5. Обов’язкові резерви як інструмент регулювання нбу діяльності комерційних банків.

НБУ для контролю за грошовими агрегатами шляхом зниження (збільшення) грошового мультиплікатора використовує норматив обов’язкового резервування як один з інструментів здійснення ГКП. Норматив резервування – установлене правлінням НБУ відсоткове співвідношення між сумою обов’язкових резервів і загальною сумою банківських пасивів, до яких застосовуються резервні вимоги. Норма резервних вимог є важливою компонентою грошового мультиплікатора. Залежність обсягу грошової маси від рівня норми резервних вимог простежується у формулі, що визначає пропозицію грошей:

MS = MВ * mm

MS – грошова пропозиція (маса), MB – грошова база, mm – грошовий мультиплікатор. У свою чергу, формула грошового мультиплікатора має такий вигляд:

mm = (cr + 1) / (cr + rr)

cr – коефіцієнт дисконтування грошей, тобто величина співвідношення готівки й депозитів, rr – норма резервування, тобто співвідношення банківських резервів і депозитів. Банківські резерви визначаються 2-ма чинниками: нормою обов’язкових резервів та величиною надлишкових резервів КБ. Механізм використання резервних вимог характеризується такими параметрами: 1) порядок визначення норми обов’язкових резервних вимог (на законодавчому рівні чи ЦБ); 2) базою, що використовується для обчислення обов’язкових резервів (пасиви чи активи, які саме); 3) визначення банківських активів, які дозволяється використовувати для задоволення резервних вимог; 4) величиною норми резервування та критеріями її диференціації; 5) розрахунковим періодом державних резервних вимог. Обов’язковому резервуванню підлягають усі залучені та обліковані на балансі банку кошти юридичних і фізичних осіб в національній і в іноземній валюті, за винятком коштів, залучених від інших банків, та іноземних інвестицій, отриманих від міжнародних фінансових установ. Норматив обов’язкових резервів установлюється єдиним для всіх банків. НБУ для різних видів зобов’язань може встановлювати диференційовані нормативи обов’язкового резервування залежно від: природи зобов’язання (депозити, ощадні вклади, кошти на розрахунках, поточні рахунки клієнтів, рахунки бюджетних організацій) та терміну зобов’язань або пасивів (короткострокові чи довгострокові пасиви). Нормативи обов’язкового резервування, період і механізм його застосування встановлюють за рішенням правління НБУ з огляду на необхідність впливу на сферу пропозиції грошей в обігу. Для збільшення пропозиції грошей НБУ зменшує норматив обов’язкового резервування, для зменшення пропозиції – збільшує. Про зміни нормативу та періоду формування обов’язкових резервів НБУ повідомляє банківській системі не пізніше ніж за 10 днів до дати їх запровадження.