7.4. Касові операції банків та організація готівкового обігу

Готівковий обіг – це одна із складових грошового обороту, що представляє собою сукупність платежів, які здійснюють готівкою. З метою його здійснення НБУ ухвалив три нормативні документи: Інструкцію з організації емісійно-касової роботи в установах банків України; Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні; Інструкцію про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

Вказаними документами визначені правила до ведення касових операцій, порядок приймання та видачі готівки з кас організацій із застосуванням необхідних касових документів для оформлення цих операцій, передбачають забезпечення збереження цінностей, здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни , встановлюють відповідальність суб’єктів господарювання за її порушення тощо.

Цими ж нормативними актами визначено основні принципи організації обігу готівки суб'єктами господарювання:

• обов'язковість для всіх організацій зберігання власних грошових коштів у банківських установах;

• вільне одержання всіма клієнтами готівки з власних банківських рахунків без подання обґрунтовуючих документів;

• здійснення розрахунків як у безготівковому порядку, так і в готівковій формі;

• обмеження розмірів готівки, що перебуває в касах організацій, через встановлення лімітів залишку готівки в касі;

• можливість використання касового виторгу (поточних надходжень).

Основні вимоги до організації банками касового обслуговування клієнтів:

• задовольняти потреби підприємств, підприємців і фізичних осіб — своїх клієнтів — у готівці;

• систематично аналізувати стан надходжень і видачі готівки;

• сприяти залученню вільних коштів населення на вклади та розширенню безготівкових перерахувань доходів громадян за їх бажанням на поточні (вкладні) рахунки в установах банків;

• сприяти подальшому розвитку безготівкових розрахунків за товари і послуги;

• встановлювати ліміти залишку готівки в касах організацій, порядок і строки здавання готівкової виручки.

Касові операції банків полягають у прийманні готівки від клієнтів, зарахуванні її на рахунки, збереженні прийнятих коштів та видачі готівки на вимогу клієнтів.

Підприємства можуть здійснювати розрахунки за товари, роботи та послуги готівкою як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки через касу підприємств з веденням касової книги встановленої форми.

Сума готівкового платежу одного підприємства іншому не повинна перевищувати десять тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку. Кількість підприємств, з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується.

Розрахунки готівкою проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджували б факт продажу товарів, надання послуг, отримання коштів, а також рахунків-фактур, договорів, актів закупівлі товарів тощо.

Готівкова виручка, що надійшла до кас підприємств, має здаватися ними до установ банків для зарахування на їх поточні рахунки.

Установи банків, виходячи з потреби в прискоренні обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків, встановлюють підприємствам такі строки здавання готівкової виручки, що відображаються в заявці-розрахунку для встановлення лімітів залишку готівки в касі, порядку і строків здавання готівкової виручки:

• для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є установи банку і готівкова виручка здається до установ банків (пошту), — щодня в день надходження до кас;

• для підприємств, які через специфіку діяльності чи режим роботи не можуть щодня здавати готівку, — наступного дня;

• для підприємств, що знаходяться в населених пунктах, де немає банків чи пошти, — не рідше ніж раз за п'ять робочих днів.

Всі підприємства, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті та мають поточні рахунки в банках, можуть тримати в своїй касі на кінець дня готівку в межах установлених їм банками лімітів каси.

Наявна у підприємства готівка понад ліміт каси може бути здана в установу банку, в якій відкрито основний чи додатковий поточний рахунок:

• через прибуткову денну чи вечірню касу;

• через інкасаторів НБУ чи комерційного банку;

• через підприємство зв’язку, якщо установа банку розташована в іншому населеному пункті.

Ліміт каси для кожного підприємства визначається банками з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, обсягу касових оборотів за всіма рахунками, встановлених строків і порядку здавання готівкової виручки, тривалості операційного часу установи банку, наявності домовленості підприємства з установою банку на інкасацію та здавання готівкової виручки у вечірню касу банку тощо. Розрахунок ліміту каси для організації здійснюється одночасно при укладанні угоди з банком на розрахунково-касове обслуговування та відкриття поточного рахунку.

Підприємства мають право зберігати в своїй касі готівку, що одержана в установі банку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, понад встановлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом встановлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня.

Підзвітні особи зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства разом із невикористаним залишком готівки авансовий звіт про витрачання одержаних у касі сум у такі строки:

• за відрядженнями — протягом трьох робочих днів після повернення;

• на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини — протягом десяти робочих днів з дня видачі готівки;

• на всі інші виробничі потреби — наступного робочого дня після видачі готівки.

