Операції банка з платіжними картками (на прикладі ВАТ "Ощадбанк")

курсовая работа

1.4 Карткові платіжні інструменти в системі безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки все більше входять у наше життя, і це не випадково. Чим більше в обороті готівкових коштів, тим важче та складніше контролювати грошові потоки, податкові платежі, грошову емісію, тим більші витрати держави на підтримання готівково-грошового обігу.

Субєкти розрахунків можуть вибирати один із засобів платежу: готівка, чеки, перекази, картки, електронні гроші тощо. Вибір платіжного інструменту залежить від багатьох чинників. Серед них можна зазначити такі найважливіші:

· вартість використання конкретного платіжного інструменту для платника;

· характер стосунків між платником і одержувачем (безпосередній чи "відокремлений");

· характер платежу (одноразовий чи постійно повторюється);

· сума платежу;

· розповсюдження платежу (внутрішній чи зарубіжний).

У різних країнах використовуються різні платіжні інструменти, що залежить від історичних і соціальних особливостей цієї країни, від розвитку потреб у безготівкових розрахунках. Окрім того, у кожній країні для кожного засобу платежу діють свої законодавчі чи нормативні обмеження. Цим пояснюється різниця в частоті використання тих чи інших засобів платежу.

У традиційних грошей є низка добре відомих недоліків: їх дорого випускати, захищати від підробок, також вони потребують оновлення й безпечної утилізації.

Слід зазначити, що держава зацікавлена в нарощуванні безготівкового обороту - його легше контролювати, легше стягувати податки та не потрібно піклуватися про оновлення, зберігання та перевезення готівки. Адже випуск нових купюр, обмін старих, утримання персоналу, незручності та втрати часу пересічних клієнтів - усе це нелегким тягарем лягає на економіку держави. Під тиском зростання грошової маси, розвитку компютерних технологій традиційні гроші стають все менш зручними для проведення фінансових операцій. У майбутньому вони можуть втратити свою функцію універсального платіжного засобу. Доказом цього є досвід готівкових і безготівкових розрахунків, а також динаміка використання різних засобів платежу в США. На думку спеціалістів, американська економіка є своєрідним "локомотивом" світової економічної системи. Тенденції, що виникають у США, рано чи пізно зачіпають інші країни. Зважаючи на це, можна з великою вірогідністю прогнозувати глобальний перехід від готівкового обігу до безготівкового .

Системи безготівкових розрахунків у національному масштабі запроваджені у Франції, Німеччині, Бельгії, Іспанії, Італії, Канаді, Японії, Хорватії, Португалії.

Така підвищена увага до створення національних систем безготівкових розрахунків пояснюється їхньою суттєвою економічною та соціальною ефективністю, можливістю створення "прозорої" системи фінансових потоків.

Оцінюючи важливість проблеми, Національний банк України в кінці 1992 р. розробив "Концепцію створення системи електронного грошового обігу", початковим завданням якої була розробка та запровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, а на другому етапі - системи масових розрахунків населення з використанням пластикових карток. Нині створено робочу групу з розробки Державної програми розвитку системи масових електронних платежів в Україні. Богдан В. [12, с. 85] стверджує, що протягом останніх років відбувається збільшення обсягів грошової маси (МЗ). Однак при цьому характерне поступове скорочення частки готівкових коштів (М0).

Платіжні картки мають певні переваги для населення - це зручність використання карток у глобальному масштабі; посилена безпека (зменшення ризику від крадіжки готівкових коштів); значне прискорення розрахунків; можливість оплати поштових послуг, комунальних рахунків, послуг компаній мобільного звязку, Інтернет-провайдерів тощо, а також знижки при придбанні товарів, бронюванні місць у готелях, при замовленні авіабілетів, оплаті телефонних дзвінків і т. ін.

Для підприємств, що запровадили зарплатний проект, - це мінімізація касових операцій бухгалтерії; нормалізація видання заробітної плати; можливість позбутися процедури депонування неодержаних співробітниками коштів тощо.

Для підприємств, що запровадили корпоративні картки, - це підвищення рівня сервісу під час ділових поїздок по світу; можливість уникнути витрат, повязаних з необхідністю видавати готівкові кошти на відрядження, а також ефективно контролювати корпоративні витрати співробітників.

Для торговельно-сервісних пунктів - швидкість і безпека послідовності операцій з обробки платежів, починаючи з верифікації та авторизації аж до клірингу та розрахунків; збільшення попиту споживачів і обсягів продажу (з психологічної точки зору клієнти більше можуть витратити коштів по картці, аніж готівки); зростання престижності магазину тощо.

