Формування прибутку комерційного банку

дипломная работа

1.3 Показники оцінки прибутку комерційного банку

Особливе місце у валовому доході комерційного банку для забезпечення його фінансової стійкості належить прибутку. Оцінка прибутковості провадиться з метою зясовування фінансової стійкості банку. Система цієї оцінки грунтується на прийнятої у світовій банківської практиці моделі формування чистого прибутку. Ця модель побудована таким чином, що доходи і витрати групуються на основі якісних критеріїв, що дозволяє дати не тільки кількісну, але і якісну оцінку рівня прибутковості банку.

Одним із шляхів характеристики ефективності роботи комерційного банку є оцінка рівня його прибутковості.

Аналіз показників прибутковості охоплює такі етапи:

- розрахунок фактичного значення прибутковості на основі даних балансу та інших форм річної звітності;

- порівняльна оцінка коефіцієнтів з їх рівнем у попередні роки;

- визначення основної тенденції в динаміці коефіцієнтів (зростання або зниження);

- виявлення факторів, які впливають на зміну цих коефіцієнтів;

- оцінка факторів з позиції ліквідності балансу та банківських ризиків;

- розроблення рекомендацій щодо підвищення прибутковості банку або забезпечення її стабільності в майбутньому.

Аналіз прибутковості банку здійснюється за допомогою таких показників (Рис. 1.1):

- прибутковість витрат;

- прибутковість активів;

- прибутковість капіталу;

- чиста маржа;

- чистий серед.

Рис. 1.1 Показники аналізу прибутковості банку

Аналіз цих показників здійснюється у порівнянні з планом і в динаміці. Вплив факторів на зміну показників прибутковості банку розраховується за допомогою способу ланцюгових підстановок.

Двома найважливішими показниками аналізу прибутковості банку є показники:

- прибутковість активів (ROA);

- прибутковість капіталу (ROE).

Прибутковість активів розраховується за такою формулою:

ROA1 = Чп / Са (1.1)

де, Чп - чистий прибуток;

Са - середні загальні активи.

Цей показник може використовуватися як коефіцієнт для оцінки діяльності керівництва банку.

Але у звязку з тим, що не всі активи дають дохід, деякі банки в процесі аналізу прибутковості своєї діяльності деталізують показник процента прибутковості активів і розраховують процент прибутковості робочих активів:

ROA2 = Чп / Ра (1.2)

де, Ра - робочі активи.

Зіставлення показників ROA1 та ROA2 дає можливість виявити невикористані резерви підвищення прибутковості активів за рахунок поліпшення їх структури, ефективнішого використання. Зіставлення цих коефіцієнтів дає уявлення про можливості зростання рентабельності завдяки скороченню активів, які не приносять доходу. Передусім це стосується іммобілізованих власних коштів. Для банків, які використовують як кредитні ресурси залучені кошти, абсолютна рівність між цими показниками неможлива. Адже банки повинні створювати обовязкові резерви, тобто зберігати частину залучених коштів у найбільш ліквідній формі, яка не дає доходу.

На практиці вважається: якщо рівень прибутковості активів перевищує 1 %, то банк працює рентабельно.

Прибутковість капіталу розраховується за формулою:

ROE1 = Чп / Серк (1.3)

де, Серк - середній капітал.

Оптимальне значення цього показника не менше 15 %.

Співвідношення прибутку та власного капіталу є показником стабільності. Аналіз цього коефіцієнта дає змогу прогнозувати, наскільки стійкий рівень прибутковості банку. Аналізуючи цей коефіцієнт, слід зіставити темпи зростання прибутку та власного капіталу.

На практиці деякі банки (а особливо їх акціонери) цей показник прибутковості деталізують за допомогою коефіцієнта віддачі статутного капіталу:

ROE2 = Чп / Ск (1.4)

де, Ск - статутний капітал.

