Завдання і запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення банківської системи та назвіть її складові елементи.

2. Які властивості банківської системи ви знаєте?

3. Назвіть і поясніть відмінності між централізованою і ринковою банківською системою.

4. Охарактеризуйте особливості відкриття комерційних банків у різних країнах світу.

5. Опишіть дві моделі організаційної побудови банківських систем. Чим вони відрізняються?

6. Класифікуйте банки за різними ознаками (за формою власності, за правовою формою, за функціональним призначенням, за характером операцій, за галузями, за кількістю філій, за сферою обслуговування, за масштабами діяльності тощо). Схематично відобразіть дану класифікацію.

7. Які є форми банківських об'єднань? Чим вони відрізняються.

8. Дайте визначення поняття "центральний банк" і згадайте, які функції він виконує.

9. Що таке комерційні банки і які функції вони виконують?

10. Назвіть організаційні банківські структури?

11. Порівняйте організаційні банківські структури та назвіть найбільш оптимальну для комерційного банку.

12. З якими ринками та економічними підсистемами взаємопов'язана банківська система? Наведіть конкретні приклади.

4 години Тема 3. Банківська система України

3.1. Формування банківництва в Україні

Розвиток банківництва в Російській імперії в цілому і в Україні зокрема суттєво запізнився. Першими кредиторами були одноосібні підприємці-лихварі, першими позичальниками – уряд і землевласники.

Найдавніший документ, на який посилаються історики і який свідчитьпро існування певних форм кредиту, в тому числі поземельного, наруських землях – це документ застави на землю, існування якого відносять до ХІІІ-ХIV ст. У ній не лише засвідчують сам факт угоди про надання кредиту, а й описують подробиці цієї угоди. Кредитні відносини мали досить нерозвинутий характер, що негативно позначалося на добробуті народу. Чимало дворян потрапляли у боргову залежність до лихварів і нерідко втрачали власні маєтки.

За умови переважно натурального поміщицького господарства існувала можливість безконтрольного підвищення відсотків за кредитами (у 50-ті роки ХVIII ст. вони досягли 72 % річних). У результаті цього кредитори часто застосовували до боржників досить неординарні форми забезпечення своїх прав. Однією з таких форм був “правеж”.

Боржника, який вчасно не повернув борг, щодня протягом трьох місяців виводили на площу і шмагали різками, а по закінченні цього терміну боржник разом з усім своїм майном потрапляв у цілковите розпорядження позичальника, в якого міг відробляти борг до повного покриття боргової суми. При цьому рік роботи чоловіка дорівнював 5 рублям, жінки – 2,5 рубля, дитини – 2 рублі.

Починаючи із XVI-XVII ст. кредит у країні забезпечувався переважно іноземними купцями, які, незважаючи на “недобросовісність та обман з боку русичів”, продовжували їх видавати. В умовах підвищеного ризику іноземні кредитори, намагаючись убезпечити себе від можливих збитків, встановлювали за користування позиками занадто високі відсотки, які негативно впливали на економічний розвиток господарства країни. Така практика кредитування і стала одним зі стимулюючих факторів заснування казенних фінансових інституцій.

Першою фінансовою установою, що розпочала здійснювати банківські операції в Росії, була Монетна канцелярія Петра II, створена в 1729 р. в Петербурзі, якій надавалося право видавати короткострокові позички під заставу дорогоцінностей під досить високу відсоткову ставку, яка в деяких випадках сягала 20 % (“чого в усьому світі не водиться”), а також (у разі невиплати позичальниками суми застави) викуповувати на прохання боржників різні цінності, що були попередньо заставлені ними у приватних позикодавців (лихварів). Нерідко такі викупні операції використовували у своїх інтересах придворні дворяни, які спрямовували державні гроші на покриття своїх власних боргів.

На такий рішучий крок щодо розвитку кредитної галузі господарства уряд країни зважився піти для того, щоб місцеве дворянство отримало змогу користуватися власним, більш вигідним і зручним кредитом.

У 1733 році імператриця Анна Іоаннівна встановила нові правила видачі позик Монетною конторою, за якими розмір позики не мав перевищувати 75 % від вартості золота з розрахунку 8 % річних із правом відстрочки викупу до трьох років.

Згодом значну роль у проведенні вексельно-перекладних та інших кредитно-грошових операцій між Петербургом, Москвою та губернськими містами відігравали “Соляная контора”, “сохранные казны” при “Петербургском и Московском приказных домах”, Санкт-Петербурзька і Московська банківські контори вексельного виробництва для обігу мідних грошей.

Безпосереднє зародження сучасної банківської справи в Російській імперії припадає на кінець XVIII ст., коли імператриця Єлизавета Петрівна влітку 1794 року видала “Указ про заснування Державного банку, про порядок видачі з нього грошей і про покарання лихварів”.

У результаті дії цього указу розпочали свою діяльність відразу дві справжні банківські установи: Дворянський позичковий і Комерційний банки [30, с. 165].

Банк для дворянства мав основний капітал у 750 тис. руб. і власні контори в Санкт-Петербурзі та Москві. Спочатку кредитом у Дворянському позичковому банку могли користуватися лише великоросійські дворяни та іноземці, які прийняли довічне російське підданство.

Позики видавалися під 6 % річних, а їх розмір не повинен перевищувати 10 тис. руб. Крім дорогоцінностей, предметом застави почала виступати й нерухомість.

У 1769 році в Санкт-Петербурзі та Москві створюються банки “для вымена государственных ассигнаций”, які в 1786 році указом російської імператриці Катерини ІІ перетворюються на Державний асигнаційний банк, якому доручається функція емісії паперових грошей. На ефективність роботи цієї установи покладалися великі надії.

У 1797 році з метою видавання позичок під векселі та товари при Державному асигнаційному банку були створені облікові контори.

Мережа таких контор була заснована й на території України в таких містах, як Київ, Харків, Ніжин, Херсон, Одеса. Уже наприкінці ХVIII ст. внаслідок того, що їх діяльність була досить обмеженою, а послуги не користувалися попитом, деякі із них були закриті.

Основна діяльність перших банківських установ, які з’являлися в Російській імперії, була спрямована переважно на забезпечення дешевим кредитом дворянства, в той час як торгівля та промисловість залишалися без фінансової підтримки.

3.2. Розвиток банківництва в незалежній Україні

3.3. Структура банківської системи України

3.3.1. Види банків в Україні

3.3.2. Функції Національного банку України

3.4. Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України в умовах світової фінансової кризи

3.4.1. Загальний аналіз стану банківської системи та визначення доцільності регулятивних заходів

3.4.2. Перспективи запобігання дефолту українських банків: роль зовнішніх боргів

3.5. Основи діяльності банків другого рівня

3.5.1. Комерційний банк як ключова складова банківської системи

3.5.2. Особливості створення та діяльності банківських об’єднань

3.5.3. Сутність банківської діяльності та основні принципи здійснення банківських операцій

Модуль 2. Банківські системи розвинених країн світу.