Для банківських установ - збільшення залучення ресурсів на рахунки клієнтів; зменшення касових витрат; отримання додаткових прибутків завдяки розширенню банківських послуг; зростання авторитету банку та його конкурентного потенціалу.

Для держави - це створення "прозорої" системи фінансових потоків; зменшення витрат на вироблення готівки; зменшення витрат на касові операції, інкасацію та зберігання грошей; зменшення можливості розвитку "тіньового" бізнесу (прозорість рахунків).

Можна зазначити, що Україна перебуває в сприятливих умовах, оскільки має можливість здійснити стрибок від готівкових розрахунків до електронних форм розрахунків, минаючи чеки. Адже, на відміну від США, де чекова форма розрахунків набула дуже широкого розповсюдження, сьогодні український фінансовий ринок розрахункових чеків (у гривні) вимагає, по суті, нового створення, оскільки внаслідок корінної реорганізації банківської й економічної системи України субєкти підприємницької діяльності практично втратили досвід роботи з чеками.

Потрібно відмітити те, що для карткового ринку України характерна перевага міжнародних платіжних систем, яка постійно зростає. При цьому внутрішні міжбанківські й одноемітентні системи змушені конкурувати зі світовими гігантами, які успішно просувають свої карткові програми.

Слід зазначити, що вітчизняні банки використовують картки міжнародних платіжних систем в основному для зарплатних проектів, тоді як вони призначені для заможного прошарку населення, що часто виїжджає за кордон. Таким чином складається ситуація, коли картки міжнародних платіжних систем в Україні виконують роль засобу для зняття готівки або проведення розрахунків у межах країни. При цьому для власника картки значення має саме інфраструктура обслуговування його картки. У цьому випадку внутрішні платіжні системи значно програють міжнародним.

Розгляд цього питання зачіпає проблему розподілу прибутків, які отримує платіжна система за обслуговування карток в Україні. Це стосується міжнародних платіжних систем, які таким чином отримують кошти, що могли б заробити внутрішні карткові системи нашої країни.

Основу ринку емісії в Україні складають дебетові картки Maestro, Electron, Visa Classic Domestic і новий кредитний продукт із 100%-ною онлайновою авторизацією - MasterCard Electronic. Кредитні картки типу Standart і Gold не дуже розповсюджені. При цьому слід відмітити активність платіжних систем і банків щодо розширення кількості кредитних продуктів, особливо за рахунок програм карткового споживчого кредитування.

Традиційно кредитні продукти складають меншу частку емісії через те, що ризик несанкціонованих трансакцій за кредитними продуктами значно вищий, ніж за дебетними. Чистих кредитних продуктів у понятті моделі карткового бізнесу, що діє в країнах Європи, в Україні для масового споживача поки що не існує. Забезпечення наданої кредитної лінії у вигляді грошового депозиту, поруки третьої особи продовжує бути необхідною умовою відкриття карткового рахунку. При цьому на перше місце при емісії кредитних карток виходить ефективність роботи служби безпеки банку, що відповідає за перевірку потенційних клієнтів і повернення сум, а також моніторинг емісії та еквайрінгу карток. За відсутності в Україні практики кредитних бюро робота щодо масового споживчого кредитування залишається досить трудомісткою та ризикованою.

Таким чином, підводячи підсумок всьому вищевикладеному в даній главі можна зробити декілька виводів, які допоможуть продовжити дослідження в наступній главі в області банківських операцій, повязаних з випуском, використанням і обслуговуванням платіжних карт:

по-перше, оскільки в даний час більше 200 країн світу, включаючи і Україну, використовують карти в платіжному обігу, що дає можливість розглядати карту як найважливішою елемент «технологічної революції» в банківській справі, саме вона, у ряді випадків, грає роль головної в електронних банківських системах;

по-друге, слід зазначити той факт, що український ринок банківських послуг зазнає постійно серйозні зміни і в останні декілька років придбав всі риси ринку пластикових карт, що динамічно розвивається;

по-третє, важливою особливістю українського ринку пластикових карт є те, що основними елементами систем платежів є саме банківські картки, а не карти небанківських установ;

по-четверте, українські банки-емітенти платіжних карт, в більшості своїй, випускають в оборот дебетові картки, у звязку з особливостями економічної ситуації в країні (інфляція, підвищені економічні ризики) і прагненням застрахувати себе від можливих втрат.

платіжний картка банк

Делись добром ;)