10.5. Організація обліку операцій кредитного характеру (репо, факторинг тощо)

Операція репо — це операція з цінними паперами, яка складається з двох частин і при якій укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку про продаж (купівлю) державних цінних паперів на певний строк із зобов’язанням зворотного продажу (купівлі) у визначений строк або на вимогу однієї зі сторін за обумовленою ціною.

Операція факторингу — купівля банком-«кредитором» рахунків-фактур клієнта на певних умовах.

При організації обліку за цими операціями необхідно врахову­вати, що і в першому, і в другому випадках контрагент банку отри­мує грошові кошти, які використовуються ним як кредитні ре­сурси.

Облік коштів за вказаними операціями здійснюється на таких балансових рахунках:

№ 1211 — «Кошти, надані Національному банку України за операціями репо»;

№ 1311 — «Кошти, які отримані від Національного банку України за операціями репо»;

№ 1522 — «Кошти, які надані іншим банкам за операціями репо»; та на балансових рахунках таких груп:

№ 201 — «Кошти, які надані суб’єктам господарської діяльності за операціями репо»;

№ 203 — «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями».

Надання коштів та їх повернення при виконанні операцій РЕПО здійснюється через оформлення договорів купівлі-про­дажу на державні цінні папери з відповідним забезпеченням до­ходу банку.

При виконанні операцій факторингу надання коштів здійснюється через оформлення договорів купівлі-продажу рахунків-фак­тур «позичальника», а повернення може здійснюватися або зворотним продажем рахунків-фактур або в інший спосіб.

Усі інші операції з кредитування за РЕПО і факторингом (підготовчі і завершальні) здійснюються звичайним чином.

Придбані банком державні цінні папери або рахунки-фак­тури клієнтів є забезпеченням (заставою) при звичайному кре­дитуванні.

Операція репо — кредитна операція, яка здійснюється під заставу цінних паперів. Оскільки купівля-продаж цінних паперів не проводиться, операція репо відображається в бухгалтерсь­кому обліку як наданий (отриманий) кредит, а не як актив у виг­ляді цінних паперів.

При здійсненні операції репо банк-продавець отримує винагороду у вигляді обумовленого процента або різниці від продажу цінних паперів за ціною вищою, ніж ціна купівлі.

Організація обліку і контролю за операціями репо в банку здійснюється за типами операцій:

• за операціями прямого репо — продаж цінних паперів банку з умовою їх викупу у покупця;

• за операціями зворотного репо — купівля банком цінних паперів з умовою їх подальшого продажу продавцю.

Фінансові ризики та вигоди від володіння цінними паперами залишаються у продавця і не переходять до банку, який придбав цінні папери з умовою їх зворотного продажу.

Зобов’язання за операціями репо обліковуються на позабалансових рахунках при підписанні угоди до дати розрахунку: № 9100 — «Зобов’язання з кредитування, які надані банком»;

№ 9110 — «Зобов’язанння з кредитування, які отримані від банків»;

№ 9129 — «Інші зобов’язання з кредитування, які надані клієн­там».

Факторингові операції — це кредитні операції, за якими банк купує у клієнта право на стягнення його дебіторської заборгованості. Банк купує рахунки-фактури постачальників на відвантажену конкретним покупцям-дебіторам продукцію, виконані роботи, послуги, унаслідок чого здійснюється передання постачаль­ником банку права на вимогу боргу з покупця.

При купівлі дебіторських рахунків клієнта, банк завчасно оцінює кредитоспроможність наявних і можливих дебіторів-клієн­тів, а також наперед визначає максимальний розмір авансу за вирахуванням дисконту і комісійних.

Банком здійснюється аналіз інформації, отриманої від постачальника, й укладається з ним спеціальна угода на факторингове обслуговування.

Факторингова угода укладається з умовою попередньої оплати або оплати дебіторської заборгованості на певну дату.

В угоді на факторингове обслуговування банк може взяти на себе додаткові обов’язки щодо ведення обліку та стягнення дебіторської заборгованості клієнта.

Під час проведення факторингових операцій банк отримує винагороду у вигляді:

• комісії за факторингове обслуговування клієнта та надання додаткових послуг;

• процентного доходу за наданим клієнтові авансом.

У банку у зв’язку з ризикованістю факторингових операцій існує імовірність отримання збитків. Тому банком формуються відпо­відні резерви за даними операціями в порядку, викладеному вище.