15.1. Етапи розвитку банківської системи Чехії

Банківська система Чехії почала свій розвиток та перехід до дворівневої схеми з J 991 року. Усі ці роки країна постійно випереджала банківську систему Польщі і Угорщини. У 1996 році вона була на межі загальномасштабної кризи: з 55 банків 8 (включаючи п'ятий за величиною у країні) зіткнулися із серйозними проблемами: було введено зовнішнє управління, а деякі з них навіть ліквідовані.

Сумарний розмір активів проблемних банків становив 5 млрд амер. доларів. У J993 році банки Чехії, Польщі і Угорщини мали однаковий рівень простроченої заборгованості - близько 30 %, але якщо в польських і угорських банках він знизився на третину, то в Чехії зріс майже до 40 %.

Банківська система Чехії певною мірою монополізована: 4 великих банки, у минулому виокремлені з Держбанку, контролюють 60 % активів. Поки криза не торкнулася одного з них, крах усієї банківської системи маловірогідний, але якщо це відбудеться, то серйозні потрясіння неминучі. Проте стан цих банків оцінюється як у цілому задовільний.

Основною причиною нинішнього стану банківської системи Чехії аналітики вважають ваучер ну к ваз і приватизацію, яка не вирішила основного завдання - налагодження ефективної роботи банківського сектору. Контрольний пакет у найбільших банках, в основному, належить державі. Решта акцій була приватизована за ваучерною схемою, що розподіляло їх серед дрібних інвесторів, які не мають змоги об'єднатися і впливати на політику банків. До того ж основний потік ваучерів йшов через інвестиційні фонди, контрольовані тими ж банками. У результаті держава майже повністю контролює політику банків, а через їх кредитну діяльність -економіку. Крім того, банки виявилися взаємопов'язані через перехресну участь у капіталі. Усе це не може не підривати стабільність банківської системи.

Проте уряд почав приватизацію - хоча і пізніше, ніж в Угорщині і Польщі. Передбачалося частково або повністю продати державну частку в усіх чотирьох великих банках, але уряд вирішив відкласти приватизацію в трьох з них. У силі залишився тільки намір щодо продажу 31 % в Investicni a Postovni Вапка (другий за величиною банк Чехії з активами майже 8 млрд амер. доларів).

Розвиток банківської системи Чехії почався після розпаду Чехо-Словаччини на дві країни. Після "оксамитової революції" 1989 р. у Чехії були проведені економічні реформи, в основі яких була масова приватизація підприємств, що знаходилися у власності держави, залучення іноземних інвесторів, лібералізація цін і зовнішньої торгівлі, девальвація чеської крони. У ході реалізації реформ позначилося зростання промислового виробництва, збільшилися темпи інвестиційної діяльності. Проте помилки, допущені під час першого етапу реформ, призвели до істотного спаду в розвитку економіки Чехії і до зниження її ВВП. До 1997 р. зростання економіки припинилося і країна ввійшла в період стагнації, з якого вона фактично почала виходити тільки в 2000 р.

Синхронно, з наростанням стагнаційного періоду в економіці, ускладнювалася ситуація і в банківському секторі Чехії, який виявився на межі кризи. Рентабельність чеського банківського сектору, хоча і зберігала позитивне значення, залишалася украй низькою і неухильно скорочувалася. Рівень достатності капіталу лише небагато перевищував обов'язковий мінімум і був удвічі меншим, ніжу сусідніх з Чехією країнах - Польщі та Угорщині.

Наявність кризових моментів в економічній і банківській сферах Чехії було наслідком труднощів у реформуванні Ті виробничого сектору, і перш за все машинобудівного комплексу. Даний комплекс у соціалістичний період розвитку Чехословаччини формувався в умовах широкомасштабної співпраці і кооперації в межах єдиного виробничого простору. Його виробничі потужності були розраховані, виходячи з потреб спільного ринку соцтабору. Після розпаду соцтабору і припинення діяльності єдиного виробничого комплексу велика кількість чеських підприємств через відсутність замовлень опинилися у складному фінансовому становищі. Чеська держава намагалася врятувати їх від банкрутства шляхом надання через підконтрольні державі банки кредитів на пільгових умовах. Дані банки, крім того, під час першого етапу приватизації були змушені брати участь у фінансуванні акціонування великої кількості слабких компаній.

