logo
11_12_15_92-98

108. Охарактеризуйте основні джерела залучення Україною іноземних позичкових коштів

До основних джерел залучення Україною іноземних боргових коштів належать:

-кредити іноземних держав та їх угруповань, наприклад, Європейського Союзу (ЄС);

-кредити міжнародних фінансово-кредитних організацій;

-кредити держав-постачальниць сировинних ресурсів;

-розміщення державних та корпоративних боргових цінних паперів на зовнішніх ринках, а також на внутрішньому ринку при купівлі їх нерезидентами;

-міжнародний лізинг, франчайзинг тощо.

Із наведених джерел можливого отримання Україною іноземних коштів три перші належать до безпосередньої форми іноземного позичкового капіталу і є прямим кредитуванням.

Для кредитів міжнародних фінансових організацій характерні такі функціональні спрямування. МВФ надає позички переважно на покриття дефіциту платіжного балансу, бюджету, на закупівлю критичного імпорту тощо при загальному векторі всіх цих напрямів на підтримку національної валюти за умов ринкових відносин. У позичках Світового банку, поряд з подібними напрямами кредитування, чільне місце посідають кредити, спрямовані на розвиток конкретних галузей економіки. Кре­дити ЄБРР підтримують розвиток малого та середнього бізнесу.

До нетрадиційних механізмів комерційного кредиту у фінансуванні інвестиційних проектів відносять кредитування за контрактом типу «франчайзинг». Франчайзинг – це угода, за якою власник продукту, технологічного процесу, послуги або навіть торговельної марки надає право користуватися своїм ім’ям (ліцензію) за певну нагороду. Нагорода за ліцензію (франшизу) морже бути прямою – у формі певної грошової суми(роялті) або неповною – у формі зобов’язання купувати ті товари чи послуги, з яких власник ліцензії має комерційний інтерес.

Розрізняють наступні типи франчайзингових контрактів:

збутові угоди (продуктивний франчайзинг або роздрібний франчайзинг);

ліцензії на виробництво;

угоди про використання особистого імені;

комплексний франчайзинг.

Сучасна єврооблігація – емісійний борговий цінний папір на пред’явника, який обертається на зовнішніх для емітента ринках, як правило, у значних (понад 100 млн. дол.. США) обсягах і на довгостроковій основі, деноміновані у валюті, відмінній від національної валюти емітента, розміщення якого здійснює міжнародна фінансова установа (інвестиційний банк) або група (синдикат) таких установ.

Передумовою для виходу на ринок єврооблігацій є отримання кредитного рейтингу одного з всесвітньо визнаних рейтинг агентств (наприклад, «Stendard & Poors»), що є дуже важливим, оскільки рівень рейтингу визначає здатність емітента своєчасно розраховуватися за борг зобов’язаннями, а також ризики інвесторів при інвест власних коштів.