Інституціональні характеристики розвитку центральних банків світу.

Основні положення, що визначають статус центрального банку: 1. порядок визначення основних завдань центрального банку, 2. характер взаємовідносин центрального банку з органами державної влади, 3. рівень економічної незалежності центрального банку, 4. порядок призначення керівництва центрального банку.

Основні завдання центрального банку: 1. забезпечення стабільності національної грошової одиниці і таким чином сприяння стабільному економічному зростанню, 2. сприяння ефективному розвитку банківської системи та її надійності, 3. забезпечення безперебійного та ефективного функціонування платіжної системи країни.

Підзвітність центральних банків законодавчим органам державної влади. Незалежність центрального банку розглядається як гарантія його ефективної діяльності, тобто як гарантія проведення банком виваженої грошово-кредитної політики, спрямованої на забезпечення стабільності національної грошової одиниці і зорієнтованої на перспективу. Важливим аспектом, що характеризує взаємовідносини центральних банків з органами державної влади, зокрема з урядом, є фінансові відносини з приводу фінансування дефіциту державного бюджету.

Центральні банки є економічно незалежними органами, що мають самостійний бюджет (кошторис). Вони здійснюють свої видатки за рахунок власних доходів, а перевищення доходів над видатками спрямовують до державного бюджету, не сплачуючи при цьому податки.

Керівники центрального банку призначаються на посаду главою держави або обираються законодавчим органом державної влади із кандидатур, запропонованих главою держави. Строки на які призначаються керівники центрального банку перевищують строк дії мандата виконавчої влади, що дає можливість, по-перше, усунути в діяльності центрального банку елемент політичної нестабільності у період зміни уряду, а по-друге, проводити грошово-кредитну політику, зорієнтовану на довгострокову перспективу.

Центральний банк є 1) емісійним центром держави; 2. банк банків забезпечує кредитне, касове та розрахункове обслуговування баків; 3. орган банківського регулювання – сприяє ефективному розвитку банківської системи та її надійності; 4. банкір і фінансовий агент уряду. Здійснює розрахунково-касове обслуговування уряду, бере участь у забезпеченні касового виконання державного бюджету, відіграє помітну роль в управлінні державним боргом, зокрема в розміщенні державних цінних паперів та в їх обслуговуванні за дорученням уряду, виконують функції радника, консультанта з питань грошово-кредитної політики, в деяких країнах мажуть надавати кредиту уряду; 5. провідник грошово-кредитної політики; 6. орган валютного регулювання та контролю; 7. інформаційно-статистичний та аналітичний центр.