4.3. Функції комерційних банків та діяльність банківських об'єднань

Другий рівень банківської системи у Великобританії становлять банки. У даній групі виділяють банки, які призначені переважно для задоволення потреб громадян та невеликого бізнесу (прийняття - повернення вкладів, переказування грошей, надання позик). Головними банками у даному секторі є депозитні банки, що мають розгалужену мережу, яка налічує понад 12 тис. філій та характеризується високим ступенем концентрації та централізації. До найважливіших депозитних банків Англії відносять клірингові банки. Це найбільші акціонерні банки, що пов'язані кліринговими зобов'язаннями. Сьогодні всі клірингові банки очолює "велика п'ятірка": Barkleys, National Westminster, Midland & Lloyds, Abby National. До цих гігантів варто також додати ще два банки -Williams & Сіте та Clouts. На вищезазначені банки (включаючи їхні дочірні компанії) припадає близько 70 % обсягу операцій усіх депозитних банків і половина всіх стерлінгових вкладів у банках Великобританії.

Найбільший банк Великобританії - Barkleys Bank. Навколо нього групується безліч дочірніх компаній, що типово і для інших банків-гігантів. Крім Barkleys Bank U.K. Menedgment Limited, існують ще дочірні компанії. Це - Barkleys Bank Markant Ltd з 1 650 філіями в 50 країнах, Barkleys Insurans Service Company Ltd (як страхова компанія) і Barkleys Bank Trast Company. Також є ще компанія Barkleys Bank & Finance Company Ltd, що проводить операції з лізингу, експортного фінансування і факторингу. Існує, крім того, багато дрібніших дочірніх компаній. Основні операції клірингових банків - прийняття вкладів і надання кредитів. Клірингові банки обслуговують великі, середні і дрібні промислові підприємства та населення. Платіжний оборот між цими банками відбувається у межах клірингової угоди, що означає зарахування взаємних вимог і переказ сальдо.

У клірингових банках спостерігається тенденція до універсалізації, вони пропонують все більше небанківських послуг - підготовку індивідуального будівництва, обслуговування фінансових операцій промисловості, підготовку і фінансування експорту, здавання в оренду підприємствам комп'ютерів для нарахування заробітної плати тощо. Новим для клірингових банків стало посередництво в страхуванні життя й організації подорожей. Усе це дає змогу охарактеризувати клірингові банки як фінансові конгломерати, у яких банківські операції стали лише частиною загальної діяльності.

До клірингових банків потрібно віднести таку банківську установу управління поштовими переказами, як National Girobank, засновану поштовим відомством у 1968 p., незважаючи на борги й протести найбільших банків. Girobank надає нові поштові й чекові послуги, конкуруючи з кліринговими банками. Був створений центр електронних розрахунків у місті Бутл, і Girobank обслуговує поштові платежі за допомогою мережі відділень у 22 тис. поштових служб. Уже в 1973 р. він мав понад 500 тис. клієнтів у промисловості і серед населення. На відміну від клірингових банків, що беруть високі і часто непередбачувані збори за перекази, Girobank стягує плату на основі стабільних ставок. Разом зі спеціалізованим банком Markantle Kredit надає у вигляді поштових послуг кредити на термін до п'яти років на пільгових умовах. Крім того, Girobank співпрацює з подібними підприємствами інших країн.

У Шотландії і Північній Ірландії англійським найбільшим банкам забороняється відкривати філії, тому вони намагаються через систему участі в місцевих депозитних банках впливати на політику комерційних банків.

До депозитних банків відносять так звані фінансові доми, до яких належать, передусім, спеціалізовані банки споживчого кредиту. Біля 2/3 їхніх активних операцій припадає на споживчі кредити в розстрочку, в свою чергу, понад 60 % цих кредитів становить фінансування купівлі автомобілів. Для оформлення видачі споживчого кредиту клієнт заповнює спеціальну форму. Після аналізу даних, що містяться в ній, банк приймає рішення про можливість надання кредиту. Перед видачею визначає розмір позички і термін її погашення. Сьогодні позичка видається на суму понад 500 ф. ст. Окремим особам надається можливість страхування погашення позички. Максимальний термін користування позичкою - п'ять років. Усе більшого значення набувають лізингові операції.

