34. Функції та повноваження держфінпослуг у нагляді за страховою діяльністю.
11 грудня 2002 року за Указом Президента України № 1153/2002 згідно із Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Держфінпослуг має таку структуру:
- Управління організаційно-аналітичного забезпечення керівника;
- Департамент державного регулювання та розвитку ринка фінансових послуг;
- Департамент страхового нагляду;
- Департамент нагляду за недержавними пенсійними фондами (НПФ);
- Департамент нагляду за кредитними установами;
- Департамент нагляду за фінансовими компаніями;
- Адміністративно-господарський департамент;
- Юридичне управління;
- відділ фінансового моніторингу та внутрішнього аудиту;
- відділ міжнародного співробітництва та протоколу;
- відділ кадрів;
- відділ діловодства і контролю;
- територіальні управління.
Департамент страхового нагляду – це самостійний структурний підрозділ Держфінаослуг, у складі якого відділ аналізу є: відділ аналізу звітності;відділ ліцензування страховиків; управління виїзного страхового нагляду; інспекційний відділ; відділ роботи з територіальними управліннями.
Функції Департаменту страхового нагляду:
- ухвалення рішення про реєстрацію страховиків та внесення їх до Єдиного реєстру страховиків (перестраховиків);
- здійснення ліцензування діяльності страховиків;
- ведення державного реєстру страхових і перестрахових брокерів;
- реєстрація при видачі ліцензій на право здійснювати різного виду страхування правил страхування та змін і/або доповнень до цих правил;
- здійснення контролю за платоспроможністю страховиків та достовірністю інформації, яку страховики надають до Комісії;
- аналіз інформації про стан та перспективи розвитку ринку фінансових послуг;
- проведення виїзних та безвиїзних перевірок діяльності страховиків та страхових посередників;
- надсилання страховикам обов’язкових до виконання розпоряджень щодо усунення порушень законодавства та вимоги надання необхідних документів;
- застосування засобів впливу у разі порушення страховиками законодавства, що регулює діяльність з надання фінансових послуг, якщо ці засоби впливу не належать до компетенції Комісії;
- підготовка пропозицій та рішень Комісії.
Відповідно до ст.37 Закону України «Про страхування» уповноважений орган має право:
- одержувати в установленому порядку від страховиків звітність про страхову діяльність, інформацію про їх фінансовий стан та необхідні пояснення щодо звітних даних, а від підприємств, установ і громадян – інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;
- проводити перевірку стосовно правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність та достовірність їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування; не частіше одного разу на рік призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов’язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;
- видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання – призупинювати або обмежувати дії ліцензії цих страховиків до усунення виявлених порушень або прийняття рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків);
- проводити тематичні перевірки діяльності страховиків у разі необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах зверненнях страхувальників, достовірності показників звітності, виконання вимог раніше наданих приписів, за дорученням правоохоронних органів державної влади, зустрічних перевірок достовірності та правильності укладених договорів страхування та перестрахування та в разі надходження інформації від страхувальників про порушення;
- отримувати від страхових та перестрахових брокерів установлену звітність про їхню діяльність та інформацію про укладені договори, а також необхідні пояснення стосовно даних;
- видавати приписи страховим посередникам про усунення виявлених порушень законодавства, а в разі їх невиконання приймати рішення про виключення страхового або перестрахового брокера з державного реєстру страхових і перестраховик брокерів;
- одержувати в установленому порядку від аварійних комісарів інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань, у тому числі інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та заподіяну шкоду;
- створювати комісій та робочі групи для проведення перевірок діяльності страховика та страхових посередників;
- здійснювати контроль за достовірністю та повнотою інформації, що надається учасниками страхового ринку;
- отримувати безоплатно від органів виконавчої влади інформацію та статистичну звітність, необхідну для виконання покладених на нього завдань;
- звертатись до суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика (перестраховика) або страхового посередника.
- 1. Передумови виникнення і форми страхування.
- 2. Зміст, функції та принципи страхування.
- 3. Необхідність і форми страхового захисту.
- 4. Об’єкт, предмет, методи та методологія досліджень у страхуванні.