Установи банків видають готівку через свої видаткові каси протягом операційного дня в таких випадках:

• підприємствам, організаціям, установам з їхніх поточних рахунків на підставі грошових чеків установленої форми із зазначенням цільового призначення одержаної готівки;

• фізичним особам з їхніх поточних чи ощадних рахунків за видатковими касовими ордерами встановленої форми;

• індивідуальним позичальникам одержані ними позички за видатковими касовими ордерами;

• населенню при виплаті йому пенсій, допомоги, переказів з інших банків, заробітної плати працівникам даного банку на підставі, відповідно, доручень пенсійних органів, інших організацій-платників чи за видатковими касовими ордерами.

Надання установами банків кредитів суб'єктам господарської діяльності, а також їх погашення та сплата за ними відсотків мають здійснюватись у безготівковій формі. У готівковій формі може надаватися кредит суб'єктам господарської діяльності лише для розрахунків із здавальниками сільськогосподарської продукції та фізичним особам.

До підприємств можуть застосовуватися штрафні санкції згідно з чинним законодавством України за:

• перевищення встановлених лімітів каси;

• неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки;

• перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за її видачу під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів;

• витрачання готівки з виручки на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу;

• використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням;

• проведення готівкових розрахунків без платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівки.

Касове обслуговування клієнтів здійснюється банками через спеціальний підрозділ — операційну касу, до складу якої можуть входити кілька окремих кас: прибуткова, видаткова, вечірня каси, каса перерахунку, а також обов’язково створюється сховище.

Усі готівкові кошти та інші цінності, що надійшли в операційну касу і не були в той самий день видані з банку, наприкінці дня поміщаються в сховище. За забезпечення схоронності грошей та інших цінностей у сховищі відповідальність несуть керівник, головний бухгалтер та завідувач каси банку. Порядок передавання грошей та інших цінностей до сховища, розміщення і зберігання їх там, доступу в сховище посадових осіб банку, виносу грошей зі сховища, перевірки залишків цінностей у сховищі та інші процедури чітко визначені НБУ в Інструкції з організації емісійно-касової роботи.

Установи комерційних банків задовольняють потреби клієнтів у готівці насамперед за рахунок грошей, що надійшли в їхні каси від клієнтів, які здають готівку в банки. Якщо готівки недостатньо, то можливе підкріплення операційних кас банків з оборотних кас регіональних установ НБУ. Для цього комерційний банк подає платіжне доручення, в якому вказує суму готівки, яку слід списати з коррахунку установи комерційного банку і видати їй в той самий день. Доставку одержаної готівки установи банків здійснюють власними засобами або через інкасаторів НБУ.

Комерційний банк може підкріпити операційну касу шляхом купівлі готівки в іншій установі того самого чи іншого банку. Видача готівки з операційної каси банку-продавця здійснюється після перерахування на її коррахунок відповідної суми грошей з коррахунку банку — покупця готівки. Про таке підкріплення своєї операційної каси банк повинен повідомити відповід­ну установу НБУ.

Якщо установа банку має надлишок готівки в касі, вона може здати її в оборотну касу регіональної установи НБУ або продати іншій банківській установі із зарахуванням відповідної суми на її коррахунок. Наявні запаси зношених банкнот установа банку мо­же обміняти у регіональній установі НБУ на придатні або здати їй для зарахування на свій коррахунок. Обмін зношених банкнот здійснюється безоплатно.

Операції з приймання та видачі готівки можуть здійснюватися також за допомогою банківських ідентифікаційних карток та бан­ківських автоматів. У першому випадку при касових операціях замість прибуткових чи видаткових паперових документів застосовуються пластикові ідентифікаційні картки.

У другому випадку (при застосуванні банкоматів) в організацію та технологію касового обслуговування вносяться істотні зміни.

Банкомат — це пристрій для автоматизованого касового самообслуговування клієнтів. Банкомати включаються в систему автоматизації банків і застосовуються з метою: скорочення поточних витрат банків на ведення касових опе­рацій, розширення спектра банківських послуг для клієнтів, розширення частки банку на ринку роздрібних послуг. Досягнення цих цілей виправдовує значні первинні витрати на придбання банкоматів та їх установлення, тому вони знайшли широке застосування.

Сучасні банкомати можуть виконувати такі операції:

• інформувати клієнтів про стан їхніх рахунків;

• видавати готівку з рахунків;

• приймати готівку для розміщення на рахунках клієнтів;

• приймати готівку для погашення позичок;

• приймати доручення про переведення грошей з одного рахунку клієнта на інший тощо.

Надання банкоматами вказаних послуг здійснюється за допомогою пластикових ідентифікаційних карток та ПІН-кодів клієнтів. Після кожної операції банкомат видає клієнту квитанцію з повною її характеристикою (сума, час, порядковий номер, вид операції, назва банку тощо).