3. Види соціально-забезпечувальних відносин

Соціально-забезпечувальні відносини, що є основою (ядром) предмета права соціального забезпечення, теж не є однорідними і поділяються на декілька відносно самостійних видів суспільних відносин. Спільним, що їх об'єднує в одну групу і завдяки чому вони розглядаються як єдиний вид суспільних відносин, є визначені законом соціальні ризики, з настанням яких у особи виникає право на соціальне забезпечення.

Зміст права на соціальний захист, що проголошується у ст. 46 Конституції, дає підстави для виділення у структурі соціально-забезпечувальних відносин 3 окремих їх різновидів: пенсійних відносин, відносин щодо надання матеріальних допомог та відносин щодо надання соціальних послуг.

Необхідно відзначити, що в кожному із цих різновидів соціально-забезпечувальних відносин може бути виділено певні підвиди, а в структурі останніх можна виокремити ще дрібніші, порівняно самостійні групи суспільних відносин.

Пенсійні відносини поділяються, зокрема, на відносини щодо пенсійного забезпечення за рахунок соціального страхування та відносини щодо пенсійного забезпечення з державного бюджету, яке застосовується до окремих категорій громадян.

Відносини щодо пенсійного забезпечення за рахунок соціального страхування становлять сукупність таких відносин: відносини щодо пенсій за віком, у зв'язку з інвалідністю та у зв'язку із втратою годувальника.

Серед відносин щодо надання матеріальних допомог можна виділити: відносини, пов'язані з наданням допомог у зв'язку з безробіттям; відносини щодо надання допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю; відносини щодо забезпечення допомогами сімей, які мають дітей; відносини з приводу надання допомог на поховання та інші.

Таке доволі багате розмаїття відносин соціального забезпечення або - як зазвичай їх називають - соціально-забезпечувальних відносин не впливає на характер їхньої правової природи, яка зумовлена суттю соціального захисту громадян як одного з обов'язків і завдань соціальної держави. Разом з відносинами соціального страхування та процедурними відносинами вони складають якісно однорідну групу суспільних відносин, що існують у життєво важливій сфері суспільства і формують тим самим предмет правового регулювання самостійної галузі права - права соціального забезпечення.