logo search
DF_11 / Інтернет-ресурси Міжнародні фінанси / Міжнародні фінанси Дьяконова-2013

8.4. Світовий фінансовий ринок. Сутність і структура

Міжнародний фінансовий ринок нині є глобальною системою акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх 227н.227227227прокакам із різних країн на принципах ринкової конкуренції.

Фінансовий ринок– сукупність економічних відносин з приводу перерозподілу тимчасово вільних фінансових ресурсів між населенням, суб’єктами господарювання та державою через систему227н.227227227пвих інститутів на основі взаємодії попиту і пропозиції[17].

Формування світового фінансового ринку на сучасному етапі відбувається під впливом процесу глобалізації національних фінансових ринків:

З функціонального погляду, світовий фінансовий ринок – система ринкових відносин, у якій об’єктом операцій виступає грошовий капітал і яка забезпечує акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків, створюючи умови для безперервності та рентабельності виробництва.

З інституційного погляду, світовий фінансовий ринок – це 228н.228ність банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків та які є посередниками перерозподілу фінансових активів між кредиторами і позичальниками, продавцями і покупцями фінансових ресурсів [17].

Головна функція міжнародного фінансового ринку полягає у забезпеченні міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучати достатню кількість фінансових засобів у різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні.

Функції фінансового ринку:

Головне призначення міжнародного фінансового ринку – забезпечення перерозподілу між країнами акумульованих вільних 229н.229229229пвих ресурсів для сталого економічного розвитку світового господарства й одержання від цих операцій певного доходу.

Учасники міжнародного фінансового ринку з інституційного погляду – це сукупність кредитно-фінансових установ, через які здійснюється рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічни відносин.

Учасників міжнародного фінансового ринку можна 229н.229229229прокатти за такими ознаками:

І. За метою та мотивами участі на ринку:

1. Хеджери – учасники світового фінансового ринку, які використовують інструменти ринку деривативів для страхування курсового (цінового) ризику, ризику трансферту, який притаманний фінансовим інструментам, своїх активів чи конкретних угод на ринку “спот”. Вимогам 229н.229229229у процесі виконання угоди, як правило, відповідає реальний фінансовий інструмент, який він має чи матиме на момент виконання угоди. Хеджування – проведення операцій, спрямованих на мінімізацію фінансових ризиків, пов’язаних з існуючими чи229н.229229229пніми позиціями. Це досягається шляхом створення позиції на ринку деривативів, яка була би протилежна позиції, що вже існує чи планується, на ринку реального активу.

2. Спекулянти – укладають угоди виключно з метою заробити на сприятливому русі курсів, і тому рух курсу для них є бажаним. Вони здійснюють купівлю (продаж) контрактів, щоб пізніше продати (купити) їх за вищою (нижчою) ціною і не мають на меті страхувати поточні й майбутні позиції від курсового ризику.

ІІ. За країнами походження:

1. Розвинуті країни.

2. Країни, що розвиваються.

3. Міжнародні інституції.

4. Офшорні центри.

ІІІ. За типами інвесторів:

1. Фізичні особи.

2. Юридичні особи.

Оскільки на світовому фінансовому ринку гроші та інші 230н.230230230пві інструменти постійно знаходяться у русі, переміщуючись від однієї приватної особи до іншої, від однієї держави до іншої, то виникає необхідність в існуванні найрізноманітніших міжнародних230н.230230230пвих посередників.

Фінансові посередники – фінансові установи, чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників.

Серед фінансових посередників належне місце займають суб`єкти банківської системи, небанківські фінансові та кредитні інститути, контрактні фінансові інститути.

До складу фінансових посередників входять такі типи кредитно-фінансових установ: 230н.230230230прокат230230установи (комерційні банки та ощадні установи, взаємоощадні банки, позико-ощадні асоціації та кредитні спілки); ощадні установи контрактного типу (страхові компанії – компанії зі страхування життя, компанії, що забезпечують інші види страхування, пенсійні фонди); інвестиційні посередники (інвестиційні та іпотечні банки, фінансові компанії).

