77. Види та методи перестрахування

Перестрахування, як уже доведено, має на меті забезпечити страхування ризиків, що хочуть застрахувати страхувальники, але масштаби страхового відшкодування перевищують економічні можливості окремих страховиків і вони вимушені передавати частину ризиків (отже, і відповідні частини страхових премій) іншим страховикам. Це досить складний механізм керування страховими ризиками, перестрахування передбачає передачу ризиків від одного страховика до іншого за допомогою різних методів.

Передавання ризиків у перестрахуванні відбувається постійно або одноразово. Історія розвитку перестрахування свідчить, що першими були епізодичні передачі найбільш небезпечних ризиків.

За методами передавання ризиків у перестрахування та за оформленням правових взаємовідносин сторін перестрахувальні операції поділяють на такі види :

— факультативні (необов'язкові); — облігаторні (договірні, обов'язкові);

— факультативно-облігаторні (змішані).

Факультативний метод перестрахування характеризується повною свободою сторін договору перестрахування. Перестрахувальник має право передавати ризики або лишати їх на власній відповідальності, а перестраховик має право прийняти ризики чи відмовитися від них. При факультативному перестрахуванні кожний ризик передається окремо. Договір факультативного перестрахування — це індивідуальна угода, що найчастіше стосується

Методи передачі ризику в перестрахуванні : Факультативний Облігаторний (договірний) Факультативно-облігаторний (змішаний)

Кожний ризик розглядається окремо і може перестраховуватись повністю або частково

Цесіонарій може прийняти, відмовитись або змінити умови пропозиції цедента

Цесіонарій і цедент вільні у своєму виборі умов та розмірів передачі (прийняття) ризику в перестрахування. Обов'язкова передача цедентом певної частки всіх ризиків, прийнятих на страхування цесіонарію, коли їх страхова сума перевищує обумовлений розмір власної участі цедента

Цесіонарій зобов'язаний прийняти у перестрахування частки всіх ризиків страховика. Цесіонарій може внести певні обмеження своєї відповідальності за ризиками, що перестраховуються. Цедент мас право визначити, які ризики й у яких розмірах можуть бути передані в перестрахування. Цесіонарій зобов'язаний прийняти цедирувані частки ризиків на умовах, що поставив цедент одного ризику. Головна особливість цього методу перестрахування полягає у можливості індивідуальної оцінки ризику.

Характерною особливістю факультативного перестрахування є можливість регулювання страховиком (цедентом) розміру власного утримання.

Власне утримання — економічно обґрунтована частина страхової суми, яку страхова компанія залишає на своїй відповідальності. Цю суму визначають:

— окремо за страховим полісом; — за одним ризиком; — за низкою ризиків.

Попередньою умовою для укладання договору в перестрахуванні на факультативній основі с сліп. Сліп — це документ-пропозиція, що пересилається перестраховикам цедентом і містить основні характеристики ризику. Сліп включає таку інформацію: найменування та адресу страхувальника; тип договору; об'єкт страхування; страхову суму; ставку премії; власне утримання тощо.

Отримуючи сліп, иерестраховик може прийняти пропозицію або відмовитися від неї, звернутися до страховика за додатковою інформацією щодо ризику. Якщо перестраховик погоджується прийняти ризик, він указує у сліпі частку, яку зможе взяти на свою відповідальність.

Переваги факультативного методу: — можливість вибору для компанії-цедента якомога сприятливіших умов перестрахування; - використання цедентом перестрахування в тих випадках, коли відповідальність справді може зашкодити фінансовій стійкості страховика або коли він має розі ирити свою діяльність у сфері несприятливих для нього страхувань.

Недоліки факультативного методу: — без згоди страховика перестрахувальник не може змінити умови страхування; великі витрати з оформлення факультативного перестрахування, особливо в разі неодноразової факультативної пропозиції; — тривалість оформлення факультативного перестрахування впливає па можливість укладання договору або навіть відмови від нього;

Облігаторне перестрахування передбачає обов'язкове віддавання перестрахувальником раніше узгодженої частки ризику за всіма покриттями. Перестраховик також обов'язково має приймати ці частки ризиків згідно з умовами договору. У договорі облігаторного перестрахування обов'язково визначаються ліміти відповідальності, перестрахувальиа комісія, обмеження щодо покриття.

Перестрахування на облігаторній основі мас універсальний характер, тобто використовується в усіх видах страхування, діє на всіх страхових ринках світу.

Переваги облігаторного перестрахування: — дозволяє збільшити обсяги страхових операцій, збирає більшу частину перестрахувальної премії у професіональних перестраховиків світу; — забезпечує рівномірний розподіл ризиків; — автоматичне приймання ризиків, що потребує значно менших витрат, пов'язаних з обробкою ризиків; — дозволяє розвивати довгострокові відносини між сторонами;