного курсу у відповідність із бюджетними параметрами, затвердженими Верховною Радою України в березні 2005 р., Національний банк 21 квітня 2005 р. здійснив разове зміцнення курсу гривні щодо долара США на 2,7 %.
Позитивними моментами ревальвації були: можливість стримувати інфляційні процеси, зниження вартості обслуговування
Протягом 2005–2007 рр. НБУ утримував офіційний курс американського долара щодо гривні на рівні 5,05 (за винятком короткострокового періоду у червні-липні 2005 року, коли курс становив 5,055). У травні 2008 року НБУ здійснив чергову ревальвацію гривні, знизивши офіційний курс до 4,85 грн. за 1 долар США.
Але вже наприкінці вересня 2008 року на валютному ринку почав формуватися валютний дефіцит, спровокований зменшенням
На валютному ринку розпочались девальваційні процеси, і вже у грудні у порівнянні з вереснем міжнародні валютні резерви НБУ скоротились на 5,4 млрд
На готівковому ринку сформувалося значне від’ємне сальдо продажу/купівлі населенням іноземної валюти (за 3 останні місяці 2008 року воно складало 4 601,6 млн американських доларів):
жовтень – 1 321,0 млн
515 н.515 . США;листопад – 938,2 млн
515 н.515 . США;грудень – 2 342,4 млн
515 н.515 . США.
Причин ситуації, що склалася, було декілька. Зокрема, на початку жовтня велика кількість вкладників, перш за все фізичних осіб, на підставі інформації щодо можливого банкрутства системних банків (зокрема “Промінвестбанку” і “Надра Банку”) почали масово знімати кошти з депозитних рахунків, зокрема шляхом дострокового розривання укладених договорів, і спрямовувати їх на купівлю готівкової іноземної валюти, істотно збільшивши попит на неї. Ринок миттєво
За оцінками Асоціації українських банків, за період з 1 по 20 жовтня 2008 року з депозитних рахунків вітчизняних банків було знято понад 20 млрд
Рисунок 18.1 – Схема зростання готівкового обмінного курсу
Усвідомлюючи недоліки похідних фінансових інструментів, особливо в умовах загострення загальносвітової фінансової кризи, посилення нестабільності на ринках капіталу, Національний банк України змінами до Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою заборонив проведення суб’єктами міжбанківського валютного ринку України операцій в іноземній валюті з похідними
З метою недопущення купівлі резидентами іноземної валюти для виконання зобов’язань за нерезидентів (переведення боргу, гарантія, поручительство), а також для зменшення обсягу операцій в іноземній валюті на території України за зобов’язаннями між резидентами (банком-гарантом та боржником) вищезазначеними змінами до Положення Національний банк України заборонив також купівлю іноземної валюти:
резидентом з метою виконання зобов’язань за нерезидента-боржника в разі переведення боргу за кредитним договором (договором позики);
резидентом-гарантом (поручителем), що не є суб’єктом ринку;
резидентом-боржником з метою відшкодування іноземної валюти гаранту (поручителю) – уповноваженому банку;
резидентом з метою розміщення грошового забезпечення (покриття) для виконання зобов’язань, забезпечених гарантією, договором поруки.
Цими ж самими змінами було врегульоване питання щодо можливості купівлі резидентом-повіреним для задоволення нерезидента-кредитора іноземної валюти за гривні, що отримані внаслідок реалізації предмета застави в разі невиконання резидентом-боржником своїх зобов’язань. Це було зумовлено необхідністю задоволення вимог нерезидента-кредитора за рахунок коштів від реалізації предмета застави внаслідок неплатоспроможності резидента-боржника (заставодавця).
Для унеможливлення штучного виведення капіталу за межі України під виглядом повернення інвестицій (за даними Державного комітету фінансового моніторингу України, обсяг цих операцій у 2007–2008 рр. досяг майже 17 млрд
НБУ для обмеження попиту на іноземну валюту передбачив низку додаткових заходів прийнятою 11.10.2008 Постановою Правління Національного банку України № 319 та прийнятою на її заміну Постановою від 04.12.2008 № 413, зокрема:
було заборонено купівлю іноземної валюти під оплату імпорту товарів без ввезення в Україну;
заборонено банкам здійснювати купівлю іноземної валюти на власні потреби без наявності зобов’язань та для їх дострокового виконання;
обмежено суми переказів за межі України фізичними особами (Постанова Правління Національного банку України від 11.10.2008 № 319), а також суми купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням фізичних осіб –
517 н.517 517 517 пртів і нерезидентів з метою переказу за межі України за поточними валютними неторговельними операціями (Постанова Правління Національного банку України від 04.12.2008 № 413).
З 4 листопада 2008 року з метою посилення банківського контролю за операціями клієнтів з повернення за межі України іноземних
Для подальшої мінімізації попиту на іноземну валюту 18.12.2008 Постановою Правління Національного банку України № 435 “Про функціонування безготівкового валютного ринку України” було обмежено право банків здійснювати арбітражні операції з купівлі та продажу іноземної валюти.
Для пожвавлення економічної активності суб’єктів господарювання та з метою підтримання ліквідності банківської системи Національним банком України у жовтні-листопаді було здійснено рефінансування банків в обсязі майже 40 млрд
Як наслідок, на певний період НБУ відмовився від здійснення валютних інтервенцій, що спричинило подальшу девальвацію гривні на міжбанківському ринку до 6,50–6,70 грн. за 1 долар США.
Рисунок 18.2 – Схема зростання безготівкового обмінного курсу за рахунок рефінансування НБУ уповноважених банків
У грудні на валютному ринку спостерігалося поступове зменшення дефіциту іноземної валюти. Так, на міжбанківському сегменті її щоденна пропозиція збільшилася відносно листопада на 10,6 %, тоді як середньоденні обсяги валютного попиту зменшилися на 4,5 %. Це сприяло зниженню дефіциту безготівкової іноземної валюти і дозволило Національному банку України зменшити у грудні обсяг своїх від’ємних інтервенцій до 2,8 млрд
При цьому офіційний курс долара США до гривні протягом грудня змінився з 6,7418 до 7,70 грн. за 1 американський долар.
У листопаді 2008 року було започатковано проведення Національним банком України валютних аукціонів. Постановою Правління НБУ від 13.11.2008 № 377 затверджено Тимчасове положення з їх проведення. З метою уточнення окремих положень постановою Правління Національного банку України від 29.12.2008 № 469 затверджено нову редакцію Положення про проведення Національним банком України валютних аукціонів.
- Міжнародні фінанси
- Передмова
- Розділ 1. Система міжнародних фінансів
- Предмет вивчення науки про міжнародні фінанси
- 1.2. Система міжнародних фінансів та її функції
- 1.3. Суб’єкти міжнародних фінансів
- 1.4. Міжнародні фінанси у сучасному світовому господарстві
- 1.5. Міжнародна фінансова політика
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 2. Глобалізація світового фінансового середовища. Світові фінансові кризи
- 2.1. Сутність, виміри та форми прояву фінансової глобалізації
- 2.2. Наслідки фінансової глобалізації
- 2.3. Світові фінансові кризи
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 3. Заборгованість у системі міжнародних фінансів
- 3.1. Сутність, структура, наслідки існування зовнішнього боргу та основні показники вимірювання зовнішнього боргу
- Показники вимірювання зовнішнього боргу
- 3.2. Міжнародні валютно-кредитні і фінансові організації у сфері управління зовнішнім боргом
- Характеристики Лондонського та Паризького клубів кредиторів
- 3.3. Реструктуризація зовнішнього боргу в системі методів управління зовнішнім боргом
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 4. Світова валютно-фінансова система та етапи її еволюції
- 4.1. Елементи валютно-фінансової системи
- 4.2. Етапи формування світової валютної системи
- 4.3. Європейська валютна система
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 5. Фінансова і монетарна політикаєвропейського валютного союзу
- 5.1. Валютно-фінансова конвергенція як передумова створення Європейського валютного союзу
- 5.2. Монетарні і фіскальні аспекти інтеграції в межах Європейського валютного союзу
- 5.3. Роль євро у міжнародній валютно-фінансовій системі
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 6. Міжнародні розрахунки та їх організаційні засади
- 6.1. Економічні основи міжнародних розрахунків та їх організаційні засади
- 6.2. Порівняльна характеристика основних форм міжнародних розрахунків
- 6.3. Недокументарні форми міжнародних розрахунків
- 6.3.1. Авансова форма розрахунків
- 6.3.2. Розрахунки за відкритим рахунком
- 6.4. Документарні форми міжнародних розрахунків
- 6.4.1. Інкасо
- 6.4.2. Документарний акредитив
- Види акредитивів у міжнародній практиці
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 7. Платіжний баланс країн світу
- 7.1. Платіжний баланс як інструмент міжнародно-фінансового аналізу
- 7.2. Методика складання платіжного балансу та класифікація його статей
- 7.2.1. Методичні підходи мвф до формування платіжного балансу
- 7.2.2. Організаційні основи складання платіжного балансу України
- 7.3. Сучасні тенденції врівноваження платіжних балансів країн світу
- 7.3.1. Аналіз основних показників платіжних балансів провідних країн світу
