75. Необхідність та перспективи розвитку співстрахування в україні
Один і той самий об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування і, за згодою страхувальника, кількома страховиками.
Співстрахування - страхування, при якому два та більше страховиків беруть участь визначеними частками у страхуванні одного й того самого ризику, видаючи спільні чи окремі поліси, кожний на страхову суму у своїй частці.
При цьому договір має містити умови, що визначають права і обов'язки кожного страховика. За наявності угоди між співстрахувальниками та страхувальником один зі співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.
На практиці страховик, котрий бере участь у страхуванні в меншій частці, підпорядковується умовам, узгодженим страховиком, що має більшу частку. Однак це не зобов'язує його, як прийнято у пропорційному перестрахуванні, підпорядковуватися всім рішенням лідируючого страховика та сплачувати свою частку у збитках на тій підставі, що інші страховики сплатили свої частки.
Якщо страхувальник застрахував об'єкт не на повну суму, він розглядається як один зі страховиків і несе відповідальність за недостра-хованою часткою. Інколи страховики, які беруть участь у співстраху-ванні, вимагають, щоб страхувальник сам виступав співстраховиком, тобто утримував на власній відповідальності частину ризику.
Інколи співстрахування розглядається як окремий випадок перестрахування, коли одночасно кілька страховиків за взаємним узгодженням приймають чи передають на страхування великі ризики.
Співстрахувальні ознаки можна спостерігати на прикладі перест-рахувальних пулів (об'єднань, фондів).
Пул базується на концепції взаємності. Сутність його полягає в тому, що премія та суми збитків за відповідними ризиками передаються в пул, який розподіляє проходження операцій між членами пулу згідно з розміром премії, що її передано до пулу. Розрізняють два типи пулів: пули страхування та пули перестрахування.
Об'єднання страховиків до пулів виправдане також при проведенні небажаних з технічного погляду страхових операцій або невеликих за вузькоспеціалізованих операцій окремих страховиків, для яких важливо утримати спеціалістів у цій галузі, також виправдує діяльність пулів. Мало місце створення регіональних перестраховувальних пулів, мета яких була в міжнародному розподілу ризиків.
Учасники пулу зобов'язані приймати всі зазначені в угоді ризики тільки в межах пулу. Вони також повинні приймати частку у всіх ризиках, що передані до пулу, чи колективно підписаних всіма його членами.
Пул, створений на базі співстрахування, має принципові особливості. Він відрізняється від перестрахового пулу тим, що в полісі, який видається страхувальнику, зазначається перелік членів пулу, які беруть участь у страхуванні певного ризику, і їхня частка в страховій сумі. У тому разі, коли в пулах зі співстрахування беруть участь і професіональні перестраховики, які не укладають прямих договорів страхування, їхня частка повинна бути погоджена і підписана прямими страховиками, що беруть участь у конкретному пулі.
Кожний із учасників пулу бере участь у ризиках, що покриваються пулом, на підставі схеми пропорційного розподілу. Частка кожного члена пулу визначається у відсотках від загальної місткості пулу під час його створення. Із зарубіжної практики відомі також випадки визначення частки в абсолютних долях (наприклад 15 із 100 долей), а інколи і в фіксованих сумах. Для країн з високим рівнем інфляції такий метод визначення пайової участі не зручний.
Кожний з учасників пулу бере участь як у тих ризиках, які він сам прийняв і передав до пулу, так і в усіх інших ризиках, які внесені до пулу іншими учасниками. Це дає можливість кожному учаснику пулу збільшити кількість ризиків, що приймаються на страхування, поліпшити структуру страхового портфеля, зменшити небезпеку кумуляції ризиків.
Пул може нормально функціонувати тільки тоді, коли він дотримується прийнятих правил та обмежень і всі члени пулу використовують ті самі умови та ставки премій, аби уникнути будь-яких несанкціонованих переваг одного учасника над іншими.
Перестрахувальні пули бувають таких видів:
Пул ринку або ринковий пул.
Ринковий пул є організаційною формою, яка об'єднує більшість компаній ринку для прийняття великих чи дуже небезпечних, навіть катастрофічних ризиків. Особливості пулу можуть бути корисними для покриття нових видів страхування (наприклад, атомних ризиків).
Урядовий перестрахувальний пул.
У деяких країнах з метою запобігання передання ризиків іноземним закордонним перестраховикам урядами створюються центральні перестрахувальні компанії або пули, у які всі страхові компанії, що здійснюють страхування в державі, повинні передавати до перестрахування всі ризики або їх частину.
Андеррайтерські пули.
Невеликі компанії, що мають бажання вийти на новий ринок чи почати проводити новий вид страхування, не мають достатнього досвіду чи необхідної місткості. У такому разі вони можуть об'єднуватись, утворюючи пули з компаніями, що мають більший досвід, об'єднуючи андеррайтерські можливості для прийняття на страхування конкурентоспроможних часток.
