21. Склад і структура ресурсів комерційного банку.

Управління власними ресурсами банків на рівні самих комерційних банків здійснюється шляхом збільшення статутного капіталу (Збільшувати власний капітал банк може шляхом: збільшення статутного фонду, збільшення % і не % доходів банку) або шляхом збільшення прибутку.

Прибуток розподіляється таким чином:

сплата податку на прибуток (в нашій країні ставка податку дорівнює 25%);

відрахування до резервного фонду банку;

відрахування до фонду матеріального заохочення;

відрахування у фонд виробничого та соціального розвитку;

відрахування в інші фонди банку;

сплата дивідендів акціонерам за привілейованими акціями обов’язково і за простими акціями за рішенням акціонерів.

Метод загального фонду – мобілізація коштів з направленням їх на потреби, що виникають на даний момент при цьому відсутня чітка політика у розміщенні ресурсів в залежності від строку та джерел їх виникнення, ступеня ризикованості і доходності активів, що в значній мірі відбивається на стані ліквідності та платоспроможності банку. Переваги: дозволяє оперативно забезпечувати першочергові заходи, пов’язані з фінансовою дія-тю банку. Недоліки: відсутня чітка політика при розміщенні ресурсів залежно від терміну та джерел їх утворення, ступеня ризику та доходності активів, що може призвести до зменшення ліквідності й платоспроможності банку.

Метод розподілу активів(конверсії) – розміщення ресурсів в той чи ін вид активу в залежності від строку та ризику активів. Переваги: дозволяє підвищувати і підтримувати ліквідність і платоспроможність банку, зменшує показники ризику. Недоліки: унеможливлює оперативне маневрування залученими ресурсами залежно від потреб ек ситуації, що може призвести до втрати банком частини потенційних прибутків.

Метод наукового управління – за доп ЕММ виражається мета банку в результаті чого визначаються джерела і терміни залучення та розміщення ресурсів. Переваги: найбільш повне та ефективне використання мобілізованих ресурсів з максимізацію прибутку. Недоліки: не завжди існує можливість реалізації у зв’язку з неможливістю повного передбачення змін різних факторів.