2. Відмінність загальнообов'язкового державного соціального страхування від цивільно-правового договору страхування

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування є одним з видів страхових відносин в Україні, які спрямовані на формування, розподіл і використання грошових коштів для захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб і відшкодування їм матеріальної шкоди при настанні страхового випадку. Поряд з цим воно має ряд особливостей, які характеризують його правову природу та істотно відрізняють від цивільно-правового договору страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування за своїм характером є імперативним. Умови участі в цьому виді страхування застрахованих, страхувальників і страховиків визначаються законом і не можуть бути змінені угодою сторін. Натомість особисте страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до Цивільного кодексу (ЦК) України на умовах, визначених Законом України від 7 березня 1996 р. "Про страхування" (в редакції Закону від 4 жовтня 2001 p.). Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що всі працівники підлягають соціальному страхуванню, і за ухилення від нього встановлена відповідальність, тоді як участь в особистому страхуванні є добровільною.

При загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні розміри і порядок сплати страхових внесків визначаються Законом України від 8 липня 2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а при особистому страхуванні ці та інші умови визначаються договором.

Система страхових випадків, що є підставою для здійснення соціальних виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, встановлені спеціальними законами, як і розміри та умови здійснення цих виплат. Зазвичай суми соціальних виплат співрозмірні заробітній платі застрахованого.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню властива так звана деперсоніфікація страхової суми. Тобто вона не є об'єктом права власності застрахованої особи, а тому у випадку її смерті чи ненастання страхового випадку відповідні кошти використовуються іншими учасниками цього виду страхування.