9.1 Сучасний етап розвитку банківської системи

Першим і найважливішим фактором серед складового процесу організації, оснащення, функціонування й розвитку ІТ у банківських систе-мах є тісна взаємодія з бізнесом, зв'язок зі стратегією інновацій кон-кретних банків, задоволення вимог бізнесу й досягнення бізнесів-цілей. Оскільки ІТ є специфічної і стрімко змінюючоюся областю діяльності, то до них застосо-вуються організаційні підходи, що відповідають їх специфіці. ІТ можуть бути не тільки джерелом розвитку банківських технологій, але й засобом серйозних обмежень бізнес-ініціатив за вартістю, часом, якості й реалізу-ємості. Оптимізація й постійне вдосконалювання ІТ є ключовим підходом у реалізації бізнес-процесів і ефективному досягненні цілей [18,42,43].

Реформування банківської системи України більшою мірою наближає її до практики, прийнятої в західних країнах. Розроблено обов'язкові економічні нормативи для ключових областей діяльності банків. Нормативи стосуються достатності капіталу, позичковій діяльності, мінімальній ліквідності, концентрації операцій, валютного ризику й т.д.

Стратегія розвитку банківської системи включає наступні положення:

-прийняття повного набору міжнародних норм в області бухгалтерського обліку й звітності,

- введення механізмів прозорого поширення інформації щодо фінансів,

- дотримання більш діючого нагляду за діяльністю банків і ін.

Такі міри сприяють інтеграції банківської системи України у світове фінансове середовище. Передбачається підвищення прозорості банківських операцій із широким спектром універсальних фінансових інструментів (цінних паперів). Удосконалювання банківської системи - складний і багатоступінчастий процес, що вимагає рішення комплексних проблем, що виведе банківську систему України на новий якісний рівень.

Багато питань ще не реалізовані. Перехід комерційних банків від українських стандартів бухгалтерського обліку до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) потребує погодженості банківського бухгалтерського обліку з міжнародними нормами. Національний Банк України й Уряд поставили за обов'язок банкам перейти на міжнародні стандарти фінансової звітності. Реалізація такого переходу потребує відповідної підготовки управлінського персоналу, прийняття виправлень у Законі про бухгалтерський облік і в пов'язаних з ним нормативних актах, удосконалення оподатковування й т.д. Робота на основі міжнародних стан-дартів для ряду банків приведе до необхідності або піти з ринку, або вдатися до злиття дрібних банків з більше сильними й підготовленими банками. Неминучим буде скорочення слабких структур і поглинання їх великими.

При переході банків на формування звітності за міжнародними стандартами основними є проблеми пов'язані, з розробкою відповідних інформаційних технологій і підготовкою кадрів. Однак міжнародні стандарти не вирішують всіх проблем, але є необхідною умовою для реформування економіки України, а також міжнародної економічної інтеграції. Для повного використання потенціалу стандартів варто розвивати корпоративні принципи упраління, підвищувати рівень забезпечення й використання як зовнішньої, так і внутрішньої управлінської інформації.

Необхідність твердого й постійного регулювання банківської системи обумовлена статусом, який вона займає в економічному, соціальному, політичному житті країни.

Банківська система виконує ряд важливих функцій.

1.Підтримує національну платіжну систему, дозволяючи проводити своєчасні й точні розрахунки між господарюючими структурами (суб'єктами), органами влади, населенням і т.д.

2.Є головної складового процесу заощаджень і інвестицій, направляючи грошові ресурси в найбільш значимі сфери діяльності, служить розвитку економіки.

3.Регулює рівень грошової пропозиції, знижуючи коливання фінансових і інших ринків і досягаючи більш стабільних темпів економічного росту.

4.Є провідним учасником валютного ринку, забезпечуючи необхідний рівень курсу національної валюти, підвищуючи конкурентоспроможність національних виробників, зм'якшуючи інфляцію.

Порушення цілісності, стабільності банківської системи становить небезпеку для економіки, населення й держави в цілому.

Основними напрямками регулювання банківської системи є:

- страхування депозитів;

- підвищення вимог до капіталу банків;

- контроль (моніторинг) діяльності комерційних банків;

- обмеження у використанні цінних паперів (портфельні обмеження).

Значна частина пасивів (у тому числі й депозитів) банківської системи піддається кон'юнктурним коливанням і являє собою вкрай нестійке джере-ло, тому потрібно їх страхування. Механізм дії системи страхування депози-тів полягає в тім, що за рахунок виплати банками страхової премії форму-ється спеціальний фонд, що здійснює виплати вкладникам у випадку банк-рутства банку. При цьому вкладник одержує гарантію повернення внеску.

