12. Концепція управління ризиками.
Незалежно від причин виникнення економічного ризику природним є бажання кожного суб’єкта зменшити можливі втрати, пов’язані з реалізацією цього ризику. Це бажання здійснюється через відповідні (управлінські) рішення, в результаті реалізації яких і відбувається управління ризиком, назване в контексті бізнесу ризик-менеджментом.
Управління ризиком (ризик-менеджмент) – процес прийняття і виконання управлінських рішень, які мінімізують несприятливий вплив на організацію або облік збитків, спричинених випадковими подіями.
Управління ризиком може здійснюватися на різних рівнях:
- на державному рівні (наприклад, система цивільної оброни);
- на рівні фірми або іншого суб’єкта господарювання (зокрема, програма заходів, спрямованих на забезпечення стійкості її заходів);
- на індивідуальному рівні (передусім особове страхування й страхування особистого майна).
Шляхи мінімізації несприятливого впливу ризиків та їх фінансових наслідків:
- ухилення від ризику – набір дій, що сприяють зменшенню несприятливих наслідків певного органу державного управління, фірми або фізичної особи. Ця процедура припускає, що ризики залишаються на власній відповідальності носія. Тому її іноді називають взяттям ризиків на себе;
- передача ризику – сукупність заходів, які дають можливість перекласти відповідальність за зниження можливості виникнення несприятливих подій та за відшкодування та за відшкодування пов’язаних із ними втрат на інший суб’єкт.
Інша класифікація процедур управління ризиком базується на врахуванні співвідношення між моментом здійснення певних заходів та моментом виникнення несприятливої події. З цієї позиції всі методи управління умовно поділяються на дві великі групи:
1) методи управління ризиком до виникнення події, які плануються і здійснюються завчасно і спрямовані на зниження ймовірності настання збитку, зменшення розміру можливого збитку та модифікацію структурних характеристик ризику. До цієї групи методів управління ризиком належать методи трансформації ризиків.
2) методи управління ризиком після події, які здійснюються після настання збиту та спрямовані на ліквідацію наслідків несприятливої події та відшкодування збитку.
Методи трансформації ризиків – група методів, яка передбачає вплив на умови виникнення несприятливих наслідків та можливий розмір збитку. Ці методи також називають технічними методами управління ризиком.
Методи фінансування ризику – група методів, націлених на покриття збитку, який вже відбувся. Ці методи передбачають створення спеціальних резервних фондів та забезпечення інших джерел фінансування збитків. Методи також називаються економічними або фінансовими методами управління ризиком.
Метод створення резервів передбачає, що поточні збитки покриваються за рахунок коштів внутрішніх резервів фондів, спеціально створених для таких цілей. Характеристика ризиків, для яких може бути застосовано цей метод, - пов’язані з кількісною оцінкою ризику, що були описані для методу фінансування з поточного доходу.
Основна відмінність методу фінансування ризику або покриття збитку з резервів від методу створення резервів полягає в більшому розмірі збитків, що і потребує створення названих резервних фондів. Проте встановлення розміру є ключовою проблемою: дуже малі резерви не дозволять захиститися від ризиків, дуже великі – невиправдано відволікатимуть значні фінансові активи від основної сфери діяльності фірми.
Метод кредитування використовується, коли фірма може розраховувати на отримання позики (кредиту) на покриття збитку.
13. ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ ТАРИФІВ З РИЗИКОВИХ ВИДІВ СТРАХУВАННЯ.
Актуарні розрахунки – це система математичних і статистичних закономірностей, яка регламентує взаємовідносини між страховиком та страхувальником. Під час актуарних розрахунків визначають витрати, необхідні на страхування певного об'єкта, собівартість і вартість послуги, яку надає страховик страхувальникові. За допомогою актуарних розрахунків визначають частку участі кожного страхувальника у створенні страхового фонду, тобто визначають розміри тарифних ставок.
Згідно ст. 10 Закону «Про страхування», актуарними розрахунками можуть займатися особи (актуарії), які мають відповідну кваліфікацію згідно з вимогами, встановленими Уповноваженим органом, яка підтверджується відповідним свідоцтвом.
Тарифну ставку, що становить основу страхового внеску, називають брутто-ставкою. Вона складається з нетто-ставки і навантаження.
Структура страхового тарифу
Нетто-ставка виражає ціну страхового ризику і є основною частиною страхового тарифу. Вона призначена для виплати страхового відшкодування і страхових сум та формування страхових резервів. Нетто ставка складається з двох частин – основної частини та ризикової надбавки, яка враховує фактори, які викликають розходження в ймовірності збитку.
Навантаження призначене для відшкодування витрат страховика, пов'язаних з проведенням страхування, а також для забезпечення одержання страховиком прибутку. Навантаження становить меншу частину брутто-ставки (залежно від форми і виду страхування становить від 6 до 40%). Головний елемент навантаження – витрати на ведення справи.