Базовою основою для їх функціонуванняє реалізація кредитно-інвестиційних умов (тобто безпосереднє фінансування) та заміна прямого фінансування непрямим через випуск власних вторинних зобов’язань. Дані інститути мають можливість отримувати прибуток за рахунок економії, що обумовлена зростанням масштабу операцій, а також з урахуванням аналізу кредитоспроможності потенційних кредиторів, розробки порядку надання позик і розрахунків на основі рівномірного розподілу ризиків.

Мета діяльності фінансових посередників полягає у перетворенні заощаджень фізичних і юридичних осіб на капітал і вкладенні його у діяльність різних суб’єктів господарювання, з 230н.230230230прокат230230і при цьому рівня ризику. Система спеціалізованих фінансових посередників надає власникам заощаджень більші вигоди, аніж просто можливість одержувати відсотки на капітал (рис. 8.2).

Структура фінансового ринку зображена на рис. 8.3.

Світовий фінансовий ринок складається з:

Участь національних валютних, кредитних, фондових ринків в операціях світового ринку визначається такими факторами:

Рисунок 8.3 – Структура фінансового ринку [17]

Відмінності міжнародних фінансових ринків (МФР) від національних:

За видами фінансових інструментів можна виділити:

- ринку боргових цінних паперів – на даному ринку обертаються цінні папери, що передбачають наявність певного графіка платежів за відсотками, а також графіка погашення основної суми боргу. Боргові цінні папери поділяються на короткострокові (термін погашення до 1 року) та середньо- і довгострокові (термін погашення більше року).

- ринку акцій;

- ринку похідних фінансових інструментів – об’єктом якого є контракти форвардного типу. Враховуючи ту обставину, що даний ринок в Україні знаходиться лише на стадії становлення, поділяти цей ринок на форвардний ринок та ринок опціонів недоцільно.

За функціональним призначенням виділяють:

- валютний;

- депозитний;

- кредитний.

- ринок боргових цінних паперів;

- ринок акцій;

За ознакою набуття права власності виділяють:

За територіальною ознакою:

За ступенем ризику відповідних фінансових інструментів:

Структура фінансової системи визначається специфікою та умовами діяльності фінансових інститутів на фінансових ринках при відповідному системному забезпеченні.

Серед найбільш значних тенденцій розвитку світового 235н.235235235пвого ринку на сучасному етапі є:

1. Глобалізація ринків – посилення ролі міжнародних ринків з погляду операцій кредитування і позичання резидентами різних країн.

2. Інтернаціоналізація ринків – міжнародний характер операцій позичальників і кредиторів, широка диверсифікація їхніх активів і пасивів за країнами та регіонами, існування стійкої мережі структурних підрозділів за кордоном не дають змоги визначити їх національну належність.

3. Зростання міжнародної конкуренції між суб’єктами ринку, які є резидентами різних країн.

4. Інтеграція сегментів міжнародного фінансового ринку – інтеграційні процеси сприяли підвищенню мобілізації позичкового капіталу, зниженню 236н.236236236прокат236236витрат, міжнародній торгівлі цінними паперами, отриманню оперативної інформації про стан міжнародних фінансових ринків.

5. Конвергенція сегментів міжнародного фінансового ринку – процес зняття законодавчих обмежень, перешкод (бар’єрів) регулювання і збільшення кількості міжнародних операцій як міжнародними позичальниками, так і кредиторами, поступове стирання меж між секторами та сегментами міжнародних ринків довгострокового фінансування.

6. Концентрація сегментів міжнародного фінансового ринку – відбувається шляхом укладення угод злиття та поглинання 236н.236236236пвих інституцій, у тому числі і серед корпорацій-позичальників. Унаслідок цього спостерігається концентрація значних фінансових ресурсів у обмеженому колі глобальних учасників, які здатні вести активні операції на всіх його сегментах.

7. Проблеми комп’ютеризації та інформатизації ринків – прийняття рішень базується на складному комп’ютерному моделюванні, статистичному аналізі великих масивів даних і застосуванні методів математично-статистичних симуляцій і нейронних систем прогнозування.