- 5. Страховий фонд: принципи формування і використання.
- 4. Розкладання збитків серед широкого кола учасників страхування.
- 5. Страховий фонд – це форма поєднання інтересів індивіда і суспільства.
- 6. Роль страхування в ринковій економіці.
- 7. Поняття класифікації страхування та її значення.
- 8. Класифікація страхування за об’єктами.
- 9. Обов’язкова та добровільна форми страхування.
- 11. Зміст та структурна характеристика ризику.
- 12. Концепція управління ризиками.
- 14. Визначення тарифів за договорами загального страхування.
- 15. Становлення та характеристика страхового ринку україни.
- 16. Структура страхового ринку.
- 17. Тенденції розвитку страхового ринку україни.
- 18. Зміст та цілі маркетингу в страховій діяльності.
- 19. Комплекс маркетингу на страховому ринку.
- 20. Стратегія збуту на страховому ринку.
- 21. Страхові посередники.
- 22. Страхова компанія як база ланка страхового ринку.
- 23. Стратегія страхової компанії.
- 24. Організаційна структура страхової компанії
- 25. Ресурси страхової компанії.
- 26. Органи управління страховою компанією.
- 27. Об’єднання страховиків та їх функції.
- 28. Необхідність та зміст державного регулювання страхової діяльності.
- 29. Ліцензування страхової діяльності.
- 30. Оподаткування страховиків.
- 31. Порядок укладання страхового договору.
- 32. Права і обов’язки суб’єктів страхового зобов’язання.
- 34. Функції та повноваження держфінпослуг у нагляді за страховою діяльністю.
- 35. Структура й завдання органів державного нагляду за страховою діяльністю.
- 36. Зміст і види страхування життя.
- 37. Змішане страхування життя.
- 38. Стан та перспективи розвитку страхування життя в україні.
- 39. Зміст та структура страхування від нещасних випадків.
- 40. Обов’язкове державне страхування від нещасних випадків.
- 41. Добровільне страхування від нещасних випадків.
- 42. Страхування від нещасних випадків пасажирів.
- 43. Необхідність та структура медичного страхування.
- 44. Обов’язкове медичне страхування.
- 45. Добровільне медичне страхування.
- 46. Страхування ренти (ануїтетів).
- 47. Страхування додаткової пенсії.
- 48. Структура та принципи майнового страхування.
- 49. Вартісна оцінка майна,що підлягає страхуванню
- 50. Врегулювання вимог страхувальника щодо відшкодування збитків.
- 51. Страхування майна на випадок вогню, стихійного лиха та крадіжки
- 52. Страхування технічних ризиків.
- 53. Страхування будівель.
- 54. Страхування тварин.
- 55. Страхування домашнього майна.
- 56. Автомобільне страхування.
- 57. Страхування водних транспортних засобів, морське страхування.
- 58. Авіаційне страхування.
- 59. Страхування вантажів на різних видах транспортних засобів.
- 60. Місце страхування в страховому захисті підприємництва.
- 61. Різновиди страхування підприємницьких ризиків
- 62. Страхування підприємницької діяльності в промисловості
- 63. Страхування в системі управління підприємницьким ризиком в аграрному бізнесі
- 64. Економічний зміст страхування кредитів
- 65. Форми страхування кредитів
- 66. Страхування депозитів
- 67. Страхування фінансових гарантій
- 68. Особливості іпотечного страхування банків
- 69. Необхідність, зміст і структура страхування цивільної відповідальності
- 70. Страхування професійної відповідальності
- 71. Страхування джерел підвищеної небезпеки
- 72. Страхування інших видів відповідальності
- 73. Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
- 74. Страхування відповідальності перевізника вантажів
- 75. Необхідність та перспективи розвитку співстрахування в україні
- 76. Поняття та значення перестрахування у забезпеченні гарантій страхового захисту
- 77. Види та методи перестрахування
- 78. Стан та перспективи розвитку перестрахування в україні
- 79. Доходи страховика
- 80. Витрати страхової компанії
- 81. Прибуток страховика
- 82. Поняття фінансової надійності
- 83. Джерела забезпечення фінансової безпеки страхової організації
- 84. Платоспроможність страховика та методи її оцінки