Лібералізація фінансових ринків і прогрес у комунікаційних і комп'ютерних технологіях створили сприятливі умови для постійного розширення послуг, що надаються. Висока конкуренція у сфері банківських послуг сприяла об'єднанню банків з іншими фінансовими установами. Яскравим прикладом такого процесу стало утворення найбільшого у Великобританії банківського фінансового об'єднання - Hong Kong Shanghai Banking Corporation holding NSBC, що посідає дев'яте місце у світі. До цього об'єднання увійшли міжнародні, переважно азіатського походження, капітали і два британські банки - Samuel Montague і Midland Bank. Сфера інтересів групи - Азія, Гонконг, Австралія, Нова Зеландія, США, Канада і Великобританія. У ній представлені спеціалізовані об'єднання і фонди. Спектр послуг, що пропонує група, практично не обмежений. Основними з них є:

- розрахункові операції з обслуговування торгівлі;

- роздрібне і корпоративне обслуговування;

- індивідуальний та інвестиційний банківський сервіс;

- управління пенсійними й інвестиційними фондами;

- споживче й комерційне фінансування (фінансування купівлі у розстрочку);

- страхування;

- опікунський контроль над різноманітними формами власності за дорученням;

- послуги на ринку капіталу;

- послуги з безпеки й охорони.

Також у Великобританії функціонують фінансові доми, які є, як правило, дочірніми підприємствами найбільших банків або страхових компаній, що підтримують кредит цих банків своїми коштами. Найбільші фінансові доми намагаються максимально поширити банківські операції, щоб мати можливість залучати ощадні вклади і розвиватися в універсальні банки. До фінансових домів потрібно віднести і спеціальні банківські пункти в торгових центрах (Money Shops).

Фінансові доми надають передусім індивідуальні кредити, тобто кредити окремим особам майже без матеріального забезпечення. Однак дедалі більше вони починають здійснювати звичайні банківські операції, включаючи інвестиційні. Фінансові доми одержують гроші за рахунок кредитів банків, обліку векселів, а також через залучення вкладів великих промислових і торговельних компаній.

Стосовно торговельних банків (Merchant Banks) необхідно зазначити, що вони досить поширені в Англії і мають давні традиції. Торговельні банки важко диференціювати і порівнювати з кліринговими банками, оскільки вони набагато менші останніх, однак вони відіграють значну роль не тільки у внутрішніх операціях, а й у міжнародному бізнесі. Вони виникли на торговельних підприємствах та поступово освоїли банківські операції. Деякі сучасні торговельні банки поряд з банківськими операціями виконують ще промислові та торговельні функції. Торговельні банки N.M.Rotshild and Sons, J.Genri Shreder Vagg & Co, Berring Brothers, S.G.Varburg & Co, Lasard Brothers & Co існують вже понад 100 років. Деякі найбільші клірингові банки або мають свої спеціалізовані торговельні банки, або беруть участь у традиційних торговельних банках.

Відмінною рисою торговельних банків і водночас їхнім привілеєм є те, що вони не зобов'язані (на відміну від клірингових) публікувати детальні відомості про фінансовий стан і про свої операції. Завдяки цьому привілею торговельні банки могли протягом багатьох років вільно розвиватися. Торговельні банки зайняті в основному у таких основних сферах:

1. Приймання і надання позик у фунтах стерлінгах терміном від одного дня до шести місяців. Однак вклади можуть бути прийняті й в іноземній валюті, але кредити надаються, як правило, у фунтах стерлінгах. У разі потреби у великих коштах на тривалі терміни торговельні банки створювали консорціуми. Разом з іншими банками або іншими власниками коштів консорціуми випускали боргові зобов'язання, а за певних обставин і позики в евро. До сфери їх діяльності належить і фінансування експорту.

2. Банківські операції. Під ними розуміють традиційні акцептно-кредитні операції. Якщо торговельний банк оголошує себе готовим акцептувати вексель і завдяки цьому платити за векселем у момент його пред'явлення через певний термін, у такому випадку довіра до такого векселя особливо висока. Якщо цей вексель враховуватиметься в інших банках, то облікова ставка за ним може бути нижчою. Акцепт, а отже, і гарантія платежу торговельного банку, якому належить право акцепту, цінується значно вище, ніж будь-якого іноземного банку.

