2. Прожитковий мінімум - базовий державний соціальний стандарт

Відповідно до ст. 6 Закону "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" базовим державним соціальним стандартом в України є прожитковий мінімум. На його основі визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

В Україні прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо диференційовано для тих, хто належить до основних соціальних та демографічних груп: а) для дітей віком до 6 років; б) для дітей віком від 6 до 18 років; в) для працездатних осіб; г) для осіб, які втратили працездатність. Такий поділ зумовлений особливостями людського організму та потребами його залежно від віку, стану, активності.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення, щорічно затверджується за поданням Кабінету Міністрів України Верховною Радою України до початку розгляду державного бюджету України. Він періодично переглядається залежно від зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників державного бюджету України та публікується в офіційних виданнях.

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи. Складовими елементами величини прожиткового мінімуму є набір продуктів харчування, набір непродовольчих товарів та набір послуг.

Незважаючи на всю свою значущість, прожитковий мінімум не є єдиним державним соціальним стандартом в Україні. Крім нього широко використовується інший показник - рівень забезпечення прожиткового мінімуму. Він визначається як реальний державний соціальний стандарт, що слугує критерієм для визнання особи нужденною. Щорічно цей мінімум закріплюється у законі про державний бюджет та використовується для призначення державних соціальних допомог.