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 8. Світовий фінансовий ринок та його структура
- 8.1. Фінансові ресурси світового господарства та механізм їх перерозподілу
- 8.2. Міжнародні фінансові активи та їх властивості
- 8.3. Міжнародні валютно-фінансові потоки
- 8.4. Світовий фінансовий ринок. Сутність і структура
- 8.5. Моделі фінансового ринку
- 8.6. Особливості державного регулювання фінансового ринку
- 8.7. Офшорні банківські центри
- 8.8. Міжнародні фінансові центри
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 9. Валютні ринки та валютні операції
- 9.1. Поняття, функції та структура валютного ринку
- 9.2. Суб’єкти та види валютних ринків
- 9.3. Організаційні засади функціонування ринку “форекс”
- 9.4. Валютні операції як інструменти валютного ринку
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 10. Міжнародний фондовий ринок
- Сутність, значення та сучасні тенденції розвитку міжнародного фондового ринку
- Регулювання міжнародного ринку цінних паперів
- 10.3. Особливості функціонування міжнародного ринку титулів власності
- Міжнародний ринок боргових зобов’язань
- Фондові біржі на світовому фондовому ринку
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 11. Міжнародний ринок банківських кредитів
- 11.1. Міжнародний кредит як економічна категорія
- 11.2. Форми міжнародного кредиту
- 11.3. Основи організації міжнародного кредитування
- 11.4. Міжнародний лізинг
- 11.5. Міжнародний факторинг
- 11.6. Міжнародний форфейтинг
- 11.7. Сек’юритизація міжнародних кредитів
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 12. Міжнародний ринок дорогоцінних металів
- 12.1. Значення і роль золота у міжнародній валютній системі
- 12.2. Сутність, класифікація та особливості функціонування ринку золота
- 12.3. Характеристика операцій із золотом та особливості проведення “золотих” аукціонів
- 12.4. Ринок банківських металів в Україні
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 13. Міжнародний ринок похідних цінних паперів (деривативів)
- 13.1. Поняття, еволюція розвитку, функції та учасники міжнародного ринку деривативів
- 13.2. Характеристика похідних фінансових інструментів
- 13.2.1. Форвардні операції
- 13.2.2. Операції “своп”
- 13.2.3. Ф’ючерсні контракти
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 14. Фінанси транснаціональних корпорацій
- 14.1. Тнк: класифікація й види
- 14.2. Фінанси і фінансова політика тнк
- 14.3. Джерела фінансування тнк
- 14.4. Внутрішні фінансові ресурси транснаціональних корпорацій
- 14.5. Зовнішні джерела фінансування транснаціональних корпорацій
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 15. Міжнародна банківська справа
- 15.1. Розвиток міжнародної банківської діяльності
- 15.2. Сучасні тенденції в міжнародній банківській справі
- 15.3. Банківська система України на тлі міжнародних тенденцій
- 15.4. Основи банківського нагляду та регулювання
- Вимоги до капіталу
- Врахування ризику ліквідності
- Корпоративне управління
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 16. Міжнародне оподаткування
- 16.1. Сутність та еволюція податкових систем світу
- 16.2. Міжнародні податкові відносини і уникнення подвійного оподаткування
- 16.3. Специфіка податкових систем країн світу
- 16.4. Офшорні зони і креативний облік
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 17. Міжнародне страхування
- 17.1. Міжнародний досвід функціонування страхових ринків
- 17.2. Тенденції розвитку міжнародного страхового ринку
- 17.3. Місце і роль страхування в інвестиційному процесі та залученні іноземних інвестицій
- 17.4. Міжнародне перестрахування як необхідний елемент залучення українського страхового ринку в міжнародні ринки страхування і перестрахування
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Розділ 18. Україна у світовому фінансовому середовищі
- 18.1. Еволюція та сучасні тенденції розвитку валютного ринку України
- 18.2. Ринок банківських металів в Україні
- 18.3. Оцінка позицій платіжного балансу України
- 18.4. Зовнішнє фінансування української економіки
- 18.4.1. Аналіз тенденцій зовнішньої заборгованості України
- 18.4.2. Співробітництво України з Міжнародним валютним фондом
- Контрольні питання
- Список літератури до розділу
- Додаток а
- Додаток б
- Додаток в
- Додаток ж
- Додаток з
- Додаток к Укрупнена класифікація стандартних компонентів платіжного балансу відповідно до п’ятої редакції рекомендацій мвф
- 1. Current Account (поточний рахунок)
- 2. Capital and Financial Account (рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій)
- Додаток м
- Додаток н
- Додаток п
- Додаток р
- Додаток с
- Додаток т
- Додаток у
- Додаток ф
- Міжнародні фінанси