Практичне застосування сучасної портфельної теорії

Реалізувати теоретичні положення сучасної портфельної тео­рії на практиці можна за допомогою імітаційного моделювання.

Імітаційне моделювання основане на переоцінці портфеля у результаті реалізації різноманітних сценаріїв. Спо­сіб, котрим такі сценарії генеруються, змінюється від однієї мо­делі до іншої — від простого історичного моделювання до імовірнісного розподілу доходів, що породжується набором оцінок волатильності і кореляції.

При побудові імітаційної моделі будемо користуватися регресійним аналізом — статистичним методом оцінювання зв'язку між випадковими величинами. У цій моделі оцінимо зв'язок між дохідністю інвестиційного портфеля банку «А» та дохідністю ін­вестиційного ринку (гіпотетичного ринкового індексу, загального інвестиційного портфеля банків України).

Ураховуючи, що в моделі використовуються тільки дві вели­чини і залежність між ними лінійна, така регресійна модель є простою лінійною регресією. Оскільки дохідність інвестиційного портфеля банку «А» залежить від дохідності інвестиційного рин­ку, вона є залежною змінною, а дохідність інвестиційного ринку — незалежною змінною.

Щоб оцінити реальну залежність між двома показниками і ві­добразити її точніше, необхідно включити в модель оцінку випа­дкової помилки. Отже, модель лінійної регресії має вигляд:

5.2. 23

де Y— дохідність інвестиційного портфеля банку «А»; α — кое­фіцієнт α; β -коефіцієнт β; X— дохідність інвестиційного рин­ку; е — випадкова помилка. Величини α, β, і е — параметри моделі. Метою регресійного аналізу є оцінювання цих параметрів.

Отже, для того щоб оцінити параметри простої лінійної регресійної моделі, необхідно мати статистичну інформацію про дохід­ність інвестиційного портфеля банку «А» та дохідність інвестицій­ного ринку. Оскільки дохідність портфеля порівнюється із дохідністю ринку, то модель називають ринковою.