Цей показник характеризує доцільність та ефективність вкладення акціонерами своїх коштів та ефективність віддачі статутного капіталу, а також спроможність банку розпоряджатися всіма його коштами. Для акціонерів і пайовиків даного банку важливе значення має порівняння процента віддачі статутного капіталу з аналогічним показником інших банків для зясування сфер найбільш дохідного і вигідного розміщення своїх коштів.

Для оцінки ефективності видатків банку використовується показник рівня їх прибутковості (Rв), який розраховується за такою формулою:

R6 = Пб / Вб (1.5)

де, Пб - прибуток банку;

Вб - витрати банку.

Аналогічно здійснюється аналіз інших показників прибутковості.

Прибутковість (рентабельність) доходу розраховується у такий спосіб:

Rд = По / Дб (1.6)

де, По - прибуток до оподаткування;

Дб - доходи банку, всього.

Оптимальне значення цього показника 7-8 %. Він відображає кількість грошових одиниць, які припадають на одну грошову одиницю доходу, або частку прибутку в доході. Його значення зменшується у разі зростання витрат.

Показник прибутковості доходу відбиває здатність менеджменту банку контролювати свої витрати. Зростання цього показника свідчить про гармонізацію структури ресурсної бази, тобто зменшення, наскільки це можливо, частки коштовних (дорогих) інструментів. Боковий тренд свідчить про сформовану структуру витрат, яка забезпечує достатню якість та ефективність наданих послуг та банківських операцій.

Ефективність операційної діяльності комерційного банку можна оцінити за допомогою показника чистого спреду, який розраховується за такою формулою:

(1.7)

За допомогою показника чистої процентної маржі можна проаналізувати здатність банку одержувати прибуток у вигляді доходу від процентної різниці, як процент до загальних активів:

(1.8)

Основними коефіцієнтами, що використовуються у світовій практиці як оптимальні показано у таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Основні коефіцієнти прибутковості (ефективності) діяльності банку

Коефіцієнт

Орієнтоване значення коефіцієнта

Прибуток на активи

1,00

Прибуток на капітал

15,00

Чистий серед

1,25

Чиста процентна маржа

4,50

Дохід від плати за послуги

1,00

Чиста операційна маржа

6,50

Управлінські витрати (% загальних активів)

Витрати на персонал

2,00

Інші операційні витрати

1,50

Загальні операційні витрати

3,50

Коефіцієнт

Орієнтоване значення коефіцієнта

Витрати на забезпечення під збитки за позиками

0,50

Чистий дохід до оподаткування

2,00

Маючи абсолютну величину процентних доходів, керівництво банку може точніше планувати проведення конкретних активних операцій, обґрунтовано змінювати структуру активів та ефективніше організувати роботу структурних підрозділів. Структурний аналіз показників прибутковості банку дає змогу зробити висновки щодо причин ускладнення у сфері банківських доходів та виявити проблемні аспекти діяльності, які потребують підвищеної уваги.

Хоча завдання максимізації банківських прибутків розглядається як ключовий напрям роботи керівництва банку, проте сфера управління прибутковістю не автономна. Тож рішення щодо максимізації прибутків мають прийматися у взаємозвязку з допустимими рівнями ризиків.

Отже, головною метою комерційного банку є отримання прибутку, який використовується для створення фондів банку та виплати дивідендів. Прибуток банку - це різниця між його валовими доходами та валовими витратами.

У формі звіту про прибуток за світовими стандартами доходи та витрати, що формують прибуток, групуються не тільки за змістом, але і за принципом стабільності. Виділяються блок процентної маржі, блок безпроцентних доходів і витрат, блоки нестабільних джерел прибутку. Така форма звітності про прибуток дозволяє бачити динаміку кінцевого фінансового результату, виявити основний фактор приросту або падіння прибутку, оцінити джерела збільшення чистого прибутку з якісної сторони.

Прибуток є найважливішим показником оцінки діяльності комерційних банків. Вона використовується аналітиками для визначення рейтингів банків на основі їхніх балансів.

Делись добром ;)