6.2. Аналіз нефінансових інвестиційних активів банку

Нефінансові інвестиційні активи комерційного банку поділяються на матеріальні і нематеріальні. За рівнем ліквідності ці активи посідають останнє місце в балансі, хоч ризик їх розміщення невеликий (за винятком лізингових операцій).

Нематеріальні активи являють собою невідчутні цінності і відображаються в класі 4 Плану рахунків.

Іншими словами, нематеріальні активи — це засоби, які не мають матеріально-речової форми, однак дають прибуток чи створюють умови для нормальної діяльності банку й отримання прибутку.

Аналіз їх вартості в умовній одиниці здійснюється за такими основними групами:

• ділові зв’язки банку;

• розміщення клієнтури;

• монопольні права і привілеї;

• престиж фірмових знаків;

• патенти і ліцензії;

• інтелектуальна власність.

Під час аналізу нематеріальних активів, крім їх структури, аналізується зміна їх суми в динаміці.

Основні засоби є матеріальними активами, оскільки вони мають фізичну форму. До основних засобів банку належать: земля; будівлі; устаткування; комп’ютерна та обчислювальна техніка; обладнання; меблі; транспортні засоби; інструменти; інвентар та інші матеріальні цінності зі строком користування більше року.

За функціональним призначенням розрізняють операційні та неопераційні основні засоби.

Операційні засоби — це засоби, що беруть безпосередню пов­ну або часткову участь у банківській діяльності чи сприяють її виконанню.

Неопераційні основні засоби — це засоби, що не беруть безпосередньої участі у банківській діяльності. Наприклад: основні засоби, придбані для здачі у фінансовий лізинг.

Аналіз матеріальних активів комерційного банку проводиться аналогічно аналізу цих активів на інших підприємствах:

• виявляється їх склад, рух, якісний склад, початкова і залишкова вартість;

• простежується динаміка за звітний період;

• з’ясовується сума додатково нарахованої амортизації за рахунок прибутку банку в разі вибуття не повністю замортизованих основних засобів;

• визначаються коефіцієнти реальної вартості основних засобів і накопичення амортизації.

Нагадаємо, що останній показник являє собою співвідношення суми нарахованого зносу та початкової вартості майна, що аналізується. Коефіцієнт накопичення амортизації свідчить про інтенсивність вивільнення відвернених у капіталізовані активи коштів.

Якщо банк вкладає кошти в капітальні вкладення, окремо аналізується структура капітальних вкладень. При цьому аналіз структури вкладень можна проводити за такими напрямами:

1. Вкладення в будівництво

• житла;

• службових приміщень;

• об’єктів соціально-культурного призначення;

2. Придбання будинків

• виробничого призначення;

• житла;

• соціально-культурного призначення;

3. Придбання інвентарю та устаткування

• виробничого призначення;

• невиробничого призначення.

Для аналізу ефективності використання необоротних активів можна використати такі показники:

1. ;

2. ;

3. ;

4. .