80. Суть операцій “репо”.

Новим видом операцій з цінними паперами для українських банків є операції репо.

Операція репо (REPO, RP-repurchase agreement) — це фінансова операція, що складається з двох частин. У першій частині цієї операції одна сторона продає цінні папери іншій стороні. Водночас перша сторона бере на себе зо­бов'язання викупити вказані цінні папери у визначений термін або на вимогу другої сторони. Це зобов'язання на зворотну купівлю відповідає зобов'язанню на зворотний продаж, яке бере на себе друга сторона. Різниця між цінами і є тим процентним доходом, який повинна отримати сторона, що виступає покупцем цінних паперів (продавцем грошових коштів) у першій частині репо. Ціна зворотного викупу являє собою суму первісної ціни продажу і деякого процента, що сплачується позичальником коштів. Ставка цього процента (ставка репо) розраховується на основі року (365 днів), що дає певну підставу розглядати репо як форму короткострокового кредиту, забезпеченого цінними паперами.

Процентний дохід, який можна отримати від інвестування коштів в угоду репо, визначається за формулою: Процентний дохід = (Сума коштів, інвестованих для здійснення угоди репо * ставка репо * (термін операції/365))

У світовій практиці угоди репо укладаються, як правило, на позабіржовому ринку, на короткий проміжок часу і на великі суми, тобто це операції оптового грошового ринку. Окремі параметри операцій репо є стандартизованими.

Що стосується переміщення і зберігання цінних паперів, то, як показує світова практика функціонування ринку репо, можуть застосовува­тись різні способи. Перший спосіб полягає у тому, що цінні папери, куплені у першій частині операції репо, справді перераховуються (перека­зуються) покупцеві цінних паперів. У цьому випадку покупець цінних паперів у першій частині репо мінімізує свій кредитний ризик. Другий спосіб передбачає переказування (пе­реміщення) цінних паперів на користь третьої сторони, що визначило назву цієї операції — «тристороннє» репо. Третя сторона, згідно з договором, має певні зобов'язання перед безпосе­редніми учасниками угоди. Останній, третій спосіб здійснення операцій репо вирізняється тим, що цінні папери залишаються у сторони, яка є продавцем цінних паперів у першій частині цієї операції. Продавець виступає у ролі зберігана цінних па-

перів для покупця. Цей спосіб репо традиційно називають «Довірчим репо». Він характери­зується мінімальними витратами на переміщення цінних паперів, а також найвищим рівнем кре­дитного ризику для покупця цінних паперів.

Починаючи з 1997 р. Національний банк прово­дить на позабіржовому ринку операції з держав­ними цінними паперами на умовах угоди репо. При проведенні цих операцій НБУ укладає з комерційним банком договір про продаж-купівлю цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотної операції у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за ціною, обумовленою заздалегідь.

Згідно з нормативними документами НБУ опе­рації репо поділяються на три види залежно від терміну дії і порядку встановлення процентної ставки:

• нічне репо. Термін дії становить один день. Процентна ставка є фіксованою на весь період проведення операції;

» відкрите рєпо. Термін операції в угоді не визначається. Кожна зі сторін угоди може вима­гати виконання операції репо в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням про завершення операції. Процентна ставка не є фіксованою;

* строкове репо. Термін операції визначається в угоді. Ставка є постійною протягом усього терміну проведення операції.

Національний банк може здійснювати операції репо з купівлі-продажу державних цінних паперів як шляхом безпосередньої домовленості з ко­мерційними банками, так і проведенням тендера заявок комерційних банків на участь в операціях репо.