1.1 Економічна сутність операцій банка з платіжними картками

У широкому розумінні пластикова карта - це узагальнюючий термін, що позначає всі види карток, різних як за призначенням, набору послуг, що надаються з їх допомогою, так і по своїх технічних можливостях і організаціях, що їх випускають.

Найважливіша особливість всіх пластикових карт, незалежно від міри їх досконалості, полягає в тому, що на них зберігається певний набір інформації, використовуваний в різних прикладних програмах.

Згідно з Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" [2]: "платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором."

Стандартна пластикова карта має довжину 85,6 мм, ширину 53,9 мм і товщину близько 0,76 мм і містить наступні реквізити:

· логотип банку-емітента;

· голограму міжнародної платіжної системи;

· номер карткового рахунку клієнта, що складається з 16-ти цифр;

· термін дії карти (рік і місяць);

· прізвище і імя власника;

· магнітну смугу, що розташована на зворотному боці карти, містить інформацію про користувача, термін дії і номер карткового рахунку клієнта;

· смугу із зразком підпису власника карти.

У своєму виданні професор економічних наук Мороз A.M. [10, 93-95] розглядає пластикову картку як невідємну складову проведення масових платежів на безготівковій основі. Самі по собі вони не є грошима і не здійснюють обороту, а є лише підтвердженням того, що їх власники мають на своїх рахунках певну суму грошей, яку можна привести в рух за допомогою карток і погасити свої зобовязання. Тому, на його думку, емісія карток не збільшує загальної маси грошей в обігу, та зате вона може прискорити їх оборот, збільшити залучення готівкових засобів в банківський оборот, збільшити роль грошово-кредитного мультиплікатора, який може привести до збільшення пропозиції грошей і інфляційних процесів.

Взаємодія учасників карткового проекту відбувається за наступною схемою (рис. 1.1.):

1- оформлення і видача карти клієнтові;

2 - надання карти для оформлення покупки або оплати послуг;

3-4 - запит на авторизацію;

5-6- результати авторизації;

7- передача товару і чека на нього власникові карти;

8- передача чеків на куплені товари;

9- зарахування засобів за куплені товари на рахунок торгівельних

організацій;

10-13 - розрахунки банку-емітента з банком-еквайром за проведені трансакції;

14- надання виписки про проведену трансакцію;

15- розрахунки власника карти з банком- емітентом.

Рис. 1.1. Схема покупки товару з використанням банківської кредитної картки [9, с. 119].

Для зручності в здійсненні операцій з пластиковими картами використовуються так звані автобанки або банкомати, керовані останнім поколінням банкоматів магнітних пластикових карт. Ці пристрої допомагають банківським службовцям зосередитися на наданні не простих, а більш спеціалізованих видах послуг, дозволяють зменшити операційні витрати і знизити необхідність у відкритті нових відділень. Крім того, банки збільшують доходи, стягуючи плату за користування банкоматами.

Цінність банкомату для споживача полягає в тому, що вони розширюють часові і просторові рамки, у яких клієнт може здійснювати стандартні банківські операції з отримання готівки і здійснення вкладів.

Для того, щоб здійснити банківську операцію за допомогою пластикової карти клієнтові необхідно ввести карту в щілину банкомату, де розташований зчитуючий пристрій з памяттю і за допомогою клавіатури ввести свій чотиризначний пін-код, відомий лише власникові карти. Упевнившись в ідентичності отриманої з двох каналів інформації, банкомат дає дозвіл на здійснення будь-якої необхідної для клієнта операції, що висвічується на табло. За допомогою клавіатури клієнт дає банкомату команду на виконання вибраної операції. Прийнявши і обробивши інформацію, банкомат через певний пристрій приймає або видає гроші і в той же час, також видає квитанцію (чек), де вказується:

· найменування обслуговуючого банку і його адреса;

· дата і час здійснення операції (трансакції);

· код терміналу;

· номер картки;

· ідентифікаційний код операції (трансакції);

· назва операції;

· сума коштів, що знаходиться на картковому рахунку клієнта;

· сума залишку грошових коштів, що залишилися у розпорядженні клієнта після здійснення необхідної операції.

Операції, здійснювані за допомогою банкоматів і касових апаратів (ПОС-терміналів) називаються трансакцією, тобто вона є послідовністю повідомлень обслуговуючому пристрою, в основному для здійснення доступу до рахунку клієнта, з метою його дебетування, кредитування або здобуття інформації про стан рахунку.

Якщо розглядати банкомат з точки зору банку, то він для нього є дуже ефективним засобом, що дозволяє йому істотно скоротити обслуговуючий персонал відділення і отримувати великий прибуток, а також зберегти свої позиції на споживчому ринку, отримати переваги в конкурентній боротьбі. Такий бурхливий розвиток банкоматів Харченко В. [25,с. 31] в своїй статті пояснює тим, що банки прагнуть створювати альтернативу закритим банківським установам у вихідні і святкові дні, а також відпала необхідність в додаткових витратах на приміщення і обслуговуючий персонал.

З точки зору ж клієнта, банкомати мають як ряд переваг, так і ряд недоліків. До переваг можна віднести, перш за все, прудкість і зручність, можливість здійснювати операції за допомогою банкомату у будь-який час доби, тому, на думку даного автора, останніми роками клієнти банків найчастіше звертаються до послуг банкоматів, ніж у відділення банків, причому більше половини клієнтів користується його послугами регулярно. До недоліків користування банкоматом можна віднести:

— списання коштів з рахунку клієнта в день проведення операції, а не через певний проміжок часу, як в разі звернення у відділення банку;

— можливі втрати і крадіжки карток, що виключає своєчасний доступ до свого рахунку через банкомат;

— можуть виникнути деякі складнощі у випадку, якщо зараз банкомат не працює з різних причин.

Досліджуючи економічну сутність пластикової карти, необхідно вказати, що все більше і більше українських банків звертається до пластикових карт, як до нового інструменту банківського маркетингу. Залежно від цілей і можливостей карткові проекти можуть бути реалізовані за різними платіжними схемами, тобто умовам, на яких обслуговується картковий рахунок клієнта.

Залежно від умов здійснення розрахунків за операціями з використанням платіжних карток можуть застосовуватися такі платіжні схеми: дебетова, дебетово-кредитна та кредитна (п. 2.8 Положення № 137) [5].

Дебетова платіжна схема передбачає здійснення клієнтом банку операцій з використанням платіжної картки в межах залишку коштів, які обліковуються на його картрахунку (тобто якщо на картковому рахунку грошові кошти відсутні, то держатель картки не зможе з її допомогою розрахуватися за товари; для проведення зазначених операцій картковий рахунок має бути поповнено). Ця схема не передбачає одержання клієнтам від банку кредиту на картковий рахунок.

За умови застосування дебетово-кредитної платіжної схеми клієнт банку проводить операції з використанням платіжної картки в межах залишку коштів, які обліковуються на його картрахунку, а в разі їх недостатності (відсутності) -- за рахунок наданого банком кредиту.

Кредитна платіжна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, які банк поміщає на картковий рахунок. Зрозуміло, що йдеться про грошові кошти, надані клієнту у кредит (у межах кредитної лінії).