10. Поняття безробіття, часткового безробіття. Порядок визнання громадянина безробітним

Безробіття як соціальний ризик, що має самостійне правове значення, полягає у відсутності у працездатної особи працездатного віку роботи з об'єктивних причин.

Закон "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" замість поняття "безробіття" легалізує інший термін - "втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин".

У Законі України від 1 березня 1991 р. "Про зайнятість населення" подається визначення безробітних. Зокрема, такими вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених

законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи (ст. 2).

Факт безробіття констатується на підставі Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 219.

Реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, здійснюється державною службою зайнятості за місцем їх проживання за умови подання паспорта, трудової книжки, цивільно-правового договору, а у разі потреби - військового квитка, диплома або іншого документа про освіту. Іноземні громадяни чи особи без громадянства можуть бути зареєстровані як безробітні за умови постійного проживання в Україні і подання посвідки про проживання.

Громадяни, що зареєстровані як безробітні, отримують допомогу як в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, так і в системі державної підтримки. Тому безробіття є страховим і нестраховим соціальним ризиком.

Закон "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" вперше на законодавчому рівні закріпив вид соціальних ризиків - часткове безробіття. Таким вважається вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру.