UBD_konspekt

6.1. Суть, форми та види кредитів

Кредит – це позиковий капітал, що передається кредитором позичальнику у тимчасове користування на певних умовах.

Виділяють декілька форм кредиту: комерційний, споживчий, банківський та послуги кредитного характеру.

Комерційні кредити надаються підприємствами своїм клієнтам і полягають у продажі товарів на умовах угоди, що передбачає відтермінування кінцевого розрахунку на визначений термін і під відсоток. Об’єктом комерційного кредиту є реалізована продукція, виконані роботи, надані послуги, щодо яких покупцеві здійснюється відтермінування платежу. Метою цього кредиту є прискорення процесу реалізації та збільшення прибутковості основного виду діяльності. Відсоток за комерційним кредитом звичайно нижчий, ніж за банківським кредитом. Комерційний кредит може надаватися без укладення угоди, тобто у випадку оформлення векселя – зобов’язання боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін у певному місці.

Споживчий кредит надається банками, торговельними компаніями і спеціалізованими кредитно-фінансовими установами фізичним особам для придбання споживчих товарів і послуг.

Споживчий кредит може бути:

іпотечний (на купівлю житла на первинному ринку, на купівлю житла на вторинному ринку, на будівництво житла власними силами або за допомогою будівельних організацій);
на придбання автомобіля;
на освіту;
на придбання побутової техніки;
на інші цілі.

Обслуговування позичальника здійснюється разом із банком і торговельною організацією шляхом укладання угоди про надання покупцеві товару кредиту з розстрочкою. Клієнт зобов’язаний внести торговельній організації або банку частину вартості товару за рахунок власних коштів. Забезпеченням кредиту є або куплений товар, або початковий внесок.

Другим способом споживчого кредитування є кредитна картка. Кредитна картка – це іменний платіжно-розрахунковий документ, за допомогою якого здійснюється запозичення грошей або оплата при купівлі товарів і послуг. Кредитні картки випускають банки, промислові та торговельні підприємства, які стягують плату з клієнтів у вигляді разових щорічних платежів та комісійних, які нараховуються регулярно (від вартості оплачених рахунків).

До послуг кредитного характеру належать: факторинг, форфейтинг, лізинг, акцепт, аваль.

Факторингом є операція з придбання банком або факторинговою компанією права на стягнення заборгованості. Таким чином підприємство уникає ризику несплати заборгованості за що платить певний відсоток.

Форфейтингом є кредитування експортера шляхом придбання векселів, які акцептовані імпортером.

Лізинг – це вид підприємницької діяльності, який полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодадавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю. Або набувається ним у власність за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Лізингодавцем може виступати банк або лізингова компанія.

Акцепт – це згода на оплату або зобов’язання оплати платіжних документів у встановлений термін. Акцептний кредит використовується, як правило, в зовнішній торгівлі і надається шляхом акцепту банком виставлених на нього експортером трат.

Аваль – це вексельне поручництво, гарантія платежу. Особа, яка здійснила аваль (аваліст), бере на себе відповідальність за виконання зобов’язань однією із зобов’язаних за векселем осіб: акцептантом, векселедавцем, індосатом.

Послуги кредитного характеру надаються спеціалізованими фінансово-кредитними установами та банками, для яких ці послуги є неосновними та нетрадиційними. Більш детально вони будуть розглянуті нижче.

Банківський кредит – це позиковий капітал у грошовій формі, що передається банком позичальнику на умовах повернення, платності та цільового використання. Власне принципами банківського кредитування є: терміновість повернення, забезпеченість, платність, цільове використання. Ці принципи безпосередньо визначають кредитні взаємовідносини між банками і клієнтами шляхом включення у кредитні угоди як істотні умови.

Відповідно кредитні операції банків полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних та фізичних осіб. Кредитні операції є найприбутковішим, але й найризикованішим видом операцій і традиційно займають найбільшу питому вагу у структурі активних операцій банку. Сукупність усіх позик, наданих банком, становлять його кредитний портфель. Постійний аналіз кредитного портфеля в системі управління банком дає змогу вибрати варіант раціонального розміщення ресурсів, напрями кредитної політики , знизити ризик за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, прийняти рішення щодо доцільності надання позики клієнтам залежно від їх кредитоспроможності, галузевої належності, форм власності і т.д.

Кредити, які надаються банками, класифікуються за такими ознаками:

За терміном надання (використання)

строкові – це позики, надані на визначений угодою термін. У свою чергу їх поділяють на:

короткострокові (до одного року);
середньострокові (від одного до трьох років);
довгострокові (понад три роки);

безстрокові (до запитання) – це кредити, які видаються на невизначений термін і які на вимогу банку мають бути погашені у визначений ним час. Позичальник може першим проявити ініціативу щодо погашення кредиту, якщо до цього моменту банк не виявив такого бажання.