3. Управління цінними паперами. Ці послуги охоплюють не тільки зберігання цінних паперів, а й контроль відповідних товариств, до яких можуть належати як акціонерні товариства промисловості і торгівлі, так й інвестиційні компанії, пенсійні фонди та ін.

4. Надання консалтингових послуг підприємцям щодо злиття підприємств, створення для них сприятливих можливостей фінансування, порад стосовно доцільності придбання акцій, а також випуск нових інструментів на ринок цінних паперів тощо.

До 1997 р. особливим типом банків в Англії були облікові доми. Донедавна в Лондоні функціонувало вісім облікових домів та окремі невеликі спеціалізовані фірми-маклери (running brokers, money brokers), які разом і утворювали обліковий ринок Лондона. Облікові доми були об'єднані в Лондонську асоціацію облікового ринку (London Discount Market Association, LDMA), членами якої були облікові доми: CL Alexander's Discount Ріс; Cater Allen Ltd; Cleve Discount Co. Ltd; Gerald and National Ltd; King and Saxon Ltd; Queen Cope Limited; Succumbed Marshall and Champion Pic; Union Discount Company Ltd.

Облікові доми - це специфічний тип фінансових інститутів Лондонського ринку. Вони забезпечували вигідний збут для банків ліквідних фондів через гарантовані депозити на вимогу (за погодженою кредитною ставкою до або в межах установленої дати). Ці фонди використовувалися для купівлі різноманітних активів, включаючи короткострокові казначейські облігації (T-bills), комерційні векселі (commercial bills) і першокласні фондові папери (gilt-edged securities, gilts). Крім того, облікові доми - це ринок реалізації і купівлі векселів. Облікові доми діяли як центр обміну між Банком Англії та іншими кредитно-фінансовими установами, через них Банк Англії постачав у банківську систему фінансові ресурси та вилучав їх, коли це було необхідно.

Для британських компаній головними функціями облікових домів було надання позичених коштів через дисконтування (переоблік) векселів, а також пропонування різноманітних форм короткострокового вкладення у портфельні інвестиції. Діяльність облікових домів проходила і на вторинному ринку. Однак у процесі універсалізації банків облікові доми втратили свою актуальність та припинили діяльність.

Міжнародне значення Лондона як фінансового центру визначається, передусім, становищем британських банків за кордоном і наявністю іноземних банків у місті. Британські закордонні банки (Overseas banks) - це інститути, штаб-квартира яких розміщена в Лондоні, а філії - в основному у колишніх британських колоніях. Ці банки також називають банками співдружності. Очолює їх Barkleys Merchant Bank з 1 650 філіями за кордоном; Standard Chartedволодіє більш як 1 400 філіями. Для порівняння: американський City Bank має за кордоном біля 300 філій.

Іноземні банки (Foreign Banks) в Англії за балансовою сумою належать до великих банківських груп. У Лондоні налічується понад три сотні іноземних філій з 63 країн. Тут сконцентровано удвічі більше іноземних філій, ніж у Нью-Йорку.

Ще однією банківською групою в Англії є консорціумні банки (Consortia Banks) - інститути, в яких беруть участь банки принаймні двох країн, з яких жодна не має контрольного пакета. Насамперед, це спеціалізовані банки багатонаціональних позичальників, до яких належать, зокрема, транснаціональні та мультинаціональні промислові концерни. Оскільки такі банки створювалися на основі пайової участі банками провідних капіталістичних країн, вони можуть мобілізувати на євроринку величезні кошти і на досить тривалі терміни, що недосяжно жодному іншому типу банків капіталістичного світу. Виникнення консорціумних банків особливо добре свідчить про розвиток процесу інтернаціоналізації капіталу в умовах сучасного капіталізму. До найбільших консорціумних банків належать Midland & International Bank Ltd із британськими, канадськими й австралійськими партнерами, Western American Bank Europe Ltd із британськими, американськими та японськими партнерами, Industrial Commercial з партнерами зі США, Японії і Великобританії.

Спеціалізація комерційних банків у Великобританії зумовлена перги за все історичними передумовами розвитку. Саме це і зумовлює розвиток банків як всередині країни, так і за її межами. Стабільне функціонування банківської системи робить її привабливою для іноземних інвесторів банківського сектору.