Аналіз ефективності управління портфелем хеджера

Таблиця 5.4.2

№	Ефективність(Н)	Вартість ( )	Коефіцієнт ( )
1	83,8	3,1	26,8
2	81,4	3,5	23,3
3	86,0	3,8	22,6
4	88,1	4,0	22,0

Результати аналізу (табл. 5.4.2) показують, що четвертий варіант формування портфеля хеджера виявився найменш ефективним з погляду співвідношення ступеня зниження ризику та витрат на хеджування. Натомість ефективнішим слід вважати перший варіант, який забезпечує максимальне зниження ризику в розрахунку на одиницю витрат. Водночас це ще не означає, що хеджер зупиниться саме на першому варіанті, оскільки в процесі прийняття рішення насамперед береться до уваги індивідуальна функція корисності, пріоритети якої можуть полягати в максимальному зниженні ризику (без урахування вартості), що забезпечує четвертий варіант.

Банк фіксує ринкову ставку за два лондонські робочі дні до дати платежу, якщо угода укладена на основі ставки LIBOR у доларах США. Для угод, які укладені в канадських доларах, дата фіксингу збігається з датою платежу. Після того, як ринкова ставка зафіксована, банк обчислює в грошовому вираженні різницю між ринковою та контрактною ставками, яка називається розрахунковою сумою РС:

(3.2)

де r — ринкова ставка на дату фіксингу; r^* — контрактна ставка; t — кількість днів у контрактному періоді; ОС — основна сума контракту.

Розрахункова сума показує величину виграшу або програшу за форвардною угодою на дату погашення. Порядок оплати — отримання належної різниці — установлюється за домовленістю учасників у день укладення угоди, але здебільшого всі розрахунки проводять на дату платежу. Для цього дисконтують розрахункову суму до дати платежу і знаходять суму платежу СП:

(3.3)

Повернувшись до прикладу 4, обчислимо суму платежу за умови, що на дату фіксингу 28.06 LIBOR становила 8,5%.

Розрахункова сума дорівнюватиме 7000 дол.:

Сума платежу на дату розрахунків становитиме 6854 дол.:

Це означає, що 30 червня клієнт отримає кредит у розмірі 10000000 дол., який буде оформлено під ставку 8,5%. Проте оскільки за умовами форвардної угоди контрактна ставка становила 8,22%, то банк виплатить клієнтові суму платежу в розмірі 6854 дол. Якщо за умовою угоди сума 10 млн дол. була умовною і кредит не видається, то банк тільки виплатить клієнтові суму платежу. У випадках, коли ставка на дату фіксингу виявиться нижчою за контрактну, суму платежу отримає банк від клієнта.

Приклад 5. Форвардна угода за депозитом.

Фірма виконала замовлення іноземної компанії, за яке має отримати оплату в доларах США через один місяць, а саме 20 жовтня. Частину цих коштів у розмірі 500000 дол. США керівництво фірми планує вкласти в банк на депозитний рахунок на 3 місяці. Але менеджмент фірми, передбачаючи зниження відсоткової ставки за цей місяць, що призведе до фінансових втрат, укладає з банком форвардну угоду за депозитом з метою хеджування ризику. На ринку 20 вересня діють такі ставки: 1 місяць — 8,5%; 4 місяці — 9,1%.

Обчислимо депозитну ставку в точці беззбитковості.

1. Банк залучає кошти в сумі 500000 дол. на один місяць під діючу ставку. Витрати становитимуть 3542 дол.:

.

2. банк видає кредит на суму 500000 дол. на 4 місяці, доходи від якого становитимуть 15167 дол.:

.

3. сума в точці беззбитковості дорівнює 11625 дол., і є грошовим вираженням відсотків, що їх може виплатити банк клієнтові за тримісячний депозит:

15167 – 3542 = 11625.

4. Перетворюємо суму 11625 дол. на відсоткову ставку, %, за форвардною угодою:

Форвардна угода укладається 20 вересня. Дата платежу — 20 жовтня, дата погашення — 20 січня наступного року. Контрактна ставка — 9,36%. Припустимо, що на дату фіксингу — 18 жовтня була зафіксована ставка на тримісячний період на рівні 8,8%. Тоді банк 20 жовтня візьме в клієнта на депозитний рахунок 500000 дол. під ставку 8,8%, а різницю між ринковою та контрактною ставкою виплатить клієнтові у вигляді суми платежу, дол.:

Отже, банк має виплатити клієнту за форвардною угодою 684,9 дол. на дату розрахунків.

Результати опціону PUT за марками для власника опціону графічно наведені на мал. 4.3.

Мал. 4.3. Результати опціону PUT для власника

Прогноз банку щодо змін курсу протягом травня дорівнював DM 1.75/$1, що було відображено в розмірі опціонної премії. Для продавця опціону дуже важливий прогноз зміни валютних курсів. Надійний і точний прогноз дає змогу банку уникнути втрат та не завищувати вартість опціону.

Приклад 17. Ціноутворення валютних опціонів.

Клієнт придбав у банку опціон CALL за доларами США на суму 1000 дол. Термін дії опціону — 30 днів, ціна виконання грн.1.70/$1. Спот-курс становить грн.1.80/$1. Опціонна премія дорівнювала 300 грн. Необхідно знайти внутрішню та часову вартість даного опціону.

Внутрішня вартість становить 100 грн.:

(1.80 – 1.70) · 1000 = 100.

Часова вартість — 200 грн. (300 – 100 = 200).

Такий розрахунок придатний для клієнта, коли опціонна премія вже відома. Тоді часова вартість обчислюється як різниця між опціонною премією та внутрішньою вартістю опціону. Для банку процес розрахунку часової вартості значно складніший і враховує вплив цілого ряду факторів на зміну валютних курсів. У цьому прикладі можна дійти висновку, що банк прогнозував зміну курсу гривні до долара за місяць до рівня грн. 2.00/$1:

(х – 1.70) · 1000 = 300 (грн.);

х = 2.0

Клієнт одержить прибуток за опціоном у разі, якщо курс долара підніметься вище прогнозованого банком рівня грн.2.00/$1. Якщо клієнт скористається опціоном при курсі грн. 2.00/$1, то ні покупець, ні продавець опціону не матимуть прибутків. А якщо у момент реалізації опціону курс перебуватиме в інтервалі від 2.00 до 1.70 грн. за долар, то прибуток одержить банк.