Україна також іде шляхом створення перестрахувальних пулів. Нині вже існують ядерний пул, авіаційний пул, пул зі страхування морських ризиків, до яких увійшли найвідоміші українські страховики, що спеціалізуються у відповідних галузях.
- 1. Передумови виникнення і форми страхування.
- 2. Зміст, функції та принципи страхування.
- 3. Необхідність і форми страхового захисту.
- 4. Об’єкт, предмет, методи та методологія досліджень у страхуванні.
- 5. Страховий фонд: принципи формування і використання.
- 4. Розкладання збитків серед широкого кола учасників страхування.
- 5. Страховий фонд – це форма поєднання інтересів індивіда і суспільства.
- 6. Роль страхування в ринковій економіці.
- 7. Поняття класифікації страхування та її значення.
- 8. Класифікація страхування за об’єктами.
- 9. Обов’язкова та добровільна форми страхування.
- 11. Зміст та структурна характеристика ризику.
- 12. Концепція управління ризиками.
- 14. Визначення тарифів за договорами загального страхування.
- 15. Становлення та характеристика страхового ринку україни.
- 16. Структура страхового ринку.
- 17. Тенденції розвитку страхового ринку україни.
- 18. Зміст та цілі маркетингу в страховій діяльності.
- 19. Комплекс маркетингу на страховому ринку.
- 20. Стратегія збуту на страховому ринку.
- 21. Страхові посередники.
- 22. Страхова компанія як база ланка страхового ринку.
- 23. Стратегія страхової компанії.
- 24. Організаційна структура страхової компанії
- 25. Ресурси страхової компанії.
- 26. Органи управління страховою компанією.
- 27. Об’єднання страховиків та їх функції.
- 28. Необхідність та зміст державного регулювання страхової діяльності.
- 29. Ліцензування страхової діяльності.
- 30. Оподаткування страховиків.
- 31. Порядок укладання страхового договору.
- 32. Права і обов’язки суб’єктів страхового зобов’язання.
- 34. Функції та повноваження держфінпослуг у нагляді за страховою діяльністю.
- 35. Структура й завдання органів державного нагляду за страховою діяльністю.
- 36. Зміст і види страхування життя.
- 37. Змішане страхування життя.
- 38. Стан та перспективи розвитку страхування життя в україні.
- 39. Зміст та структура страхування від нещасних випадків.
- 40. Обов’язкове державне страхування від нещасних випадків.
- 41. Добровільне страхування від нещасних випадків.
- 42. Страхування від нещасних випадків пасажирів.
- 43. Необхідність та структура медичного страхування.
- 44. Обов’язкове медичне страхування.
- 45. Добровільне медичне страхування.
- 46. Страхування ренти (ануїтетів).
- 47. Страхування додаткової пенсії.
- 48. Структура та принципи майнового страхування.
- 49. Вартісна оцінка майна,що підлягає страхуванню
- 50. Врегулювання вимог страхувальника щодо відшкодування збитків.
- 51. Страхування майна на випадок вогню, стихійного лиха та крадіжки
- 52. Страхування технічних ризиків.
- 53. Страхування будівель.
- 54. Страхування тварин.
- 55. Страхування домашнього майна.
- 56. Автомобільне страхування.
- 57. Страхування водних транспортних засобів, морське страхування.
- 58. Авіаційне страхування.
- 59. Страхування вантажів на різних видах транспортних засобів.
- 60. Місце страхування в страховому захисті підприємництва.
- 61. Різновиди страхування підприємницьких ризиків
- 62. Страхування підприємницької діяльності в промисловості
- 63. Страхування в системі управління підприємницьким ризиком в аграрному бізнесі
- 64. Економічний зміст страхування кредитів
- 65. Форми страхування кредитів
- 66. Страхування депозитів
- 67. Страхування фінансових гарантій
- 68. Особливості іпотечного страхування банків
- 69. Необхідність, зміст і структура страхування цивільної відповідальності
- 70. Страхування професійної відповідальності
- 71. Страхування джерел підвищеної небезпеки
- 72. Страхування інших видів відповідальності
- 73. Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
- 74. Страхування відповідальності перевізника вантажів
- 75. Необхідність та перспективи розвитку співстрахування в україні
- 76. Поняття та значення перестрахування у забезпеченні гарантій страхового захисту
- 77. Види та методи перестрахування
- 78. Стан та перспективи розвитку перестрахування в україні
- 79. Доходи страховика
- 80. Витрати страхової компанії
- 81. Прибуток страховика
- 82. Поняття фінансової надійності
- 83. Джерела забезпечення фінансової безпеки страхової організації
- 84. Платоспроможність страховика та методи її оцінки