6.3.2. Розрахунки за відкритим рахунком

Розрахунки за відкритим рахунком передбачають пе­ріодичні платежі імпортера експортеру після одержання товару. Сума поточної заборгованості враховується в кни­гах торгових партнерів. Ця форма міжнародних розрахун­ків пов’язана з кредитом за відкритим рахунком. Порядок розрахунків (рис. 6.2) визначається угодою між контр­агентами, яка передбачає періодичні платежі у конкретні строки (після завершення поставок або перепродажу това­ру імпортером в середині чи наприкінці місяця). Після пе­ревірки розрахунків остаточне погашення заборгованості по відкритому рахунку здійснюють переважно з використанням банківського переказу або чека. Тому банківська статистика часто відносить розрахунки за відкритим рахунком до банківських переказів.

Рисунок 6.2 – Механізм розрахунків за відкритим рахунком:

1 – поставка продукції, надання послуг та відправлення доку­ментів;

2 – надання доручення на перерахування коштів експортеру;

3 – переказ коштів з банку в банк;

4 – авізування експортера про за­рахування коштів.

Відкритий рахунок використовують при розрахунках між: фірмами, пов’язаними традиційними торговельними відносинами; ТНК та її закордонними філіями за експорт­ними поставками; експортером і брокерською фірмою; змі­шаними фірмами з участю експортера; за товари, відправ­лені на консигнацію для продажу зі складу; за реалізацію власного товару іноземній філії.

Відкритий рахунок вико­ристовують і під час операцій з давальницькою сировиною з обов’язковою оплатою за неї, коли суб’єкти поперемінно є експортером та імпортером.

За будь-якої форми розрахунку в контракті також пот­рібно зазначити:

• повну назву банку експортера;

• юридичну адресу банку експортера;

• код/МФО банку експортера;

• номер банківського рахунка експортера, на який за­раховуватимуть кошти;

• повну назву банку імпортера;

• юридичну адресу банку імпортера;

• код/МФО банку імпортера;

• номер банківського рахунка імпортера, з якого пере­раховуватимуть кошти.

Розрахунки за відкритим рахунком застосовують за ре­гулярних поставок, коли довіра підсилюється тривалими діловими відносинами, а покупець – надійна фірма.

Особливість цієї форми розрахунків у тому, що рух то­варів випереджає рух грошей. Розрахунки при цьому ві­дірвані від товарних поставок і пов’язані з комерційним кредитом, за яким експортер односторонньо кредитує імпортера. Якщо взаємні поставки товарів відбуваються одночасно з наступними розрахунками за відкритим рахун­ком, то їх відображають на контокоренті (єдиному рахун­ку), тобто відбуваються двостороннє кредитування і залік взаємних вимог.

Розрахунки за відкритим рахунком найвигідніші для імпортера, оскільки він має певну відстрочку оплати за відсутності ризику щодо обсягу комплектації і термінів поставки товару. Для експортера ця форма розрахунків найменш вигідна, тому що не гарантує своєчасної плати, уповільнює оборотність капіталу, інколи спричиняє 183н.183183183прність вдаватися до банківського кредиту. Ризик не­отримання коштів за відвантажений товар при односто­183н.183183183пр використанні цієї форми розрахунків аналогіч­ний ризику 184н.184184184прока товару експортером при авансових платежах. Фактично цю форму розрахунків застосовують для кредитування імпортера, вона відображає довіру до нього з боку експортера. Найчастіше вдаються до неї на умовах взаємності, коли контрагенти поперемінно висту­пають у ролі продавця і покупця, оскільки невиконання зобов’язань імпортером спричиняє призупинення товар­них поставок експортером. За односторонніх поставок роз­рахунки за відкритим рахунком застосовують рідше.

Розрахунки за компенсаційними угодами здійснюють за загальноприйнятою у міжнародній практиці формою (відкритий рахунок, акредитив тощо).