При укладанні договору андеррайтер (фахівець з оцінки ризику), встановлює страховий тариф для конкретного договору страхування. З цією метою він використовує базовий тариф та поправочні коефіцієнти до нього, які враховують не тільки рівень ризику, але й умови договору страхування. Процедуру встановлення тарифу для конкретного договору страховики називають «котируванням ризику».
- 1. Передумови виникнення і форми страхування.
- 2. Зміст, функції та принципи страхування.
- 3. Необхідність і форми страхового захисту.
- 4. Об’єкт, предмет, методи та методологія досліджень у страхуванні.
- 5. Страховий фонд: принципи формування і використання.
- 4. Розкладання збитків серед широкого кола учасників страхування.
- 5. Страховий фонд – це форма поєднання інтересів індивіда і суспільства.
- 6. Роль страхування в ринковій економіці.
- 7. Поняття класифікації страхування та її значення.
- 8. Класифікація страхування за об’єктами.
- 9. Обов’язкова та добровільна форми страхування.
- 11. Зміст та структурна характеристика ризику.
- 12. Концепція управління ризиками.
- 14. Визначення тарифів за договорами загального страхування.
- 15. Становлення та характеристика страхового ринку україни.
- 16. Структура страхового ринку.
- 17. Тенденції розвитку страхового ринку україни.
- 18. Зміст та цілі маркетингу в страховій діяльності.
- 19. Комплекс маркетингу на страховому ринку.
- 20. Стратегія збуту на страховому ринку.
- 21. Страхові посередники.
- 22. Страхова компанія як база ланка страхового ринку.
- 23. Стратегія страхової компанії.
- 24. Організаційна структура страхової компанії
- 25. Ресурси страхової компанії.
- 26. Органи управління страховою компанією.
- 27. Об’єднання страховиків та їх функції.
- 28. Необхідність та зміст державного регулювання страхової діяльності.
- 29. Ліцензування страхової діяльності.
- 30. Оподаткування страховиків.
- 31. Порядок укладання страхового договору.
- 32. Права і обов’язки суб’єктів страхового зобов’язання.
- 34. Функції та повноваження держфінпослуг у нагляді за страховою діяльністю.
- 35. Структура й завдання органів державного нагляду за страховою діяльністю.
- 36. Зміст і види страхування життя.
- 37. Змішане страхування життя.
- 38. Стан та перспективи розвитку страхування життя в україні.
- 39. Зміст та структура страхування від нещасних випадків.
- 40. Обов’язкове державне страхування від нещасних випадків.
- 41. Добровільне страхування від нещасних випадків.
- 42. Страхування від нещасних випадків пасажирів.
- 43. Необхідність та структура медичного страхування.
- 44. Обов’язкове медичне страхування.
- 45. Добровільне медичне страхування.
- 46. Страхування ренти (ануїтетів).
- 47. Страхування додаткової пенсії.
- 48. Структура та принципи майнового страхування.
- 49. Вартісна оцінка майна,що підлягає страхуванню
- 50. Врегулювання вимог страхувальника щодо відшкодування збитків.
- 51. Страхування майна на випадок вогню, стихійного лиха та крадіжки
- 52. Страхування технічних ризиків.
- 53. Страхування будівель.
- 54. Страхування тварин.
- 55. Страхування домашнього майна.
- 56. Автомобільне страхування.
- 57. Страхування водних транспортних засобів, морське страхування.
- 58. Авіаційне страхування.
- 59. Страхування вантажів на різних видах транспортних засобів.
- 60. Місце страхування в страховому захисті підприємництва.
- 61. Різновиди страхування підприємницьких ризиків
- 62. Страхування підприємницької діяльності в промисловості
- 63. Страхування в системі управління підприємницьким ризиком в аграрному бізнесі
- 64. Економічний зміст страхування кредитів
- 65. Форми страхування кредитів
- 66. Страхування депозитів
- 67. Страхування фінансових гарантій
- 68. Особливості іпотечного страхування банків
- 69. Необхідність, зміст і структура страхування цивільної відповідальності
- 70. Страхування професійної відповідальності
- 71. Страхування джерел підвищеної небезпеки
- 72. Страхування інших видів відповідальності
- 73. Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
- 74. Страхування відповідальності перевізника вантажів
- 75. Необхідність та перспективи розвитку співстрахування в україні
- 76. Поняття та значення перестрахування у забезпеченні гарантій страхового захисту
- 77. Види та методи перестрахування
- 78. Стан та перспективи розвитку перестрахування в україні
- 79. Доходи страховика
- 80. Витрати страхової компанії
- 81. Прибуток страховика
- 82. Поняття фінансової надійності
- 83. Джерела забезпечення фінансової безпеки страхової організації
- 84. Платоспроможність страховика та методи її оцінки