Декілька років роботи у таких умовах зумовило наявність у балансі банків великої питомої ваги проблемних кредитів. Чеська держава, розуміючи свою відповідальність за стан, що склався, наслідки для економіки країни від поглиблення кризових явищ у банківському секторі, ухвалила рішення про проведення масштабної операції з реформування і оздоровлення банківської системи. На її реалізацію з бюджету країни було виділено 18 млрд дол. США, значна частина яких витрачена на оздоровлення банків Ceska sporitelna, Komercni banka, IPB і Agrobanka, що знаходилися в державній власності. Одночасно з фінансового ринку зникали слабкі банківські установи.

Хід реформування банківської системи Чехії і динаміка зміни структури власників відображені в табл. 15.1. У межах вищезгаданої програми була здійснена приватизація більшості державних банків шляхом продажу їх іноземним стратегічним інвесторам, що мають великий досвід діяльності у банківській сфері і велику кількість фінансових ресурсів. При цьому важливо зазначити те, що на вимогу іноземних інвесторів конкретні приватизаційні проекти супроводжувалися програмами фінансового оздоровлення і стабілізації банків, що приватизувалися, за рахунок вищезгаданих державних бюджетних коштів. До розгляду обгрунтованості зроблених чеською державою витрат на санацію банків долучилася і Єврокомісія.

Таблиця 15.1 - Статистичні дані про кількість і форму власності банків Чехії

Проте після розслідування Єврокомісія не ухвалила рішення про повернення банками вилучених у чеського уряду коштів. Чеські і західноєвропейські експерти вважають, що рішення ЄС було мотивоване як політичними, так і економічними міркуваннями. Формально Чехією були порушені вимоги ЄС щодо забезпечення конкурентного середовища в банківській сфері. Повернення провідними чеськими банками грошових коштів у великих розмірах державі могло негативно вплинути на стабільність як чеського фінансового ринку, так і на фінансову стійкість ряду європейських банків, що стали власниками чеських банків.

У результаті зроблених урядом Чехії вищезгаданих заходів вдалося вивести банківську систему з кризового стану і створити умови для її стійкого розвитку. З 2002 року спостерігається послідовне покращення фінансових показників банківського сектору. За оцінкою чеських експертів, процес реформування чеської банківської системи, в основному, був завершений до моменту офіційного вступу країни в ЄС 1 травня 2004 року, а національна законодавча база, яка регулює цю сферу діяльності, була повністю адаптована до вимог Євросоюзу. Минулі роки довели, що процес інтеграції чеської банківської системи в загальноєвропейський фінансовий ринок проходить без кризових ситуацій.

Іноземні інвестори не дуже зацікавлені в агресивному і глибокому проникненні у банківський ринок Чехії, оскільки вже у 2000 році частка іноземного капіталу в банківській системі становила понад 47 %. Більш перспективними вони вважають Польщу і Угорщину. Чеський ринок достатньо насичений (частка банківських кредитів у ВВП складає 95 % проти 60 % в Угорщині і 35 % у Польщі) і не має великого потенціалу зростання. Банківська маржа нижча і не обіцяє великих доходів (3 % проти 5-6 % в Польщі і Угорщині).

Отже, Чехія характеризується високорозвиненою банківською системою, незважаючи на негативний прояв відокремлення країни від Словаччини у 1993 році. За рахунок суворих монетарних обмежень негативні наслідки вже у 1994 році були переборені, і сьогодні можна спостерігати постійний процес зростання ВВП та ефективну діяльність банківської системи.