24.2. Регулювання офшорного банківського бізнесу

Сьогодні в світі діє більше ЗО міжнародних офшорних фінансових центрів (далі - МОФЦ), а кількість офшорних банків уже перевищила за тисячу. Якщо орієнтуватися на дані початку 90-х pp., то провідними МОФЦ були Швейцарія, Гонконг, Сінгапур, Багами, Кайманові острови, Бахрейн, Нідерландські Антильські острови і Панама. Проте ОББ відрізняється великою маневреністю і за поточне десятиліття між основними МОФЦ світу відбулися зміни в розташуванні сил, так, наприклад, успішно розвиваються МОФЦ Кіпру, Мальти, Малайзії, Британських Вірджинських і Маріанських островів. Між МОФЦ йде постійний рух великих фінансових потоків, і їх позиції постійно змінюються.

Система регулювання ОББ, що в цілому склалася, забезпечує широкий доступ звичайним банкам, транснаціональним корпораціям, юридичним і фізичним особам до офшорних банківських операцій як засновників офшорних банків, так і їх клієнтам.

У провідних МОФЦ, крім законодавства про офшорну діяльність взагалі, введені спеціальні закони про офшорну банківську діяльність. Місцевим законодавством передбачається обов'язкове отримання одного з двох-трьох типів ліцензій на ведення офшорних банківських операцій (необмежена і обмежена, типу А, В, С, N1, N2 і N3 тощо). Ці ліцензії видаються міністром фінансів або Центральним банком країни реєстрації.

Банківська ліцензія типу А видається тільки першокласним банкам з солідною міжнародною репутацією. Вона дозволяє офшорному банку вести будь-які банківські операції як з резидентами, так і нерезидентами, а з нерезидентами - і в будь-якій іноземній валюті. Розрахунки в національній валюті країни реєстрації банкам заборонені. Банківська ліцензія типу А видається на термін від 1 до 5 років, її дія пролонговується автоматично на наступний термін, якщо утримувач ліцензії типу А не порушує норм ОББ, що діють. На користь клієнтури і зміцнення міжнародної репутації своїх країн місцева адміністрація встановила підвищені вимоги до утримувачів ліцензії типу А щодо мінімальних сум статутного капіталу і сплаченої його частки офшорними банками, а також реєстраційного і ліцензійного збору. Видачі ліцензії типу А зазвичай передує серія переговорів з керівництвом материнського банку про конкретні умови реєстрації і діяльності кожного першокласного офшорного банку. Утримувачів ліцензій типу А небагато через високі вимоги до них, і лише великі міжнародні банки з високою діловою репутацією у змозі виконати ці вимоги.

Банківська ліцензія типу В, забороняючи банківське обслуговування резидентів країни реєстрації банку, дозволяє усі або майже всі банківські операції з нерезидентами за кордоном в іноземних валютах. Зазвичай вона видається строком на 1 рік, і її дія продовжується на наступний термін, якщо офшорний банк не порушує вимог місцевого банківського регулювання. Вимоги щодо статутного капіталу і ліцензійного збору для банків з ліцензією типу В зазвичай менш жорсткі, ніж для першокласних банків. Більшість офшорних банків реєструються і працюють за ліцензією типу В.

У деяких офшорних банківських центрах видається ліцензія типу С, яка, забороняючи її утримувачам операції на місцевому ринку країни реєстрації банку, дозволяє таким банкам обмежену кількість банківських операцій у деяких іноземних валютах (і те, й інше вказане в ліцензії) і з певними (часто вказаними в ліцензії) нерезидентами. Для них встановлені достатньо скромні мінімуми статутного і сплаченого капіталу і ставки реєстраційних і ліцензійних зборів. Термін дії ліцензії типу С зазвичай 1 рік з можливою подальшою пролонгацією наступного року. Офшорні банки з ліцензією типу С зазвичай обслуговують певну групу організаційно пов'язаних нерезидентних компаній, до складу яких входить і сам офшорний банк, і в цьому сенсі вони схожі на пов'язані страхові компанії. Ця ліцензія популярна і серед заможних фізичних осіб, які з певних причин вирішили мати свій особистий або сімейний офшорний банк.

У більшості офшорних банківських центрах обоє'язковою умовою для реєстрації банку є наявність досвіду банківської діяльності у власників і менеджерів створюваного банку, а в деяких країнах - і особиста участь власників банку в управлінні його поточною діяльністю. Практично всюди введений аудиторський контроль за діяльністю офшорних банків з боку тих чи інших органів управління місцевої адміністрації. Ці заходи істотно оздоровили й упорядкували ОББза останні роки.