8.5. Особливості міжнародної експансії комерційних банків

У міжнародній експансії японських банків є кілька основних етапів. До початку 80-х pp. їхня міжнародна активність була вкрай обмеженою, зосереджувалася в основному на фінансуванні японського експорту і валютних операцій, пов'язаних із зовнішньоекономічними зв'язками країни. Міжнародну діяльність у широких масштабах здійснював тільки Bank of Tokyo. У 1970-1972 pp. відбулося стрибкоподібне зростання іноземних активів багатьох японських банків. Використовуючи політику "кредитного демпінгу", японські банки прагнули відтіснити іноземних конкурентів і завоювати своє місце на міжнародному кредитному ринку.

До створення розгалуженої мережі банківських заснувань за кордоном Японія приступила лише на початку 70-х pp. За відносно короткий період японські банки створили могутню базу для зовнішніх операцій і за розмірами своєї закордонної мережі вийшли на третє місце у світі (після американських і англійських). Більша частина японських банківських інститутів у США знаходиться в двох центрах: Нью-Йорку і Каліфорнії, їхня концентрація в Нью-Йорку висвітлює значення останнього як міжнародного валютно-фінансового центру.

Із відкриттям в Нью-Йорку в 1952 р. відділення Bank of Tokyo почалося відновлення закордонної банківської мережі Японії.

Усього в Нью-Йорку розташовані 24 відділення, 5 дочірніх компаній і 5 представництв японських банків. Операції японських банків у Каліфорнії мають яскраво виражену торгову спрямованість. Найбільш сильні позиції в цьому штаті займають створені на початку 50-х pp. Bank Tokyo California і Sumitomo Bank California. Японськими банками в Каліфорнії відкрито 24 відділення, 9 дочірніх компаній і 5 представництв.

Найбільшим європейським плацдармом японських банків служать Великобританія і Німеччина. Японське банківське угруповання в Лондоні - одне із численних після американського. Проникнення японського банківського капіталу на австралійський континент, яке почалося наприкінці 60-х pp., було настільки динамічним, що за короткий термін японським банкам вдалося зайняти не тільки рівні, але й у деяких випадках кращі позиції в боротьбі з досвідченими конкурентами з Великобританії, Франції, США. У Південно-Східній Азії японськими банками найбільшою мірою освоєні Сінгапур і Гонконг.

Одним із методів проникнення японських банків на іноземні грошові ринки стало створення багатонаціональних банківських інститутів. Характерна риса в організації багатонаціональних банківських угруповань за участі японського капіталу - співробітництво, як правило, лише з великими банками, що володіють значним досвідом у міжнародних банківських справах. Серед найбільших японських та іноземних банків виділяються угруповання Mitsubishi - Chaise Manhattan Bank, Fuji - City Bank, Sumitomo - Bank of America. Більш складні зв'язки існують між Dai-Ichi Kangyo Bank та Long-term Credit Bank of Japan, між Sanva та Continent Bank,

Стабільність японських банків забезпечується розвиненою системою нагляду за їхнім створенням і діяльністю. Нагляд здійснюється Банком Японії і Міністерством фінансів. Важливе значення при здійсненні нагляду за банківською діяльністю приділяється системі регулярних контрольних перевірок банків. З метою захисту інтересів вкладників, підтримки стабільності кредитної системи і стійкого стану фінансових інститутів міністерство фінансів і Банк Японії по черзі, раз у два роки, проводять перевірку банків. Основні способи перевірки - аналіз стану активів, огляд філій банків і співбесіда з управлінськими кадрами. Все більша увага приділяється контролю банку за ризиками, за заходами, що приймаються щодо збільшення власного капіталу, рентабельністю, програмою менеджменту, здійсненням структурної перебудови й інших фактичних параметрів. Аналіз банківських активів проводиться для визначення стану, пов'язаного з кредитуванням та іншими видами активів, що дозволяє з'ясувати ступінь кредитного ризику. Аналіз здійснюється за напрямами кредитування; акцептними зобов'язаннями клієнтів; гарантіями, виданими банком; цінними паперами тощо.

Для підтримки стабільності банківської системи і запобігання можливих банківських банкрутств у 1971 р. у Японії була створена Корпорація з гарантій банківських вкладів, 2/3 її статутного капіталу належить уряду і Банку Японії, а інша частина приватним банкам. Практично кожен японський банк щомісяця платить у фонд Корпорації внески в розмірі 1,012 % від суми його депозитів.

1 квітня 1998 р. у Японії була оголошена реформа банківської системи, що збігалася за часом з початком нового фінансового року. Реформа скасовувала більшість обмежень на валютні операції, а також на банківські угоди, пов'язані з увезенням і вивезенням капіталу. Така реформа - це рятівний шанс для токійського фондового ринку, застій якого призвів до того, що за обсягом торгів він становив на той час лише 50 % від власного показника за 1989 p., а за реальною вартістю проданих акцій - навіть менше.

У результаті реформи відбулося загострення конкурентної боротьби між банками і брокерами. Розвиток ринку фондів суспільного споживання створив привабливі можливості для портфельних інвестицій як японських, так і західних компаній. Перелив величезної грошової маси особистих заощаджень з депозитних рахунків у цінні папери сприяло підйому ринку капіталу. Широкий спектр пропонованих на ринку фінансових продуктів зменшує залежність корпоративних клієнтів від конкретних банківських структур, змушує останніх здійснювати інноваційну політику, але дозволяє зробити стратегічні зміни від непрямого (банківського) фінансування до прямого, безпосередньо пов'язаного з ринком капіталу.

Незважаючи на те, що в динаміці спостерігається скорочення прибутку японських банків, японська банківська система залишається однією із самих могутніх у світі. А такі банки, як Mizuho Financial Group, The Bank of Tokyo-Mitsubishi ma Mitsubishi UFJ займають провідні позиції у світових рейтингах комерційних банків як за рівнем ринкової капіталізації, так і за розмірами консолідованих активів (див. додаток).