Вимоги до капіталу безпосередньо спрямовані на попередження зайвого прийняття ризиків банками, на встановлення оптимальних співвід-ношень між власними й позиковими засобами, щоб уникнути криз. Однак фіксація мінімального рівня власного капіталу мінімізує чисто фінансову частину ризиків, поліпшує характер середньої й довгострокової платоспро-можності, але ніяк не регламентує обсяг інших ризиків, прийнятих банком.

Наступним елементом регулювання банківських ризиків виступає моніторинг (контроль) стану банку, здійснення адміністративних і оператив-них заходів щодо зниження рівня ризику. Ціль моніторингу не стільки фор-мальний аналіз, але і якісна оцінка прийнятих банком зобов'язань. Введення моніторингу доцільно, якщо ріст ліквідності перевищує витрати на моніторинг.

Портфельні обмеження використовуються, щоб не допустити діяль-ності комерційних банків на ринку цінних паперів через схильність остан-нього великому ризику. Тому все банки підрозділяються на інвестиційні й комерційні, що повинне знижувати рівень ризику для банків у цілому.

Економічна ситуація в Україні й світі постійно міняється, динамічно розвивається ринок банківських продуктів і послуг. Це вимагає впровадження нових банківських технологій. Питання вдосконалення й впровадження нових банківських технологій є особливо актуальним для сучасної української банківської сфери. Підходити до його рішення треба з позиції наукових знань, використовуючи останні досягнення в науці й практиці. Значну частину банківських проблем вирішує область знань, що розвиває методологію й організацію інноваційної діяльності.

Через специфіку своєї діяльності банки в більшості випадків займаються не дослідженнями й створенням нововведень, а їх освоєнням, впровадженням і поширенням.

У банківській діяльності доцільно виділити два найбільш важливі аспекти технологічного розвитку.

1. Планування впровадження нових технологій з використанням методів прогнозу, аналізу потреб банку й конкурентного середовища, аналізу існуючих методів роботи, документопотоков, тенденцій розвитку банківської справи.

2. Організація впровадження технологій з розробкою планів, підготовкою структурних змін, оптимізацією складу й обсягу фінансових, матеріальних, трудових, інформаційних і інших ресурсів.

Найбільш важливими факторами в розвитку банківської справи й технологій є:

- оцінка якості послуг з позицій клієнта;

- оцінка конкурентоспроможності банківських послуг і банку в цілому;

- необхідність виявлення ринкових тенденцій і здійснення прогнозів розвитку банківської системи;

- аналіз якості внутрішніх процесів у банку, виявлення вузьких місць у діяльності банку.

Всі пропозиції по нововведеннях оформлюються у вигляді бізнес- проектів з попередньою оцінкою доходів і витрат. Такий підхід сприяє більш високій якості прийнятих рішень. Сполучення принципів інновацій-ного й стратегічного менеджменту в банківській сфері істотно підвищує конкурентоспроможність банку в жорстких умовах сучасного ринку й бізнесу.

Слід відзначити ріст роздрібного сектора банківської сфери. Український ринок банківського роздробу переживає важливий якісний стрибок. Уперше за всю історію розвитку банківських послуг в Україні має місце споживче кредитування, що динамічно розвивається. Розроблюються проекти автоматизованого роздрібного обслуговування. Інтерес українських банків до роздробу й зустрічний інтерес споживачів до роздрібних банківських послуг є взаємовигідним. Розвивається бізнес банківських (пластикових) карт і супутнього устаткування, наприклад банкоматів. Ростуть обсяги поставок, проявляється інтерес до багатофункціональних пристроїв. Банкомат - це не просто автомат, що видає готівку, він є пристроєм автоматизації роздрібного банкинга, що виконує різні функції (прийом платежів і депозитів, продаж передплачених карток і купонів і ін.). З'являються перші проекти автоматизованих банківських філій, виконаних як комплекси банківського самообслуговування, яким дозволена лише частина банківських операцій, але вони розширюють доступність для користувачів і подібні традиційним банківським відділенням. Розгортаються комплекси банківського самообслуговування у великих торгових центрах.

Найважливішим параметром в оцінці стійкості банку служить величина його капіталу. Чим він могутніше, тим простіше банку справлятися зі своїми поточними зобов'язаннями. По величині значення капіталу визначається можливість вести певні операції із клієнтськими засобами. Спостерігається активізація процесу зрощування дрібних банків з великими. Відбувається перерозподіл банківських капіталів убік їх збільшення, що оздоровить банківську систему.

Забезпечення зазначених вище заходів щодо вдосконалення й розвитку банківських процесів пов'язане із плануванням інфраструктури інформаційних технологій банків. Створення автоматизованих банківських технологій, крім використання загальних (системотехнічних) принципів побудови, вимагає урахування особливостей структури, специфіки й обсягів банківської діяльності. Особливості організаційної взаємодії всіх підрозділів банку викликають необхідність планування багаторівневих і багатоланкових систем у банках зі складними інформаційними зв'язками.