logo
Bankivska_sistema_1

Характеристика організаційно-правових форм функціонування центральних банків світу.

Центральні банки можуть мати різну форму власності: державну (Німецький федеральний банк, банк Англії); акціонерну, з участю держави у формуванні капіталу (банк Японії); акціонерну без участі держави у формуванні капіталу (федеральні резервні банки у США).

Внаслідок демонетизації золота (поступовий процес втрати золотом функцій грошей) відбувся перехід від системи обігу повноцінних грошей до системи обігу неповноцінних грошей, які не мають власної реальної вартості і не обмінюються на повноцінні гроші, зокрема на золото; створення спеціального органу державного управління – центрального банку, основним призначенням якого стала не лише емісія грошових знаків, а й забезпечення регулювання їх обігу; запровадження особливого емісійного механізму, який дає можливість узгоджувати емісію грошей зі зміною потреб економіки в платіжних засобах і завдяки якому держава в особі центрального банку має можливість активно вливати не тільки на грошово-кредитну сферу, а й на реальний сектор економіки.

Створення центральних банків відбулося двома шляхами: 1. поступове перетворення емісійного банку країни у центральний банк. 2. створення центрального банку на основі спеціального закону, який передбачає особливий статус новоствореного банку з моменту його заснування.