За ступенем ризику:

стандартні – це кредити, за якими відсотки та сума основного боргу сплачується вчасно, без прострочки платежів. За цією групою кредитів банк формує резерв в розмірі 1% суми заборгованості;
нестандартні – це кредити, за якими відсотки та сума основного боргу сплачуються несвоєчасно, не сплачуються, або щодо термінів сплати яких внесені зміни. Їх поділяють на такі:

пролонговані (під контролем) – це кредит, стосовно яких на основі клопотання позичальника терміни погашення були перенесені на пізніший термін (рівень резерву – 5%);
субстандартні (прострочені) – це кредити, за якими відсотки та сума основного боргу прострочені менше ніж на один рік (рівень резерву – 20%);
сумнівні – це кредити, за якими відсотки та сума основного боргу прострочені понад один рік (рівень резерву – 50%);
безнадійні – це кредити, за якими закінчилися строки повернення, встановлені в кредитних угодах між банком і позичальником, а кошти банку не повернені і є інформація про відсутність можливості повернення (рівень резерву – 100%);

За характером визначення процента банківські позички бувають:

з фіксованою процентною ставкою - застосовується за згодою сторін (банку і позичальника) і притаманна стабільній економіці та короткостроковим кредитам;
з плаваючою процентною ставкою - є засобом зменшення ризику банківських втрат в умовах нестабільної економіки, значних темпів інфляції і при довгостроковому кредитуванні. Відповідно до кредитної угоди процентна ставка періодично переглядається і прив’язується, як правило, до облікової ставки НБУ з урахуванням ситуації на кредитному ринку..

За способом сплати процента розрізняються банківські позички:

з виплатою процентів, які розраховуються від суми залишку боргу (звичайний кредит);
з виплатою процента одночасно з одержанням позичкових коштів (дисконтний кредит):

Зважаючи на порядок погашення, кредити поділяються на ті, що погашаються:

поступово (в розстрочку);
водночас (із закінченням строку кредитного договору);
достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);
з регресією платежів;
у відповідності з особливими умовами, визначеними кредитними договорами (після закінчення обумовленого періоду).

За методами надання кредити поділяються на ті, що надаються:

у разовому порядку, коли рішення про надання приймається окремо по кожному кредиту;
відповідно до відкритої кредитної лінії, тобто кредити надаються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування без погодження кожного разу із банком умов кредитного договору. Кредитна лінія, як правило, відкривається для надійних позичальників і буває двох видів:

рамкова кредитна лінія передбачає оплату банком рахунків позичальника за поставлену продукцію в межах одного контракту (наприклад, постачання устаткування за інвестиційним проектом);
револьвентна кредитна лінія передбачає продовження короткострокових кредитних операцій в межах визначеного терміну;

гарантовані — банк бере на себе зобов’язання у разі потреби надати кредит клієнту визначеного розміру протягом відповідного періоду. Гарантовані кредити, в свою чергу, можуть бути двох типів:

з обумовленою датою видачі кредиту;
з наданням кредиту в міру виникнення потреби в ньому. Сюди належать контокорентний та онкольний кредити.

Контокорентний кредит (овердрафт) передбачає відкриття контокорентного рахунка, а саме – активно-пасивного рахунка, на якому обліковуються всі операції банку з клієнтом. По суті це поточний рахунок, з якого банк оплачує розрахункові документи клієнта за його дорученням і кредитує недостатні для оплати зовнішніх зобов’язань підприємства суми в межах, обумовлених кредитною угодою. При поступленні виручки на цей рахунок банк повертає собі позику і стягує відсотки.

Онкольний кредит за своєю суттю це – контокорентний кредит, але оформляється під заставу товарно-матеріальних цінностей або цінних паперів.

обліковий кредит надається банком шляхом придбання (обліку) векселя підприємства до моменту настання дати платежу за нижчою від номінальної ціною.

Залежно від кількості кредиторів розрізняють кредити:

надані одним банком;
консорціумні (синдиковані), тобто такі, що надаються консорціумом банків, в якому один з банків бере на себе роль менеджера, укладає угоду, а також займається розподілом процентів. Консорціумний кредит надається позичальнику такими способами:

шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб’єктам господарювання;
шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків, а кредитування здійснюється в залежності від потреби в кредиті;
шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі у консорціум ній операції.

паралельні, що передбачають участь в їх наданні кількох банків. Тут кредити одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених, умовах.

За забезпеченням кредити поділяються на:

забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами). До їх складу входять іпотечні кредити, які надаються під заставу землі, нерухомого майна, при якому предмет застави залишається у заставодавця чи третьої особи. Предметом іпотеки може бути майно, пов’язане із землею, — будівлі, споруди, квартири, земельні ділянки громадян, багаторічні насадження тощо.
з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

гарантійні – це кредити, повернення яких обумовлено у виданій іншим банком гарантії, або гарантовані фінансами чи майном третьої особи;
незабезпечені (бланкові) – це кредити, які надають без застави майна чи інших видів забезпечення, тільки під зобов’язання повернути кредит із застосуванням підвищеної відсоткової ставки. Такий кредит банк може надати тільки за рахунок власних коштів і застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, кредитоспроможність, прибутковість та добросовісність яких підтверджена досвідом.

За видом валюти, в якій надається кредит, є такі види позик:

кредити в національній валюті;
кредити в іноземній валюті;
кредити в кількох валютах.

За цільовим використанням кредити можуть бути такими:

споживчий;
кредит для поповнення оборотних коштів;
інвестиційний кредит;
кредит на операції з цінними паперами;
сезонний кредит;
імпортний кредит;
експортний кредит.

За типами позичальників кредити поділяють на:

кредити надані населенню;
кредити надані державним інституціям;
кредити надані суб’єктам підприємницької діяльності.

Класифікацію можна продовжити і за іншими класифікаційними ознаками, наприклад: видом економічної діяльності, формою власності позичальників, організаційно-правовою формою суб’єктів господарювання та ін.

Содержание